Стивен Фрай – Троя (страница 57)

178 Лінійне письмо A та лінійне письмо Б використовували багатоскладові та «ідеографічні» знаки (наприклад, гліфи), а не фонетично репрезентативні символи (літери), які греки (і ми) пізніше стали використовувати в алфавітах.

Проте все це безсумнівно має означати, що Троянська війна є історичною подією. Оскільки писемність уже існувала в той час і мікенці використовували її, тож має або може існувати документальний слід, який веде безпосередньо від облоги Трої до наших днів. Насправді це не так. Невдовзі після ймовірного періоду Троянської війни (дехто навіть вважає, що внаслідок неї) мікенська цивілізація занепала, і настало те, що називають грецькими Темними віками. Найбільш звичайним поясненням цього колапсу є поєднання кількох «апокаліптичних вершників»: а саме, якась геологічна чи кліматична катастрофа, голод, чума та вторгнення до грецького та середземноморського світу так званих народів моря179. Внаслідок цих катастроф і запустіння великих міст-держав мікенського Бронзового віку мистецтво читання та лінійне письмо Б були повністю забуті180. Століттями, доки фінікійці не поширили свій алфавіт завдяки торгівлі, весь цей регіон залишався неписьменним. Це означало, що під час Темних віків функціонально протоісторичний спосіб передачі даних був єдиним способом передачі спогадів про Мікени та Троянську війну від одного покоління до наступного — не записаним словом, а з уст в уста, за допомогою так званої усної традиції. У цьому вікні часу (чи в якомусь темному еквіваленті вікна) історії про Троянську війну передавалися нащадкам, як і історії про Зевса, Олімп і богів, героїв і монстрів, у вигляді того, що ми тепер називаємо «міфом». Про те, чи вважали ті, хто їх передавав, одні істо­рії — справжніми, а інші — міфічними, ми можемо лише здогадуватися.

179 Подібно до того, як вандали, готи, вестготи та інші германські племена вдерглися до Римської імперії та розпочали західноєвропейські Темні віки, так народи моря завоювали Єгипет, Левант, грецькі острови та материкову частину Греції, розпочавши їхній ранній еквівалент. Ніхто не знає, ким вони були насправді: більшість істориків вважає, що вони були частково об’єднаним загоном моряків зі східних прибережних регіонів Середземного моря. Інша назва грецьких Темних віків — Геометричний вік, що дістав цю назву завдяки геометричному стилю орнаментів, наприклад, на кераміці, який походить із того періоду. Цікаво, якщо згадати про ювелірні вироби та вироби з металу кельтів, вони у пізніші Темні віки також створювали явно геометричне мистецтво... Тривалий час також вважалося, що материкову частину й острови Греції завоювали так звані дорійці. Їхня справжня ідентичність і походження такі ж таємничі, як і походження народів моря.

180 Поки геніальний Майкл Вентріс (за допомогою свого колеги Джона Чедвіка) не розшифрував його через більш ніж три тисячі років, 1955 року.

Після повних чотирьохсот років цієї темряви все почало кардинально та драматично змінюватися. Фінікійський алфавіт розвинувся в ранній грецький алфавіт, який зберігся на написах із ваз та інших записах того періоду. В політичному та демографічному плані значне збільшення населення (можливо, внаслідок кращої та надійнішої погоди і стабільного рівня моря) призвело до розвитку полісів, грецьких міст-держав. Цей період, відомий як Архаїчна доба, був попередником повністю історичної Класичної доби, надзвичайно витонченої доби Платона, Сократа, Евріпіда, Перікла та Арістотеля. Однак більшість греків Архаїчної доби залишалися неписьменними, тож розповіді про минуле все ще передавались усно, а не письмово. Вважається, що саме в цю Архаїчну добу жила людина, яку ми називаємо Гомером. Коли я навчався в школі, один учитель упевнено сказав мені, що Гомер народився 800 року до н. е. на острові Хіос у північній частині Егейського моря, а помер 701 року до н. е., сліпим старцем у віці дев’яноста дев’яти років. Інший учитель із такою ж упевненістю стверджував, що Гомер був родом із Іонії, сучасної турецької Анатолії. Сучасні вчені вважають усі ці історії в кращому разі здогадками.

Отже, з цим розібралися. Хронологія подій розповідає цю історію набагато краще, ніж мої заплутані слова. Троянська війна відбулась у Бронзовому віці (скажімо, у 1200-х роках до н. е.), висока культура Бронзового віку зазнала краху, після чого настав вік темряви та неписемності. Темрява розступилася, люди почали добувати та виплавляти залізо, повер­нулася писемність, і історію війни, якою її описав Гомер, нарешті записали через цілих сімсот років після подій тієї війни. І ось ми тут, іще дві з половиною тисячі років по тому.

