Стивен Кинг – Сплячі красуні (страница 40)
Але.
Шейла Норкросс.
У цій кімнаті, де він не хотів бачити візитерів, і куди, як оптимістично чекала Лайла, він її коли-небудь таки запросить, була жінка — не чоловік, а жінка — на ім’я Шеннон, і фотографія дівчини, чия лукава, із задраним правим кутиком рота усмішка нагадувала не одну людину з тих, кого Лайла добре знала, а обох — її чоловіка і її сина.
4
Наступним стало просте, двокрокове розслідування.
Першим кроком Лайла уперше не лише в своїй кар’єрі, а взагалі в житті, порушила закон. Вона зв’язалася з директором Коглинської старшої школи і без жодних офіційно ухвалених підстав зажадала копію особової справи Шейли Норкросс. Коглинський директор завжди залишався вдячним їй за допомогу у зведенні нанівець того короткого ажіотажу навкруг
Згідно зі справою, Шейла була розумною, успішною в мові, ще більш успішною в математиці й інших наукових дисциплінах. Загальна середня оцінка в неї була 3,8 бала[158]. Учителі характеризували її як дещо зарозумілу, але популярну, природну лідерку. Її мати Шеннон Паркс була вказана як єдина особа, на чиєму утриманні перебуває дівчина. Батьком значився Клінтон Норкросс. Народилася вона 2002 року, а отже, була трохи більш як на рік молодша за Джареда.
До цього матчу чемпіонату АСС у середу ввечері Лайла ще переконувала себе, що вона непевна. Непевність, звісно, не мала сенсу, правда лежала тут, в офіційних документах, прямолінійна, як суто Норкроссівський ніс на обличчі в цієї дівчини, але Лайла мусила цю правду якось перетравити. Вона сказала собі, що має на власні очі побачити цю дівчину, Шейлу Норкросс, видатну розпасовщицю, дещо зарозумілу, але популярну школярку з 3,8 бала — щоб упевнитися.
Лайла вдавала, ніби працює під прикриттям, що це її робота — переконати Клінта, що вона досі та жінка, з якою він одружений.
— У тебе якийсь затурбований вигляд, — сказав їй Клінт увечері у вівторок.
— Вибач. Можливо, це через те, що в мене з деким інтрижка на роботі, — сказала вона, що було відповіддю тієї Лайли, з якою він був одружений. — Це дуже заморочує.
— Ага. Я розумію. Це Лінні, правда ж? — сказав Клінт, і притягнув її до себе для поцілунку, і вона навіть поцілувала його навзаєм.
5
Далі, другий крок у розслідуванні, таємне спостереження.
Лайла знайшла в спортзалі місце високо на трибунах і дивилася, як розминається команда, що виступала в АСС від Три-Окружжя. Шейлу Норкросс упізнала зразу — номер 34: вона метнулася, щоб закинути лей-ап від кута дошки, крутнулась на п’ятах, розсміялася. Лайла вивчала дівчину оком детектива. Можливо, в цієї тридцятьчетвірки щелепа не Клінтова, і постава у неї, можливо, також інша, ну то й що? Діти успадковують ознаки двох.
У другому ряду біля лави домашньої команди стояли кілька дорослих, плескали в долоні під передігрову музику. Батьки гравчинь. Ота струнка, у плетеному косичкою светрі — Шеннон? Чи мати дівчини ота фарбована білявка у стильному тепер босяцькому кашкеті? Чи якась інша жінка? Лайла вгадати не могла. Та й як? Вона була чужа на цьому святі, врештірешт, з’явилася сюди незапрошеною. Розказуючи про те, як розпадалися їхні шлюби, люди казали: «Це відчувалося як щось нереальне». Лайла подумала, що цей матч відчувається цілком реальним — шум публіки, запахи спортзалу. Ні, це в ній. Це вона почувається нереальною.
Прозвучав гудок. Час грати.
Шейла Норкросс підбігла до тісної купки своїх, а потім зробила те, що прибрало геть усі сумніви, всі самозаперечення. Це було таким жахливим і простим, і переконливим, таким більш доказовим, ніж будь-яка фізична схожість чи шкільна особова справа. Лайла стала цьому свідком зі свого місця на трибуні і зрозуміла, що їй із Клінтом настав кінець.
6
Щойно Лайла заплющила очі з наближенням тварин, зразу й відчула наїзд справжнього сну — не скрадливого, не того, що підповзає чи вабить, а такого, що помчав на неї, як шістнадцятиколісний ваговоз без водія. Іскриста паніка спалахнула в її нервах, і Лайла ляснула себе по щоках. Сильно. Очі її розчахнулися. Не було більше ні змії, ні білого тигра, ні лепетливого павича. Ані схожого на баньян велетенського дерева. На тім місці, в центрі галявини, де воно було манячило, стояв гарний старий вісімдесяти футів на зріст дуб — дивовижний у свій власний спосіб, але нормальний. До одної з його нижніх гілок припала білка, сердито чиргикаючи на Лайлу.
