Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 22)

 

ТИ ВЛАСНОРУЧ ТВОРИШ СВОЮ РЕАЛЬНІСТЬ!

Якщо хочеш вийти зі своєї дитячої програми (читай: хочеш стати щасливішим/-ою), то мусиш визнати той факт, що ви зі своєю тіньовою дитиною та її постулатами створюєте власну реальність. Тобто твої проблеми — якщо це не справжні удари долі — випливають із суб’єктивного сприйняття себе та свого оточення. Усе, що тобі тепер потрібно зрозуміти: ти маєш право самостійно формувати своє сприйняття, думки та почуття. Імовірно, ти не віриш мені. Адже нам часто здаєть-ся, що наші почуття сильні та неминучі. Ми з дитинства звик-ли, що є лише одна реальність — наша. Тому тепер свідомо пам’ятай про те, як сильно твої негативні постулати вплива-ють на твої почуття і як глибоко твої захисні стратегії прони-зують твою повсякденність.

Чому ці дитячі програми проникають так глибоко та діють як суб’єктивні окуляри? Наш мозок так вчиться: що частіше ми обдумуємо щось, виконуємо дію, відчуваємо почуття, то

123

 

реальніше воно стає і глибше вкорінюється в розум та свідо-мість як нейронна ланка стимулу-реакції. За постійного по-вторення думок, почуттів і дій нейронні зв’язки в нашому мозку сполучаються в дедалі ширші автобани даних, тоді як для альтернативних думок, почуттів і дій у кращому разі за-лишається невеличка протоптана стежка.

Тож ще раз: ти власноруч твориш свою реальність, і цей процес відбувається автоматично й несвідомо так довго, поки ти цього не усвідомиш. Якщо ж урешті зауважиш цей процес, то зможеш змінити свою реальність, а разом із нею і свої думки, почуття та дії. Це — результати актуальних дослі-джень мозку, а не езотерика. А як впровадити ці зміни та сформувати свою реальність конструктивно та в належний спосіб — про це поговоримо в наступних розділах. Однак перш ніж перейти до світлої дитини та її золотих стратегій, варто спершу прийняти, втішити і, можливо, навіть зцілити бідну, травмовану тіньову дитину.

ЗЦІЛИ СВОЮ ТІНЬОВУ ДИТИНУ

 

У житті найбільше страждань спричинюють хвилювання про те, що ми ухвалили хибне рішення, помилилися. У нас укорі-нено сильне прагнення бути «правильними», діяти правиль-но. Ми не вміємо легко пробачати помилки. Однак багато людей не тільки картають себе через неправильні рішення, а й самих себе вважають помилкою. Вони підсвідомо відчува-ють, що роблять недостатньо й мали б бути інакшими. Це почуття випливає з тіньової дитини та її негативних постула-тів. Бідна дитина. Вона животіє собі в тіні та вважає себе не-правильною. А ще думає, що дорослий (читай: внутрішній дорослий) її не розуміє і відштовхує. Так самої як колись, можливо, її не розуміли мама й тато (та/або інші діти). Що менше вона відчуває, як її приймають і люблять, то гірше почувається. Час їй побачити твою втіху та розуміння.

У наступних розділах я хочу показати тобі кілька практич-них вправ, за допомогою яких ти зможеш зцілити або при-наймні розрадити свою тіньову дитину. Як я вже казала, дуже важливо, щоб ти й твій внутрішній дорослий постійно нага-дували собі, що всі ці маленькі гидкі постулати та почуття є лише результатом дитячих образів, а не істиною. Можливо, ти ще не до кінця віриш мені, але я зроблю все можливе, щоб ти це усвідомив/-ла.

Тепер уже зрозуміло, що через нашу тіньову дитину та її захисні стратегії ми шкодимо собі, а іноді й іншим людям. Тому дуже важливо відокремити тіньову дитину від «Дорос-лого», щоб ми могли краще регулювати та контролювати себе.

125

 

Отже, необхідно, щоб ми знову й знову ловили себе, коли відчуваємо та діємо з позиції нашої тіньової дитини. Адже тільки коли нам вдається себе впіймати, ми здатні вийти з ре-жиму тіньової дитини й перемкнутися на стан «Дорослого». Тому наведені нижче вправи насамперед стосуються регулю-вання нашого сприйняття, мислення та почуттів. Інакше ка-жучи, йдеться про самоуправління.

Важливо, щоб ти сам/-а взяв/-ла на себе відповідальність за свій процес змін, а це означає, що ти маєш активно виконувати вправи й практикувати їх у своєму повсякденному житті. Що частіше ти це робитимеш, то більше закарбовуватимуться у тво-єму мозку нові програми й позитивні почуття. Це наче вивчати танець: спершу багато концентруєшся й трохи втомлюєшся, проте із часом пам’ять тіла дедалі краще фіксує рухи, аж поки врешті-решт ті не стають повністю автоматичними.

