Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 34)
Тож розглянь своє прагнення до досконалості, поставивши під сумнів його сенс. Візьми за руку свою тіньову дитину і з лю-бов’ю та терплячістю пояснюй їй знову і знову, що її зусиль достатньо і що вона має право на помилку. Зміцнюй свого вну-трішнього дорослого, продумуючи сценарії страху до логічного завершення: чи ти
Подумай, чи твої стосунки
185
означає «ідеальний»? Подумай про свої масштаби ціннос-тей. Хіба не було б «ідеальніше» замість бути найкрасиві-шим/-ою, найкращим/-ою та найкрутішим/-ою стати яко-мога чеснішим/-ою та відкритішим/-ою? Я про те, що було б ідеально знати, у якому ти зараз стані й що на тебе можна розраховувати. Було б просто чудово підпорядковувати свої дії не шансам на успіх, а тому, що ти вважаєш правильним для себе. А що б сталося, якби ти замість прагнення до до-сконалості поставив/-ла б собі за мету бути самим/-ою со-бою? Якби запланував/-ла якомога частіше перебувати в ре-жимі світлої дитини? Якби постановив/-ла собі максимально розслабитися?
Нехай твоя доросла частина усвідомить дві речі:
1. Світ крізь окуляри тіньової дитини — це проєкція. Нега-
тивно викривлена реальність.
2. Є набагато важливіші речі, ніж досконалість. Наприклад,
гідно поводитися та насолоджуватися життям.
НАСОЛОДЖУЙСЯ ЖИТТЯМ!
Багато людей, які потрапили в пастку захисних стратегій сво-їх тіньових дітей, не наважуються насолоджуватися життям. Вони просто замало собі дозволяють. Виснажують себе робо-тою та обов’язками й думають, що матимуть право на насоло-ду, аж коли все зроблять. Але чомусь завжди виникає щось іще. Їхня тіньова дитина відчуває щось на кшталт базової провини — провини, що вона «робить замало». Відповідно такі люди впевнені, що не заслуговують на життєрадісність, або ж відбувають життя так важко, що місця для радості про-сто не лишається. Вони відчувають провину, якщо не працюють. 186
Найважче розслабитися тим, чиї захисні стратегії містять «прагнення до контролю» та «перфекціонізм».
Проте з позиції внутрішнього дорослого немає жодного ро-зумного аргументу для того, щоб не насолоджуватися існуван-ням. «Кому буде користь від поганого життя?» — завжди казав мій батько, і я люблю цей вислів. Пам’ятай, що життєрадісність та насолода забезпечують тобі гарний настрій. Вони виводять на сцену твою світлу дитину. Ось чому це мало не твій обов’язок — якомога частіше стежити за тим, щоб у тебе все було добре і щоб життя дарувало тобі втіху. Щоправда, це вимагає вміння органі-зовувати час. Адже насолода потребує часу. Наприклад, люди, які страждають від прокрастинації, тобто постійно відкладають важливі справи, переважно не здатні насолоджуватися життям, так само як і фанатики контролю, тому що і тих, і тих мучить совість. Різниця між ними полягає в тому, що інфіковані про-крастинацією
Смачна їжа й витримане вино дарують нам глибоке відчут-тя щастя. Звичайно, це стосується також і вилазки на природу, музики чи доброго сексу. Звісно, у кожного розуміння насо-лоди різне — залежно від особистих уподобань. Натомість відмова від насолоди — це не рішення. Тож дозволь собі яко-мога частіше насолоджуватися життям.
Але деякі люди не вміють цього робити й абсолютно недо-свідчені в цьому аспекті. Вони шалено перевантажують себе, більшість часу перебувають у стресі та в поганому гуморі. Ін-шим необхідна «поважна» причина, наприклад головний біль, щоб дозволити собі невелику перерву. Їхній світлій дитині дуже
187
прикро через такий стан справ, але до неї по пораду не зверта-ються, хоч вона й має купу ідей, як чудово розважитися. Просто хоч раз прислýхайся до неї. Мабуть, якби вона мала свободу дій, то відразу б знала, що її по-справжньому тішить.
Якщо ти схильний/-а постійно перевантажувати себе, скажи своїй тіньовій дитині приблизно таке:
До речі, на задоволення та насолоду впливає ще й краса. Озирнися довкола й запитай себе, чи твій погляд відпочиває у твоїй квартирі або на робочому місці. Знайди гарні речі, які ощасливлюють тебе. Якщо за допомогою цієї книжки ти онов-люєшся внутрішньо, то попіклуйся ще й про зовнішнє. Іноді нас тішать дрібниці, як-от гарна квітка на столі. Щасливішими нас роблять і аромати: наприклад, я завжди ношу із собою пля-шечку трояндової олії. Коли мені потрібно трохи підбадьори-тися, я бризкаю на себе кілька крапель. Візьми на себе відпові-дальність за своє добре самопочуття. Потурбуйся про себе.
