Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 33)
Мені легше бути доброзичливою до інших людей, коли я пе-ребуваю в режимі світлої дитини. Натомість якщо я дріб’язко-во та агресивно поводжуся із собою, то мені ще важче бути ве-ликодушною до інших людей. Тому дуже важливо піклуватися про себе та брати відповідальність за своє самопочуття. Тобі це вдасться, якщо виявлятимеш розуміння до своєї тіньової дити-ни та раз у раз утішатимеш її — так, як ми вправлялися в роз-ділі «Зціли свою тіньову дитину». Водночас тренуйся активно перемикатися в режим світлої дитини. Подбай про гарний на-стрій. Вважай своїм обов’язком отримувати якомога більше задоволення та насолоджуватися життям. Детальніше я розпо-вім про це в підрозділі «Насолоджуйся життям».
Але доброзичливість — це також і внутрішнє ставлення, яке я можу взяти собі на озброєння. Багато людей, які ототожню-ють себе зі своєю тіньовою дитиною, непохитно переконані, що до інших людей потрібно ставитися з недовірою. Підозра й недовіра — це їхні захисні стратегії, і саме тому, що вони так сильно ототожнюють себе зі своєю тіньовою дитиною, вони твердо вірять у те, що уявляють, — нібито світ і люди егоїстич-ні та злі. Щоб уникнути непорозумінь: я не стверджую, що люди завжди добрі. Наївний образ людини, яка не піддається 180
самоаналізу, так само проблематичний, як і горезвісні підозри. Але принципово недовірливим ставленням, якому бракує до-брозичливості, ми власноруч допомагаємо зробити світ трохи гіршим. Крім того, песимістично-недовірлива позиція, нібито всі люди — егоїсти, не обґрунтована науково, як я вже писала в підрозділі «Як цінності можуть нам допомогти». Нагадаю: сучасні дослідження мозку показали, що ми, люди, створені для співпраці і що ми щасливі, коли щось віддаємо. Тобто на користь доброзичливого ставлення свідчать і розумні аргументи.
Якщо ти спіймав/-ла себе на тому, що зовсім дріб’язково та негативно засуджуєш своїх друзів, колег, родичів чи партне-ра/-ку, свідомо відступи крок назад і спробуй проаналізувати цю ситуацію з доброзичливішої позиції. Ще в розділі «Гене-тично зумовлений поганий настрій» я пояснювала, що, на жаль, ми генетично схильні більше зважати на негативні події та гіпертрофовано їх оцінювати. Нагадаю: одна негативна взаємодія з другом здатна затьмарити сто позитивних. Тож перш ніж дійти висновку, що людина X діє з підлих мотивів, перевір за допомогою свого «Дорослого», чи це
• основоположне бажання чинити добро, а не зло — проте
часом робити помилки;
• здатність бути забудькуватим, навіть коли йдеться про
день народження твого найкращого друга;
181
• страх, а тому неможливість завжди бути чесним/-ою;
• нездатність завжди точно прораховувати наслідки влас-
них дій;
• періодичне небажання що-небудь робити;
• здатність деколи діяти бездумно;
• право іноді мати поганий настрій;
• схильність занадто часто перебувати в режимі тіньової
дитини.
Пам’ятай: у «важких» людей — сильно травмовані тіньо-ві діти.
Жодні людські стосунки не ідеальні. Ми всі припускаємо-ся помилок і збиваємося зі шляху. Тому стався до власної чи чужої недосконалості з якнайбільшим розумінням. Агресія і дріб’язковість завдають шкоди насамперед тобі — вони по-гіршують твій настрій та обтяжують міжособистісні стосунки. До речі, щодо настрою: завдяки гумору взаємини стають легшими та доброзичливішими. У цьому дусі: у мене немає недоліків, це — спецефекти!
ХВАЛИ БЛИЖНЬОГО СВОГО ЯК САМОГО СЕБЕ!
Доброзичливість також означає, що я хвалю своїх близьких або роблю їм компліменти. Декому й це дається важко, якщо вони ототожнюють себе з тіньовою дитиною. Потрапивши в цей внутрішній стан, вони схильні до заздрості, а це робить їх скупими на похвалу.
А хтось занадто закомплексований і не допускає, щоб з його чи її вуст вирвалася похвала. Таким людям соромно — і коли вони хвалять, і коли їх хвалять. Вони з дитинства до такого не звикли. «Не дорікаю — значить, хвалю» — це принцип, за 182
яким виросло багато людей. Дехто навіть цілковито впевне-ний, що просто має дуже високі стандарти — як для інших, так і для себе — і не бачить підстав для похвали.