Вправа: знайди внутрішніх помічників

На одному з моїх семінарів учасник сказав, що йому дуже важко все зно-ву і знову робити самому. Він просто хотів би, щоб у деяких важких ситу-аціях хтось був поруч. На що моя добра подруга й співтренерка Карін відповіла, що він аж ніяк не мусить боротися на самоті. А тоді розповіла про свою подругу Рамі, яка народилася в Камеруні й переїхала із сім’єю до Німеччини ще маленькою дитиною. Тепер вона успішна бізнес-леді. Коли Рамі йде на переговори зі своїми німецькими та міжнародними діло-вими партнерами, вона ніколи не робить цього сама. За нею стоять: бабу-ся, голова родини, дід, староста племені, дядько, знахар її рідного села. Ця ідея дає їй сили, необхідні для захисту від упереджень через колір її шкіри, які, на жаль, досі побутують серед деяких партнерів під час переговорів.

Я вважаю це самозміцнення таким очевидним і неймовірним, що пе-редаю його ще й тобі: знайди для себе внутрішніх помічників і прихиль-ників, які підтримають тебе в складних ситуаціях. Можливо, це лише одна

126

 

людина — або ціла команда, як у Рамі. Можеш уявляти собі цілком ре-альних людей, навіть якщо вони вже померли, або ж отримати допомо-гу від фантастичних істот, як-от казкові феї чи Супермен. Нехай твої помічники постануть із твоєї уяви. Можливо, ти шукаєш різних помагачів для різних ситуацій — залежить від їхніх здібностей і твоїх потреб.

Завжди, коли тобі потрібна підтримка, уявляй, що вони поруч і су-проводжують тебе. Звісно, і під час виконання наведених нижче вправ.

Вправа: зміцни свого «Дорослого»

Щоб зцілити свою тіньову дитину, тобі потрібен сильний внутрішній до-рослий, який забезпечуватиме тобі опору. Власне, він має зрозуміти, що твої негативні постулати — це просто результат дитячих образів. Наш раціональний розум має здатність мислити логічними аргументами. Аргу-менти — це як опорна конструкція, за допомогою якої ми можемо зміц-нитися й знайти безпеку. До цього я повертатимуся знову і знову. Але спершу наведу кілька аргументів або фактів, які ти маєш тримати в полі зору, щоб трохи відокремити власну тіньову дитину від свого «Дорослого»:

• Жодна дитина не народжується поганою. Діти не можуть бути

поганими людьми.

• Діти можуть дратувати й виснажувати, але це не зменшує їхньої

цінності. Обов’язок батьків, перш ніж вони стануть батьками, — подумати, чи хочуть вони взяти на себе стрес батьківства.

• Діти навіть зобов’язані дратувати. Тому що насправді вони досить

безпомічні й змушені в якийсь спосіб переконати дорослих задо-вольнити їхні важливі потреби. Зрештою, їхня програма — «Ви-жити! Вирости! Всього навчитися!».

• Якщо батьки перевантажені вихованням дітей, то їм варто звер-

нутися по допомогу. Діти тут зарадити не можуть.

• Дитина має право на задоволення своїх емоційних і фізичних

потреб. Відповідальні за це її батьки.

127

 

• Почуття та потреби завжди нормальні й правильні, навіть якщо

дитині ще треба навчитися не сигналізувати про кожне почуття та потребу, щойно вони виникають.

• Завдання батьків — розуміти почуття та потреби своєї дитини.

А дитина не зобов’язана розуміти почуття та задовольняти потре-би своїх батьків.

• Завдання батьків — любити свою дитину й давати їй зрозуміти,

що вона в цьому світі бажана, проте дитина не мусить поводити-ся якось по-особливому, щоб батьки її любили.

• Багато рис характеру, які в дітей окреслюють як «важкі» (різні

інтереси, домагання свого тощо), у дорослих вважають позитив-ними та важливими. Тому ще одне завдання батьків: притримати ці характеристики на майбутнє та спрямувати їх у правильне рі-чище. Хто їх просто придушує, той сам собі видає довідку про власну неспроможність.

На основі твоєї особистої історії та твоїх постулатів ти можеш само-стійно обдумувати такі речі, які пасуватимуть до твоєї ситуації. Тож тренуйся висловлюватися аргументовано. Як я вже казала, аргументи дають твоєму внутрішньому дорослому силу й опору.

Добра порада: спробуй привчити себе щоразу, коли про щось думаєш або говориш, завжди трохи віддалятися від своєї проблеми, цілеспрямо-вано уникаючи таких думок, як: «Я боюся, що мене відкинуть, покинуть, висміють тощо». Натомість думай: «Тіньова дитина в мені боїться...» Я ча-сто практикую це з моїми клієнтами, і це справді допомагає встановити невелику дистанцію між тобою та твоєю проблемою. Це формулювання заважає цілком і повністю ототожнити себе зі своєю тіньовою дитиною.

Вправа: прийми тіньову дитину

Один із психологічних законів звучить так: що більше стресу й наван-таження ми відчуваємо, то більше боремося із собою. Багато людей

128

 

животіють у постійній самоборотьбі. Це виснажливо й безрезультатно. Прийняти себе — необхідна передумова для розслаблення і подаль-шого плідного розвитку. Щоб уникнути непорозумінь, наголошу: при-йняти себе не означає вважати себе ідеальним. Це означає сказати «так» тому, що є в тобі. Це протилежність ненависті до себе та само-обману. Це означає, що я приймаю свої почуття — як позитивні, так і негативні — як належні до мене. Дозволяю собі їх відчути. А ще — визнаю і свої сильні сторони, і свої обмеження. Бо тільки визнавши їх, зможу прийняти і, якщо захочу, працювати над ними далі. Насамкінець прийняти себе означає не стояти на місці.