У психосоматичних клініках уже кілька років доступна так звана терапія задоволення, тому що багатьом людям потрібно спершу заново навчитися його отримувати. Задоволення має багато спільного з усвідомленням. Я маю ввімкнути всі свої п’ять чуттів, якщо хочу відчути насолоду. Якщо ж я неуважна, то мені не вдасться й насолоджуватися. Коли я поспіхом ковтаю їжу, то навіть не зауважую, що їм. Тому під час терапії задоволення навчають загострювати чуття. Учасникам пропонують детально 188
описати, що саме вони відчувають, коли їдять шматочок шоко-ладу або дивляться на троянду. Так вони вчаться насолоджува-тися свідомо. Цю терапію ти можеш легко інтегрувати у своє повсякденне життя. Для цього потрібно зробити лише дві речі:
1. Знайди задоволення, частіше роблячи те, що тобі подо-
бається.
2. Сфокусуй свою увагу та всі п’ять чуттів на цьому виді
діяльності. Тут і тепер.
Ще один ефективний спосіб краще усвідомити красу та насо-лоду — це прогулянки, під час яких ти уважно придивлятимеш-ся до всього гарного навколо. Уяви, наче з тобою фотоапарат, або ж справді прихопи його та шукай прекрасне. Сконцентруй свою увагу на зовнішньому світі. Це нелегко, але надзвичайно розслаблює розум, тому що тоді ти повністю відволікаєшся від себе. Я часто свідомо практикую таке під час прогулянок, бо належу до категорії людей, які швидко сповзають у свій внутріш-ній світ і перестають сприймати світ довкола. Проте гарні квіти та прекрасна природа по-справжньому ощасливлюють мене.
БУДЬ СОБОЮ, А НЕ ЗРАЗКОВОЮ ДИТИНОЮ!
Люди, які обрали собі за захисну стратегію прагнення до гар-монії, хочуть усім догодити. Вони практикували це ще в дитин-стві, щоб отримати схвалення батьків або принаймні уникнути покарання. Їм дуже важко відмежуватися від бажань і потреб своїх близьких, вони відчувають відповідальність за їхній до-бробут. Коли інша людина має поганий настрій, вони винува-то запитують себе, що зробили неправильно або що могли б зробити, щоб їй покращало. Постійно фокусуючи увагу на
189
реальних або уявних потребах інших, вони нехтують власними бажаннями. Звичайно, у довготерміновій перспективі нічого доброго із цього не вийде, тому що зрештою навіть «гармоній-ні» хочуть отримати заслужену винагороду. Проте позаяк вони нечасто висловлюють свої бажання, а якщо й роблять це, то дуже тихо й несміливо, у них постійно виникає відчуття, що ними нехтують. Вони докоряють за це собі, але ще більше — своїм, здавалось би, домінантним партнерам, як я вже писала в підрозділі «Захисна стратегія: прагнення до гармонії та над-мірне пристосування». «Гармонійні» постійно намагаються вгадати бажання інших, але очікують того самого навзамін. Якщо ж цього не відбувається, вони швидко ображаються.
Шукачі гармонії беруть замало відповідальності за себе, адже постійно дбають про добробут своїх близьких. Вони хочуть усе зробити правильно й нікого не образити, але якби були повністю чесними із собою, то збагнули б, що йдеться не про інших, а про їхню тіньову дитину, яка боїться, що її відкинуть та проігнору-ють. Якщо вони будуть відкритіші щодо своїх потреб, то цим можуть образити інших. Щоб уникнути цього, «гармонійні» пристосовуються до уявних очікувань свого оточення і сподіва-ються, що те «подякує», вгадуючи їхні потреби у відповідь.
Якщо ти належиш до цієї категорії, то насамперед (із допо-могою свого внутрішнього дорослого) зрозумій, що ви обоє потрапили в пастку дитячого фільму. Щоб догодити батькам, ти якнайкраще пристосувався/-лася — можливо, тому, що вони були дуже суворі або навіть холодні. Або ж навіть дуже милі, але одержимі гармонією та не схильні до конфліктів. Тому в тебе не було гідного прикладу самоствердження.