Варто зазначити, що під час піднесення грецької цивілізації, від якої ми можемо простежити своє власне походження, — піднесення культури, науки, математики, філософії, мистецтва, архітектури, демократії, військової та морської галузей; піднесення самосвідомої культури, яка писала розповіді та п’єси про своє походження та природу, — на той час Троянська війна відбулася вже вісімсот років тому, а Гомер уже триста років був мертвим.

Загадки переслідують учених та археологів відтоді, як греки Класичної епохи нарешті зібрали докупи дві епічні поеми Гомера та записали їх у більш-менш узгоджених між собою текстах, які ми читаємо сьогодні. Одна загадка полягає в тому, звідки Гомер дізнався так багато про події, що відбулися принаймні за чотириста років до нього? Як він зміг розповісти стільки подробиць про облогу, про саме місто Трою, про королівські родини, про численних воїнів, їхні родоводи та події війни? У нього не було ніяких записів, ніяких літописів, які він міг узяти за основу. Інакше кажучи, протягом 450 років «менші» Гомери усно передавали перекази про цих персонажів та епізоди війни, поки він не синтезував їх і не перетворив на перший великий твір літературного мистецтва, який ми знаємо сьогодні. Ми вважаємо, що для цього він мав рости і слухати усні розповіді, що були неймовірно різноманітні та заплутані. Гомер жив у Греції чи Туреччині під час Залізного віку, але його твори точно зображують воїнів Бронзового віку181.

181 Враховуючи можливості того часу. Стародавні греки не цікавилися й не знали такого поняття, як археологія (наскільки ми можемо судити). Те, як Гомер міг мати таке чітке уявлення про виготовлення бронзових знарядь і зброї, можна пояснити лише точним і добре запам’ятованим усним переказом, що передавався нащадкам протягом дуже тривалого часу.

Коли мова заходить про грецьку міфологію загалом, існує дивовижна згода між творами Гомера та працями його майже сучасника Гесіода, на якого ми покладаємося щодо історій про народження титанів і богів, заснування Олімпу та багато інших канонічних деталей грецької міфології182. Немає сумнівів у тому, що в Класичну епоху в літературі було виконано багато зворотного укладання, достатньо вдосконалення, згладжування аномалій і суперечностей, а також створення послідовних хронологій і генеалогій, які зараз існують. Міфи перетворювалися з грубих народних байок на завершені літературні творіння, як звичайне каміння, яке відполірували до дорогоцінних каменів. Продовжуючи це порівняння, грамотні греки Класичної доби хоча й були відповідальні за розміщення цих історій у вітри­нах ювелірних магазинів, але саме Гомер і Гесіод зробили більшу частину їхнього обрізання, огранювання та полі­рування.

182 На відміну від двох епосів Гомера, твори Гесіода були свідомо ним написані — можна сказати, що вони є «авторськими». Це поеми «Теогонія» («Походження богів»), «Роботи і дні» та «Щит Геракла». Вони охоплюють інтригуючі фрагменти автобіографії, а також його думки про агрономію, плин часу та економіку. Загальновизнано, що навіть якщо Гесіод насправді власноруч не записував свої твори, він принаймні продиктував їх писареві.

Життя Платона й Арістотеля були майже такими ж далекими від життя Гомера, як наше життя від автора «Беовульфа», тому не дивно, що вони та їхні сучасники так мало знали про те, ким міг бути Гомер. Із літератури класичної Греції ми знаємо, що «Іліада» та «Одіссея» викликали у людей захоплення, це були шановані твори, епізоди яких вважалися справжньою історією. Бувши молодим чоловіком, який мав намір підкорити світ, Александр Македонський відвідав рівнину Іліон і, як подейкують, віддав шану тому, що тоді вважалося гробницею Ахілла, героя, з яким він найбільше себе ототожнював183. Кажуть, що Марк Антоній подарував Клеопатрі надгробну статую Аякса Великого. Більш пізні мандрівники, як Страбон і Павсаній, багато подорожували троянськими та мікенськими місцями. Усі вони вважали ці оповідання правдивими описами історичних подій.

183 Кажуть, що Александр узяв із собою на війну примірник «Іліади», це був примірник із примітками та поправками, написаними на полях його вчителем Арістотелем.

У Класичну добу популярні фрагменти «Іліади» та «Одіссеї» часто виконувалися на концертах просто неба, які відвідували звичайні та сповнені ентузіазму громадяни. Схоже, вони вірили у те, що Гомер особисто записав ці твори, що здається нам дивним, оскільки ми були виховані з твердим переконанням, що Гомер (якщо він не був неграмотним) був бардом, рапсодом, декламатором і, можливо, навіть імпровізатором епічного вірша, але точно не письменником. Однак це нещодавня точка зору щодо цього.