Стивен Фрай – Герої (страница 72)

266 Німецький знавець античності Бруно Снелл гарно висловився з цього приводу: «Для греків титаномахія та битва з гігантами залишалися символами перемоги, яку їхній власний світ здобув над дивним всесвітом; поряд із битвами проти амазонок і кентаврів вони продовжують позначати завоювання греками всього варварського, всього жахливого та грубого».

Ця «війна з амазонками», разом із кентавромахією (битва між лапітами та кентаврами на весіллі Піріфоя), титаномахією (війна олімпійських богів проти їхніх предків-титанів) та гігантомахією267 (війна богів проти гігантів, у якій хороб­ро бився Геракл), сформувала деякі з улюблених сюжетів грецького живопису та скульптури268. У сукупності ці теми найкраще сприймаються в символічних термінах, як уявлення про те, що греки характеризували себе як борців за порядок і цивілізацію проти хаотичних орд варварів і чудовиськ. Що також робить ці міфи розповідями про їхню боротьбу за приборкання диких інстинктів, темних і небезпечних елементів людської натури.

267 Див. історію Геракла.

268 Наприклад, у Парфеноні в Афінах було широко подано скульп­тури, які зображували гігантомахію, амазономахію та кентавромахію. Приклади останньої все ще можна побачити сьогодні, як і кентавромахію, що колись прикрашала іншу з найважливіших будівель Стародавньої Греції, Храм Зевса в Олімпії.

Коли вони перемогли амазонок, Піріфоя й Тесея захопила своєрідна криза середнього віку. Тож вони вирішили обрати для себе нових наречених. Їхній вибір виявився диким і катастрофічним.

Його новий друг допоміг Тесею викрасти юну Єлену зі Спарти, тоді як для себе Піріфой вирішив, що було б цікаво мати за дружину Персефону, царицю Підземного світу. Коли він запропонував божевільну ідею спуститися в Царство мертвих і викрасти Персефону з-під самого носа її чоловіка Аїда, Тесей-герой, Тесей-мудрець, Тесей-розумник, Тесей-великий-цар-і-радник енергійно закивав головою.

— Чому б ні? Звучить весело.

Вони вирушили до того самого місця, яке Орфей вибрав для свого спуску, — мису Тенарон на південному краю Пелопоннесу, також відомого як мис Матапан, — і сміливо спустилися крізь печери, проходи та галереї до Царства мертвих. Невідомо, чи Піріфой вважав, що Персефону підкорить його груба солдатська харизма, чи вони планували забрати її силою зброї. Але їхня експедиція була прогнозовано катастрофічною. Розлючений Аїд посадив їх у кам’яні крісла, їхні голі сідниці пристали до холодних сидінь, а ноги були зв’язані живими зміями. Там вони й залишилися б до кінця світу, якби Геракл, як ми вже знаємо, не проходив повз них, коли прямував на перемовини з Аїдом про позичення Кербера269. Щоб звільнити Тесея, Геракл був змушений досить сильно висмикнути його з крісла. Тесей звільнився, але його сідниці залишилися позаду. Наче вони були приклеєні суперклеєм до цього каменю. Афінські картини та скульптури старшого Тесея, який вийшов із Аїда, зображують його апігом, тобто тим, у якого майже немає дупи270.

269 Див. Дванадцятий подвиг Геракла.

270 Як у Міка Джаґґера.

Тесей повернувсь у Верхній світ і дізнався, що Єлену врятували її брати, близнюки Кастор і Полідевк, також відомі як Діоскури271.

271 Близнюки не тільки повернули Єлену до Спарти, але й насильно забрали з собою матір Тесея Етру, яка була її нянькою та компаньйонкою. Цю посаду вона обіймала до глибокої старості. Її онуки Акамант і Демофонт зрештою врятували її під час падіння Трої. Але це теж історія для іншого разу.

Отримавши своє покарання, він вибрав собі нову наречену. Його погляд упав на Федру, молодшу сестру Аріадни. Можливо, вона нагадала Тесеєві його перше кохання, можливо, він думав, що союз із нею міг би виправити давню помилку, коли він залишив Аріадну на Наксосі, можливо, це був звичайний політичний крок. Мотиви Тесея завжди видаються найважчими для розуміння з усіх давньогрецьких героїв.

Мінос, давній ворог Афін, був мертвий, як ви пам’ятаєте, його зварили заживо на Сицилії. Трон успадкував його син Девкаліон, який — мабуть, тому що він знав, що Афіни тепер стали сильнішими за Крит, і розумів цінність такого союзу — схвалив і навіть допоміг організувати їхній шлюб, відклавши вбік усі думки про те, що Тесей покинув його сестру Аріадну та вбив його зведеного брата Мінотавра.

Федра і Тесей народили двох синів, Акаманта і Демофонта, які виросли й здобули зворушливу та почесну епізодичну роль під час Троянської війни.

