Стивен Фрай – Троя (страница 31)

122 Нагадаю вам: якщо не вказано інше, просте ім’я «Аякс» стосується Аякса Теламоніда — Аякса Великого. Якщо з’явиться Аякс Малий, його називатимуть «Аяс».

123 Настільна гра називається по-різному: «pessoi» або «petteia». Слово «pessoi» грецькою означає «фігури» або «люди», як у шахових фігурах. Справді, іноді цю гру описують як гру на шаховій дошці, і її вважають попередницею шашок (або ­дамок). Вважається, що цю гру придумав Паламед.

Найрезультативніший із усіх набігів Ахілла привів його до міста-держави Лірнес у Кілікії, що розташувалося на півдні від Троади. Там він убив царя та всіх його синів, але пощадив принцесу з королівського дому на ім’я Брісеїда. Її додали до великого кортежу полонених, яких тягнули за собою ахейці-мародери, поки вони мандрували провінціями Малої Азії, грабуючи та спалюючи все на своєму шляху. Він також зрівняв із землею місто Хріс, захопивши — серед багатьох інших полонянок — Хрісеїду, дочку Хріса, жерця Аполлона124.

124 «Chrys-», що є префіксом усіх цих назв та імен, походить від грецького слова «золото» — як у слові «хризантема», що буквально означає «золота квітка».

Коли загони мародерів повернулися до ахейського табору, здобич із усіх пограбованих міст, включно з полоненими, підрахували та поділили між усіма. Агамемнону показали на вибір усіх жінок, і він обрав своєю особистою рабинею Хрісеїду. Ахілл узяв Брісеїду як свою нагороду. Інші скарби та раби, чоловіки та жінки, розподілялися спочатку між великими царями, принцами та воєначальниками, тоді між їхніми підлеглими, а потім доходила черга аж до простих воїнів, які кидали жереб і обирали з того, що залишилося.

Отже, до десятого року жодна зі сторін нічого не досягла. Троянцям не вдалося витіснити ахейців, а ахейці не стали ближчими до повернення Єлени, ніж вони були, коли Протесілай загинув у перший день війни.

Усе незабаром зміниться. Холодна війна мала ось-ось спалахнути.

Хрісеїда та Брісеїда

Кораблі та намети мірмідонян, приховані на певній відстані від командного пункту Агамемнона, стали центром існування Брісеїди. Ставши власністю Ахілла, вона ходила по табору в жалобі через втрату всього та всіх, кого вона знала і любила в Лірнесі. Патрокл, друг Ахілла, а часом і його коханець, любив і захоплювався молодою принцесою, тож робив усе, що міг, аби її втішити.

— Ахілл дуже кохає тебе, — казав він. — А коли все це закінчиться, він повезе тебе до Фтії як свою дружину та царицю. Хіба тобі це не подобається?

На що Брісеїда лише сумно всміхалася й хитала головою.

Тим часом Агамемнон насолоджувався плодами власного грабунку та мародерства, обравши красуню Хрісеїду своєю особистою рабинею та помічницею.

Хріс, жрець Аполлона та батько Хрісеїди, покинув руїни свого рідного міста Хріса, які все ще були повиті димом, і попрямував на кораблі до грецького табору125. Біля входу до частоколу, що пильно охоронявся, він благав дозволити йому пройти на аудієнцію до ахейського головнокомандувача. Вартові привели його до намету Агамемнона. Кинувшись на землю перед царем, Хріс схопив Агамемнона за коліна, як це було тоді прийнято робити, коли люди благали могутніх правителів про милість.

125 Христосе, яка перехресна криза імен із коренем Хріс... Однак варто зазначити, що ця сцена — трагічна делегація Хріса — є тим місцем, де Гомер починає свою «Іліаду».

— Наше місто названо на честь золота, яке колись збагатило нас. Тільки поверніть мені мою дочку, великий Агамемноне, і весь той скарб, яким я ще володію, буде вашим.

Агамемнон відштовхнув руки старого.

— Усе, що у вас є, ми можемо взяти, коли забажаємо, — сказав він. — А щодо Хрісеїди — вона тепер моя. Законний приз війни. Вона мені подобається і постаріє на службі у мене. Удень вона буде біля ткацького верстата, а вночі — в моєму ліжку.

Охоронці та слуги захихотіли. Хріс опустив голову й знову схопився за коліна Агамемнона.

— В ім’я милосердя, великий царю...

— Досить, старий! — Агамемнон відштовхнув його ногою. — Ваші сльози та шмарклі викликають у мене огиду. Ідіть зараз або самі потрапите в полон до нас.

Хріса погнали вздовж берега до його корабля, пси намагалися вхопити його за п’яти. Дикі діти табору гналися за ним, кидаючи в нього каміння та глузуючи з його жалюгідного страждання. Там, на піску, він упав навколішки і звернувся до свого божественного захисника.

— Аполлоне Смінфею, володарю мишей і людей! Золотий боже стрільби з лука та передбачення майбутнього. Якщо коли-небудь моя служба та відданість приносили вам задоволення, помстіться за мене цим жорстоким данайцям. Насміхаючись із вашого відданого жерця, вони насміхаються і з вас. Помстіться за мене і за вашу честь. Вашою стрілою за кожну мою сльозу.