Незалежно від причин, якщо комусь важко хвалити ін-ших чи говорити їм щирі компліменти, я рекомендую на-тхненно в цьому вправлятися. Якщо відчуваєш, що тобі це близько, постарайся бути щедрішим/-ою і до себе, і до сво-го оточення. Частіше поплескуй себе по плечі за те, що в тебе добре виходить, кажи компліменти своєму зовніш-ньому вигляду та майну, хвали себе за свої добрі вчинки. Найкраще починати свій день із самопохвали, яка, між ін-шим, доречна. Хвали себе якомога частіше. Це підніме твій настрій і зменшить почуття заздрості, якщо ти від нього страждаєш. Або ж спробуй так із вдячністю: будь вдячним/-ою за все, що йде добре у твоєму житті. Дякуй за все, що в тебе є, за все, що ти часто сприймаєш як належне. Учися цілком свідомо фокусувати свій погляд на позитивному в собі та своєму житті. Адже будь-які нарікання на власні гадані слаб-кості та недоліки призводять до невдячності. Через самопо-хвалу та подяку ти заряджаєшся визнанням, а тоді можеш віддавати частину енергії іншим.
Хвали чоловіка чи дружину, дітей, колег, керівників, друзів і людей на вулиці. Наприклад, американцям зовсім не склад-но висловлювати компліменти незнайомій людині. «У вас дуже гарна сукня!» можна запросто почути від касирки в су-пермаркеті. Мені подобається ця привітна, відкрита манера спілкування. Натомість ми, німці, трохи закомплексовані та стримані, хоча останнім часом ситуація дещо покращилася. (Тільки не треба, будь ласка, зараз казати: «Але ж американці такі поверхові». Якщо продавчиня в німецькому супермарке-ті не здатна сказати комусь щось позитивне, то це не означає, що вона глибша особистість.)
183
Ми всі прагнемо похвали. Та замість пасивно чекати на неї, почни активно нею обдаровувати. До речі, щедрим/-ою слід бути не тільки з похвалою, а й фінансово. Скупість — це жахлива риса, через яку, на жаль, страждає забагато людей. Якщо ти належиш до тих, кому неймовірно важко бути великодушним, тоді уважно досліди свої постулати й проаналізуй свою скупість як захисну стратегію. Повір, скупість не ощасливить тебе та не додасть у твоє життя безпеки. Навпаки: що більше даєш, то більше отримаєш. Ось побачиш: твій настрій і стосунки покращаться, коли ти щедро ставитимешся до інших людей у всіх аспектах.
ДОБРЕ — ЦЕ ДОСТАТНЬО!
Як ми вже дізналися, більшість людей витрачають неймовірну кількість енергії, намагаючись у будь-який спосіб заглушити свою тіньову дитину з її негативними постулатами. Багато хто змушує її замовкнути, прагнучи досконалості. Повторюю: посту-лати — це негативна ілюзія. Вони хибні й хіба частково свідчать про перевантаження твоїх батьків. Але, обираючи захисні стра-тегії, ти насправді припускаєшся помилки. Адже якщо ти — пер-фекціоніст/-ка, то занадто зосереджений/-а на тому, яке вражен-ня справляєш, і замало на тому, що справді важливо.
Щоб зміцнити свого внутрішнього дорослого, можеш по-ставити собі кілька самокритичних запитань: що спонукає тебе бути досконалим/-ою? Ідеться справді тільки про доско-налість? Або ж ти прагнеш звести до мінімуму підстави для атаки? Або хочеш, щоб тобою захоплювалися? Відступи, будь ласка, на крок назад, і розглянь поведінку з відстані. Для кого ще, окрім тебе, важливо, щоб ти ідеально працював/-ла, мав/-ла ідеальний вигляд чи ідеально господарював/-ла? Зрештою, скільки відсотків припадає тільки на тебе? Що б ти зробив/-ла 184
з енергією та часом, які б залишилися, якби ти відступив/-ла від своїх претензій на досконалість, і чи було б достатньо, якби ти виконував/-ла свою роботу «просто»
Зміцни свого «Дорослого», замислившись над проблема-ми, від яких ти, ймовірно, втікаєш. Запитай себе, чи твоя за-хисна стратегія не створює тобі більше проблем, ніж розв’язує. Перфекціоністи часто перебувають у стресовому стані. Вони обтяжують своїм стресом не тільки себе, а й свої стосунки. Зважай, що через високі вимоги, які висуваєш до себе, ти та-кож і надто суворий/-а зі своїми близькими. Крім того, твоє честолюбство поглинає твою життєрадісність. Май на увазі, що ти вразливіший/-а до вигорання, ніж люди, які сприйма-ють речі трохи спокійніше.
А потім запитай себе, хто виграв би від того, якби ти менше часу інвестував/-ла у свою досконалість. Твоя сім’я, друзі, бла-годійна організація? Або ж просто ти сам/-а, тому що тоді у твоєму житті було б більше радості та задоволення?