Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 36)
195
мієш обговорити будь-що. І завжди пам’ятай: визнання правоти іншої людини, якщо вона справді права, надає тобі впевненості
Ось приклад успішного залагодження конфлікту: Лара та Йорґ — колеги. Лара вважає, що Йорґ надто часто перебиває її на зустрічах. Проте, оскільки вона сором’язлива й не схильна до конфліктів, їй не вдається відразу ж захиститися. Коли Йорґ нещодавно знов обірвав її на півслові, Лара відчула, що мусить щось зробити. Вона по-справж-ньому розлютилася.
1. Щоб трохи заспокоїтися, вона спершу відволікається. Береться
за роботу, яка вимагає великої концентрації. Так їй вдається до-статньо дистанціюватися, щоб перейти в стан свого внутрішнього дорослого (теоретично вона могла б перемкнутись і в режим світ-лої дитини, але їй завадив надто сильний гнів).
2. Заспокоївшись, вона аналізує власну роль у ситуації: визнає, що
дозволяє Йорґові нею попихати, тому що не захищається, а отже, бере на себе занадто мало відповідальності. Вона ловить себе на тому, що, коли Йорґ перебиває її, вона ототожнює себе зі своєю тіньовою дитиною, чиї постулати («Я нерозумна», «Я роблю не-достатньо» та «Я маю бути люб’язною і слухняною») сковують її вуста. Вона аналізує, що через свої постулати звинувачує Йорґа в тому, що він не сприймає її серйозно та не поважає її.
3. Тепер вона настільки заспокоїлася, що може свідомо перейти в стан
світлої дитини. У цьому стані Лара намагається доброзичливо про-аналізувати поведінку Йорґа. Вона усвідомлює, що Йорґ перебиває не тільки її, а й інших колег. А ще нагадує собі, що в інших ситуаціях він досить-таки приємний колега. Зрештою вона доходить висновку, що Йорґ так поводиться не тому, що не поважає її, а тому що він
196
імпульсивний і темпераментний. Лара більше не пов’язує його пове-дінку із собою та своєю уявною меншовартістю, а розуміє, що річ у ньому (нова та позитивна інтерпретація реальності).
4. Завдяки цим міркуванням вона опиняється з Йорґом на одному
рівні. Тепер Лара роздумує, чи взагалі має право говорити з Йорґом про його поведінку, чи, можливо, це звучатиме дріб’язково й надо-кучливо. Зрештою, він, мабуть, і не має на увазі нічого поганого. Вона також могла б набратися сміливості й енергійніше наполягати на тому, що хоче закінчити думку. Але насправді — думає Лара — було б найкраще все-таки обговорити цю ситуацію з Йорґом.
5. Отже, тепер Лара обдумує аргументи, які свідчать на користь та
проти відкритої розмови.
Аргументи «за»: було б добре поговорити про це з Йорґом: так
я дізнаюся, як він бачить ситуацію. Справедливо звернути його увагу на те, що така поведінка ображає — імовірно, не тільки мене. Що швидше я це обговорю, то спокійнішою та врівноваже-нішою стану.
Аргументи «проти»: Йорґ може образитися на мене через кри-
тику. Можливо, він не бачить, що його поведінка неправильна. «За»: я можу підтвердити свою оцінку конкретними приклада-ми. Якщо Йорґ заперечуватиме, значить, він не вміє сприймати критику. Зрештою, це не моя вина: я ж зробила все можливе.
6. Тож Лара вирішує поговорити з Йорґом і наступного дня запитує
його, чи не хотів би він з нею пообідати, на що він із радістю по-годжується. Під час обіду Лара по-дружньому пояснює Йорґові, що вона відчуває, коли він на зустрічах обриває її на півслові. Йорґ одразу ж розуміє її критику, просить пробачення та обіцяє стежи-ти за собою. Він каже, що знає про цю слабкість і справді деколи занадто імпульсивний, але, звісно, він не мав на увазі нічого по-ганого й точно не хотів виявити неповагу. Обіцяє контролювати себе. А ще вони домовляються, що якщо Йорґ знову не стримає імпульсивності, то Лара просто завершить свою думку.
197
Через спонтанне Йорґове прозріння обмін аргументами навіть не був потрібний. Оскільки Лара обговорила проблему, Йорґ отримав можливість прокоментувати ситуацію і зміг підтвердити Ларине при-пущення, що він перебиває інших не через брак поваги, а через бурх-ливий темперамент. Розмова зблизила їх.
