Стивен Фрай – Одіссея (страница 7)
У цій главі ми називатимемо богів їхніми латинськими іменами — хто ще не зрозумів чому, той зрозуміє невдовзі. Отже, Гера тепер стане в нас Юноною.
Мабуть, цілу книжкову шафу можна заставити працями про те, чим мешканці грецького та римського пантеону між собою подібні, чим пов’язані та чим відрізніються. Головне, що треба знати, — що всіх богів, яких римляни запозичили від греків, вони пов’язали зі своїми богами та перейменували, — крім Аполлона. До того ж атрибути в кожного грецького бога та його римського аналога були подібні, але не завжди ідентичні. Наприклад, Афіна в греків була в більшій пошані, ніж її аналог (чи колега) Мінерва — у римлян. Мінерва хоч і була богинею військової справи, проте важила для римлян набагато менше, ніж Марс, римський аналог Ареса. Марс втілював суворість, жорстокість та безжальність — що дуже пасувало войовничим римлянам. На честь бога війни було названо Марсове поле (Campus Martius), величезну (півтора квадратних кілометри) площу в Римі, а ще — планету на зоряному небі, місяць березень (Martius, March, Март) і день тижня — вівторок (Martis)22.
22 Своє «латинське» ім’я цей день зберіг у французькій, італійській, іспанській та румунській мовах. —
А також у більшості слов’янських мов. У німецькій чи англійській мовах вівторок названий на честь Тіуса — скандинавського бога, якого римляни вважали аналогом Марса. —
У народних переказах про походження Риму близнюки Ромул і Рем, засновники міста, були дітьми Марса — тож бога війни можна вважати небесним покровителем столиці майбутньої імперії — і це пасувало її войовничим громадянам. А от Мінерва... відгуки її імені зараз і не відшукати. Під іменем Афіна вона живе в назві великої грецької столиці, але під іменем Мінерва... Ну, так називається одне видавництво сльозливих книжок, так любили називати дівчат у ХІХ столітті, так звали голову гуртожитку в Гоґвортсі... але в Римі вона була богинею майже другорядною23 — і це багато чого може сказати нам про те, як греки та римляни бачили себе самих і одне одного.
23 До речі, в Оксфордському словнику англійської мови є слово «minerval», яке тлумачиться як «дарунок, який учень вручає вчителеві на подяку». Тож, даруючи наприкінці навчального року вчительці квіти або горня з написом «найкращій вчительці у світі», ви трішечки, але все ж таки вшановуєте обділену увагою богиню. —
На березі
Збитий з курсу чотирикратним ураганом Еола, Еней зі своїми кораблями врятувалися лише завдяки Нептуну, богу морів, який завжди симпатизував благочестивому троянцеві, а ще — не любив, коли хтось чужий втручався в морські справи. Нептун наказав Еолові забиратися назад на свій острів і забрати із собою своїх чотирьох шкідників.
До берега спромоглися дістатися лише сім із троянських кораблів. Намагаючись розгледіти на обрії решту, Еней забрався на найвищу скелю, яку тільки зміг знайти, але все було марно — море було чистим. Зате на березі троянець побачив місто — ще не вповні добудоване, але вже величне.
— Не знаєш, як називається це місце? — запитав він у свого товариша, якого звали Ахат.
— Воно називається — або буде називатися — Карфаген.
— Африканське місто — і таке величне? Я чув, що в Африці є великі міста, проте думав, що всі вони далеко від моря.
— Це пунійське місто, а не африканське, мій пане24.
24 У наші дні «пунійський» чи «пунічний» прийнято відносити суто до Карфагена — головно через те, що війни між Римом і Карфагеном називали Пунічними. Проте слово це походить від Фінікії, країни на Середземному морі, там де зараз південний Ліван. Столицею Фінікії був Тір. У Біблії (і ще багато де) її мешканців називали хананеями. —
— А хто тут править?
— Цариця, яку звати Дідона. Походить вона з країни, де правили Кадм і Фенікс25.
25 Аби нагадати собі, хто такий Кадм і яку роль він відіграв у грецькій міфології, див. «Міфи». —
І так, фінікійці давно ходили сюди торгувати. Дідона правила в Тірі, і звали її тоді Елісса. Але в неї був брат — жахливий брат. Звали його Пігмаліон.
— Як скульптора?
— Звали так само, але скульптором цей Пігмаліон не був26.
26 Романтична історія про Пігмаліона — митця, який занадто любив своє мистецтво — теж викладена на сторінках «Міфів», с. 352. —
Дідона вийшла заміж за Акербанта, жерця у храмі Геркулеса й найбагатшого мешканця Тіра. Пігмаліон убив її чоловіка, аби привласнити його багатства. Проте Дідона була мудрою й спромоглася втекти, прихопивши всі гроші покійного чоловіка. Вона осіла спочатку на Кіпрі, а потім дісталася сюди й почала зводити нове місто. Кажуть, вона збирається заміж за Ярбаса, короля Нумідії.