— Галюцинація, — промовила вона. — Це погано.
Лайла натисла кнопку на наплічному мікрофоні:
— Лінні? Ти на місці? Відповідай.
— Я тут, шерифе. — Голос звучав слабенько, дещо переривчасто, але статичних розрядів в ефірні не було. — Що… для вас зробити?
Гудіння електролінії —
— Не хвилюйся, Лінс. Я повернуся до тебе, щойно мені розвидниться.
— Ви… в порядку, Лайло?
— Усе гаразд. Скоро побачимось.
Вона кинула ще один погляд через плече. Просто дуб. Великий, але все одно простий дуб. Вона же почала відвертатися, та тут ще одна яскраво зелена пташка спурхнула з дерева вгору й полетіла на захід, до вечірнього сонця. В тому ж напрямку, куди до цього попрямували інші пташки.
Лайла міцно заплющила очі, потім із зусиллям знову їх відкрила. Ніякої пташки. Звісно, нема. Все це вона сама собі намарила.
Лайла вирішила, що не дозволить собі перейматися ні слідами, ні деревом, ні тією дивною жінкою, ні чимось іншим. Саме зараз їй потрібно зробити одне — повернутися до міста так, щоб дорогою не заснути. І вже, мабуть, час відвідати якусь із гарних дулінгських аптек. А якщо це не допоможе, є ще комірка з речовими доказами. А поки…
А поки — що? Майнула якась думка, але втома її спалила. Чи то майже. Лайла вихопила її за мить до того, як та не пропала зовсім. Король Канут — ось ця думка. Король Канут, який наказує припливу потекти назад[159].
Є такі речі, яких просто неможливо зробити.
7
Лайлин син також був притомним. Лежав у брудній канаві по той бік дороги. Він був мокрий, йому було боляче, щось врізалося в спину. Схоже, якась бляшанка. Вже тільки це було погано, але він мав ще й компанію.
— Норкроссе.
Це був Ерік.
Йобаний Ерік Бласс.
Джаред тримав очі заплющеними. Якщо вони подумають, що він непритомний — або навіть мертвий — вони втечуть, як обісрані з переляку гівнюки, якими вони й є.
Можливо.
— Норкроссе!
Цього разу слідом за вигуком йому в бік прийшовся штурхан черевиком.
— Еріку, погнали звідси, — почулося ніби з якоїсь далекої країни. Це плаксиво, на межі паніки промовив Кент Дейлі. — Я думаю, він без пам’яті.
— Або в комі, — схоже, тон Курта вказував на те, що це не така вже й трагедія.
— Він не в комі. Він прикидається.
Але Ерік явно й сам нервувався. Він нахилився. Очі в Джареда були заплющені, але він відчув, як подужчав запах Ерікового одеколону «Акс»[160]. Господи, чи він у ньому купається?
Джаред лежав нерухомо. Господи, от якби тут трапилося проїхати машині поліції, нехай навіть за кремом буде його мати, хай би якими неприємними наступні пояснення не були. Але кавалерія вчасно прибуває тільки в кіно.
— Норкроссе, якщо ти не розплющиш очі, я вдарю тебе по яйцях, і вдарю, курва, сильно.
Джаред розплющив очі.
— Добре, — сказав Ерік, усміхаючись. — Нема шкоди, нема образ.
Джаред, який вважав, що зазнав великої шкоди — як від тієї машини, яка його збила, так і від цих хлопців — промовчав. Це здавалося найрозумнішою поведінкою.
— Ми нічого кривдного не зробили тій старій пані, і в тебе вигляд не такий уже й поганий. Принаймні ніяких кісток не стирчить із ніг крізь холоші штанів. Тож розійдемося красиво. Після того, як ти віддаси мені свій телефон, тобто.
Джаред похитав головою.
— Ну ти й гівнюк, — промовив Ерік з добродушною поблажливістю, немов до якогось цуцика, який щойно напудив на килим. — Курте! Кенте! Тримайте його.
— Господи, Еріку, ну я не знаю, — сказав Кент.
— Я знаю. Тримайте його.
Озвався Курт:
— А що, як у нього щось, типу, внутрішніх поранень?
— Нема в нього нічого. Та машина його ледь чесонула. Тримайте вже його.
Джаред спробував відповзти, але Курт притис йому одне плече, а Кент інше. У нього боліло все тіло, в коліні біль був найдужчий, і не було жодного сенсу битися з цими хлопцями. Він почувався дивно апатичним. Подумав, що це, либонь, від отриманого шоку.
— Телефон, — клацнув пальцями Ерік. — Давай сюди.
І це той парубок, з яким Мері збирається на концерт. Ось він, саме цей.
— Я його в лісі загубив.