Завдяки Лариній розважливості й самоаналізу та Йорґовій відкрито-сті до самокритики потенційний конфлікт між двома людьми просто розсіявся. Однак якщо хоча б один зі співрозмовників не здатний до самоаналізу й перебуває в полоні своїх захисних стратегій, то така розмо-ва, імовірно, зазнає невдачі. Саме про це йдеться в наступному підрозділі.
ЗНАЙ, КОЛИ ВІДПУСТИТИ!
На жаль, також трапляються ситуації, коли добрі аргументи зовсім не діють, навіть якщо в опонента немає кращих. Тож ми перебуваємо в програшній позиції, коли співрозмовник нав’я-зує нам своє викривлене сприйняття та свої проєкції. Але саме тому важливо тренуватися мислити аргументами, щоб краще розуміти, хто з вас двох втрачає здоровий глузд. Часто пробле-ма полягає і в тому, що ти не маєш певності, чи правильно оцінюєш ситуацію. Тож тобі потрібен ясний погляд, щоб не ви-трачати час на беззмістовні суперечки з якимось «паршивим ангелом». Адже в таких випадках говорити не має жодного сенсу. Допомагає лише зовнішнє — чи хоча б внутрішнє — від-межування. Безумовно, це можна зробити також і в стані під-несеного настрою. Тут я знову процитую Єнса Корссена, який запропонував для розривання стосунків таке формулювання: «Ти — яскрава зірка, але твоя поведінка незручнувата, й оскіль-ки ти, на жаль, її не змінюєш, я маю зараз із тобою розійтися».
Але навіть дружнє відмежування вдається тільки тоді, коли правильно оцінюєш ситуацію — тобто усвідомлюєш, 198
коли сперечатися немає сенсу. Тепер ти, напевно, запитуєш себе, як це розпізнати. Важливим критерієм є те, наскільки опонент схильний реагувати на твої аргументи. Він/вона справ-ді прислухається до тебе? Ти відчуваєш, що тебе розуміють? І що дуже важливо: наскільки
Однак ще й можливо, що твій співрозмовник наведе тобі приклади своєї критики, які ґрунтуються не на фактах, а на його інтерпретації реальності. Тут дуже важливо розрізняти інтер-претацію і факти. Я ще раз поясню це, використавши наведе-ний вище кейс із Ларою та Йорґом:
199
вона б звинуватила Йорґа саме в цьому. Або голосно й чітко — тоді б він принаймні мав можливість прокоментувати це; або приховала би свою злість, не давши Йорґові жодного шансу. У цьому випадку Лара дистанціювалася б від Йорґа і, можливо, виплеснула б свій гнів на інших колег. У найгіршому разі Ла-рина неправильна інтерпретація та страх перед конфліктами могли б стати початком психологічного мобінгу. Йорґ, уявний «домінантний злочинець», перетворився б на жертву.
Тож якщо опонент не в змозі навести тобі логічні аргумен-ти, які виходять за межі його припущень, тобто його суб’єк-тивної інтерпретації уявної реальності, — це означає, що спра-ви кепські. А надто якщо він/вона наполягає на своїй хибній оцінці. Скажімо, якби Йорґ під час відвертої розмови запев-нював Лару, що він, безумовно, не хотів поводитися зневаж-ливо, а просто іноді розпускав свій «балакливий писок», тоді Лара справді мала б повірити йому, а надто якби не могла надати додаткових фактів на підтвердження своєї інтерпре-тації. Тому завжди остерігайтеся власних інтерпретацій, а та-кож інтерпретацій своїх співрозмовників.
До речі, усупереч поширеній думці, якщо стосунки не пра-цюють, то винні не завжди двоє. Скажімо, якщо — образно висловлюючись — психічно здорова людина сяде в човен з яскраво вираженим нарцисом, човен перевернеться. Це пси-хологічний закон природи. Психічно здоровий/-а не в змозі врятувати стосунки — він/вона зазнає невдачі через викрив-лене сприйняття нарциса. Дилетанти, які бавляться в психо-логів, у таких випадках сильно переоцінюють можливість спілкування: якщо один із партнерів у полоні сильно викрив-леного сприйняття своєї тіньової дитини, то навіть найвлуч-ніші слова не допоможуть. Від людей, які прагнуть влади, можна захиститися, тільки якнайстаранніше уникаючи їх — або ж розпочавши революцію.