Відвівши погляд від берега, Еней побачив, як три великі олені вели в ліс ціле стадо. Проповзши в їхній бік, троянський царевич дістав лук і вистрелив сім разів — Ахат подавав йому стріли. Еней вцілив сім оленів, по кожному для семи вцілілих кораблів. Троянці залюбки поласували олениною й підняли келихи з вином, аби вшанувати товаришів, чиї кораблі загинули в морі27.
27 Вергілій в «Енеїді» називає серед таких імена Оронта, Аміка, Ліка, Гія і Клоанта. —
Аби підняти дух троянців, Еней звернувся до них із промовою. Він нагадав, що вони оминули чудовисько Сціллу та врятувалися від небезпечних циклопів, а потім повів промову далі:
— У нас є доля, друзі мої, на нас чекає обіцяна богами країна — Латинія28.
28 Latium, або Lazio італійською. Від цієї місцини походить слово «латина», а також назва італійської футбольної команди. —
— Нашу долю стільки разів передвіщали провидці й пророкували оракули, що сумніватися в ній не можна. Троя, наше рідне місто, втрачена назавжди. Але народ троянський не зникне — він ще піднесе голову й сягне такої величі, якої не бачила й не бачитиме історія людства. У серці нашому живе скорбота за загиблими друзями та втраченій батьківщині, але вознесімо ж хвалу богам за нашу майбутню славу!
Коли Еней завершив свою промову, з моря засурмили роги. Троянці озирнулися. До них наближався човен — широкий, з невисокими бортами. Цариця Дідона відрядила своїх посланців, аби ті запросили гостей у Карфаген.
Божественне прохання
Юпітер із сумом споглядав на сині простори Середземного моря. На північному сході збиралася із силами побита хвилями флотилія Улісса, на південному заході — стояли біля берега залишки флотилії Енея. Аж тут за його плечем почувся роздратований голос Венери, богині кохання й краси.
— Мало тобі того, що ти дозволив стінам моєї милої Трої піддатися підступам мерзотного Улісса29, так ще й дав ворогу розправитися з містом та містянами із жорстокістю, якої ще не бачив світ! Так ти караєш мене за мою красу?
29
— Та ні, люба Венеро!
— Саме так! Якби Паріс віддав те золоте яблуко твоїй улюблениці Мінерві або твоїй дружині Юноні — світ мав би зовсім інакший вигляд30.
30 Повну історію Суду Паріса див. у «Трої». —
— Ну, може, і так, але річ у тім...
— Мого смертного сина Енея, чесного та чистого серцем, яких світ ще не бачив, піддає знущанням Юнона, ганяючи його, ніби кіт мишу. Хіба ти забув, яке майбутнє йому судилося?
— Та годі вже, Венеро, я знаю, що ти роздратована і...
— Роздратована, мій царю? Роздратована? Це не зовсім те слово! Дратувати можуть дрібні неприємності, які спіткають смертних!
— Я не так висловився, ти...
— Дратувати може головний біль. Дратується пастух, коли губить вівцю. Я прийшла до тебе не роздратована, я радше сповнена божественного гніву, подібна до...
— ...Так, так, ти розгнівана, ти дуже розгнівана. Ти перейнята... скажімо... праведним гнівом. Беззаперечно праведним. Я тебе цілком розумію. Але й ти мене зрозумій. Мені доводиться розриватися між бажаннями цілої купи олімпійців, у яких, здається, нема інших розваг, крім керувати людськими долями.
— Але моя справа найважливіша! Що може бути важливішим за становлення нового світового порядку, нової імперії, яка повністю змінить цей світ! Ти дозволив грекам перемогти? Добре, нехай буде так, нехай вони ревуть і б’ють себе у груди від радощів, немов мавпи, нехай повзуть собі додому на кораблях із краденими скарбами у трюмах. Нехай буде так. Але після страшного приниження, нехай перемога залишиться за тевкрійським плем’ям31.
31 І Вергілій, й інші поети, які жили після Гомера, часто називали троянців тевкрійцями. Тевкр, великий лучник древності, справді був троянцем по матері, племінником самого Пріама і, відповідно, двоюрідним братом Гектора, Кассандри, Паріса та інших. Щоправда, ще він був сином Теламона Саламінського, а отже, зведеним братом Аякса Великого і сам бився на боці своїх грецьких родичів. На війні він вбив тридцять троянців, але щоразу, як Тевкр цілився в когось із родичів, Аполлон відводив його стрілу. —
Навіть ти, могутній Юпітере, не можеш змінити їхнього майбутнього. Усе, про що я прошу, — просто не намагайся змінити його. Дозволь моєму Енеєві стати тим, ким він повинен стати. Заздрість Юнони не має змінити правильного ходу світової історії!