Аполлон почув його молитву і негайно відповів на неї. Він кинувся з Олімпу із сагайдаком чумних стріл за спиною. Спочатку він вистрілив ними в тварин — мулів, коней і собак, — перш ніж повернути їх проти ахейських чоловіків, жінок і дітей126. Протягом дев’яти днів смертоносні стріли сипалися на їхні кораблі та вздовж усього плацдарму. Хвороба у військовому таборі вселяє у воїнів більше страху, ніж вогонь, засідка чи будь-яка загроза нападу з боку ворога. Здавалося, що поширення хвороби неможливо зупинити. Ахейці були змушені складати все нові й нові трупи у купи для спалення. Повсюди стояв сморід смерті.

126 Те, що чума уразила тварин раніше за людей, є цікавою гомерівською деталлю. Насправді чума нерідко стрибає між різними видами: від бабаків до бліх, від щурів до людей тощо. Ці види зоонозної передачі хвороб усе ще існують у наш час, як ми нещодавно дізналися за велику ціну.

На десятий день Ахілл, стурбований спустошенням у рядах своєї власної армії мірмідонян і стрімким занепадом духу та моралі всієї армії альянсу, викликав пророка Калхаса на нараду головних воєначальників, до яких входив він, Агамемнон, Менелай, Одіссей, Діомед, Ідоменей, Нестор і Аякс.

— Калхасе, — сказав Ахілл, — ви обдаровані зором, який може заглядати в найтемніші наміри безсмертних і дозволяє повертати Долю на свою користь. Скажіть нам, чому нас карають цим дощем смерті? Якого бога ми образили і як це виправити?

Калхас стискав і розтискав свої руки.

— Говоріть! — сказав Ахілл.

Калхас невдоволено похитав головою.

— Ви хочете сказати, що не знаєте?

— Любий сину Пелея, я дуже добре це знаю, — відповів Калхас, — але тут присутні ті, хто не захоче почути правду. Якщо я відверто скажу про це, то боюся, що це розлютить того, хто є достатньо могутнім, аби вбити мене за розкриття того, що я знаю.

— Кожен, хто насмілиться погрожувати хоча б одній срібній волосині на вашій голові, спершу матиме справу зі мною, — сказав Ахілл. — Присягаюся вам. Ви під моїм захистом. Тож говоріть вільно.

Після таких слів Калхас набрався мужності.

— Тож гаразд, — сказав він. — Очевидно, що саме тут сталося. Сяючий Аполлон відповів на молитви свого слуги Хріса, чию дочку цар Агамемнон відмовляється повернути додому. Ця чума — його покарання за наше поводження з дорогою йому людиною. — Він нервово повернувся до Агамемнона. — Не вимагаючи викупу, ви мусите повернути Хрісеїду її батькові, царю людей. Коли ви це зробите і принесете жертви Аполлону, лише тоді чума зникне.

Агамемнон подивився на нього з недовірою.

— Перепрошую?

— Поки Хрісеїда буде вашою полонянкою, хвороба лютуватиме у таборі.

— Щоразу, коли я прошу у тебе пророцтво, — сказав Агамемнон, поки його обличчя ставало червоним, — кожного клятого разу, це не що інше, як морок і загибель. Твоя порада завжди полягає в тому, що я мушу чимось пожертвувати: моєю донькою, моїм золотом, моєю полонянкою... Я, завжди я. Ніколи інший цар чи принц, завжди я. Чому я мушу втратити Хрісеїду? Вона красива, мудра, розумна та здібна. Вона значить для мене більше, ніж моя власна дружина Клітемнестра з Мікен. Я заслужив її. Вона моя по праву. А тепер ти смієш казати мені, що я маю віддати її просто так. І не отримати натомість ніякої винагороди? Я мав би задушити тебе за таке нахабство на цьому самому місці.

— Авжеж, ваша величносте, — спокійно відповів Калхас, — але ви, мабуть, пам’ятаєте, що Ахілл щойно пообіцяв мене захищати. Можливо, ви захочете про це подумати, перш ніж у гніві підняти на мене руку.

Ахілл став перед Калхасом, склавши руки на грудях. Запальний темперамент Верховного царя вже був готовий вибухнути повною силою, але він зберіг достатньо почуття самозбереження, щоб утриматися від фізичної конфронтації з тим, хто, як він знав, міг би перевершити його в усіх мистецтвах ближнього бою. До того ж у глибині душі він знав, що Калхас, мабуть, мав рацію. Як завжди. Але поєднання презирливого блиску в очах Ахілла й усвідомлення того, що йому доведеться віддати Хрісеїду, було для нього більшим за те, що він міг витримати. Бути настільки приниженим не тільки перед кожним царем і воєначальником своєї армії, але також перед їхніми охоронцями та штабними офіцерами, — це було нестерпним зазіханням на його гордість і гідність. Новина про це, яку безперечно перебільшать, аби він мав іще слабший і безглуздіший вигляд, пошириться табором швидше, ніж лісова пожежа, швидше, ніж та клята чума.

— Гаразд, — нарешті мовив він, як він сподівався, тоном розміреної, навіть знудженої великодушності. — Одіссею, візьми корабель і поверни дівчину її батькові. Але як компенсацію мені мають дозволити взяти іншу дівчину особистою служницею. Це буде справедливо, чи не так?