А як щодо Іпполіта, сина Тесея від Антіопи? Його відправили на батьківщину Тесея, в Тройзен. Він виріс красивим, спортивним хлопцем, найбільшою пристрастю якого було полювання. Його відданість Артеміді, богині полювання та цнотливості, дорівнювала його презирству до Афродіти та любовних спокус. Ані чоловіки, ані жінки його не цікавили. Звісно, Афродіта не любила, коли її ігнорували, і помста, яку вона приготувала цьому зухвалому юнаку за те, що він нехтував її вівтарями та обрядами, була справді жахливою.

Коли його батько Тесей і мачуха Федра відвідали Тройзен, Іпполіт шанобливо прийняв їх у себе. Тесей та Іпполіт одразу знайшли спільну мову. Грецькі міфи сповнені батьків, які вбивають своїх синів, і синів, які вбивають своїх батьків, тому міцний зв’язок, прихильність і захоплення, що розквітли між цими двома, видаються особливо примітними. Під час цього візиту вони всі дні з ранку до ночі проводили в компанії один одного. Іпполіт ледве помічав Федру. Проте вона помітила його. Вона повільно ставала одержимою хлопцем, і однієї ночі відвідала його палати й освідчилася йому в коханні272. Іпполіт відхилив її залицяння з трохи більшим жахом і відвертою огидою, ніж це було мудро чи тактовно. Як у випадку зі Стінібією і Беллерофонтом чи дружиною Потіфара та Йосипом, зневажена й принижена Федра збрехала Тесею про зґвалтування, і він прокляв свого сина та закликав свого батька Посейдона покарати його. Одного ранку, коли Іпполіт їхав на своїй колісниці вздовж берега, бог випустив із моря одного зі своїх великих биків, який налякав коней. Хлопця затоптали на смерть. Федра, почувши про це, наклала на себе руки.

272 Еврипід у своєму «Іпполіті» (одна з двох п’єс, які він написав на основі цього сюжету, що збереглася до нашого часу) і римський драматург Сенека в своїй «Федрі» обидва трохи змінюють долю Федри. Вона ніколи не говорить про своє кохання Іпполіту, але вчиняє самогубство і залишає записку, в якій звинувачує його.

Тоді богиня Артеміда явилася Тесею і пояснила йому, що насправді його син був невинуватим, а ця трагедія стала результатом відкинутого кохання та образи Афродіти.

Вигнаний із обох своїх королівств Афін і Тройзена за свою роль, хоч і мимовільну, в смерті свого сина та дружини, злиденний, жорсткий, спустошений і позбавлений усіх радощів та цілей у житті, Тесей прийшов до свого сумного та жалюгідного кінця. Коли він гостював у царя Лікомеда на Скіросі, цар штовхнув Тесея з високої скелі, й той розбився на смерть. Причина суперечки між ними загублена у віках.

Кімон, історичний цар Афін, який жив через багато-багато років після цього, вдерся на Скірос і повернув тіло Тесея у місто, для возвеличення якого він зробив так багато. Згодом Лікомед здобув більшу славу завдяки тій ролі, яку йому належало відіграти у вихованні Ахілла.

Прекрасна статуя оголеного Тесея зараз гордо стоїть на центральному місці зборів у Афінах, у самому центрі міста, на площі Синтагма. Навіть сьогодні він залишається втіленням афінської ідентичності та гордості. Корабель, на якому він повернувся зі своїх пригод у Критському лабіринті, залишався пришвартованим у Пірейській гавані, де він перетворився на цікаву пам’ятку, що існувала аж до історичного періоду стародавніх Афін, часів Сократа й Арістотеля. Його постійна присутність на одному місці протягом такого тривалого часу призвела до того, що Корабель Тесея став предметом інтригуючих філософських дискусій. Протягом сотень років його такелаж, його дошки, його корпус, поклад, кіль, ніс, корма та всі інші його дерев’яні частини було замінено, тож виходить, що там не залишилося жодного атома оригінального корабля. Чи можна його все ще вважати тим самим кораблем? Хіба я є тією самою людиною, якою я був п’ятдесят років тому? Адже кожну молекулу та кожну клітину мого тіла було багато разів замінено за цей час273.

273 Дідова сокира, чиї лезо й топорище регулярно замінюються, являє таку онтологічну головоломку в галузі дослідження, відомій як метафізика ідентичності.

Цілком доречно, щоб Тесея таким чином пов’язували з Афінами за допомогою логіки, філософії та відкритого питання, оскільки він був тим героєм, який більше за будь-кого іншого втілював усі якості, які афіняни цінували найбільше. Як Геракл, Персей і Беллерофонт до нього, він допоміг очистити світ від небезпечних монстрів, але він зробив це, використовуючи кмітливість, інтелект і свіжі способи мислення. Він припускався помилок і мав недоліки, як і всі інші герої, але він також уособлював дещо велике, що живе в усіх нас. Нехай він іще довго стоятиме на площі Синтагма і нехай він стоятиме високо в наших серцях.

Епілог

Герої очистили наш світ від хтонічних жахів — народжених зі землі монстрів, які загрожували людству та намагалися придушити розвиток цивілізації. Адже поки дракони, гіганти, кентаври та звірі-мутанти заполонили небо, землю та моря, ми ніколи не змогли б впевнено поширюватися та перетворювати дикий світ на безпечне місце для людства.