Стефани Шталь – Твоїй внутрішній дитині потрібен дім (страница 1)
kailash
ХАРКІВ
2022
УДК 159.9
Ш87
Жодну з частин цього видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва
Перекладено за виданням:
Stahl S. Das Kind in dir muss Heimat finden : Der Schlüssel zur Lösung (fast)
aller Probleme / Stefanie Stahl. — München : Kailash, 2015. — 288 p.
Переклад з німецької
Дизайнер обкладинки
© Kailash Verlag, a division of Pen-
guin Random House Verlags-
gruppe GmbH, München, Ger-
many, 2015
© Depositphotos.com / 64samcorp.
gmail.com, обкладинка, 2022
© Книжковий Клуб «Клуб Сі-
мейного Дозвілля», видання
українською мовою, 2022
ISBN 978-617-12-9919-1 © Книжковий Клуб «Клуб Сі-
(PDF) мейного Дозвілля», переклад
ISBN 978-3-424-63107-4 (нім.) і художнє оформлення, 2022
Більшість тіней у нашому житті утворюється через те, що ми самі стоїмо на сонці.
ТВОЇЙ ВНУТРІШНІЙ ДИТИНІ ПОТРІБЕН ДІМ
Усі ми потребуємо куточка, де почуваємося затишно, впевне-но та приємно, де можемо розслабитися та бути собою. За ідеальних обставин таким місцем мав би бути батьківський дім. Якщо ми відчували, що наші батьки приймають і люблять нас, то мали теплу домівку. Саме таку, якої прагне кожна лю-дина: мала батьківщина, що зігріває серце. І це відчуття з ди-тинства, коли тебе люблять і підтримують, ми всотуємо в себе та перетворюємо на глибоко позитивне ставлення до життя, що супроводжує нас і в дорослому віці: ми почуваємося ком-фортно як у світі, так і на власному життєвому шляху. Ми впевнені в собі та здатні довіряти іншим людям. Тут ідеться про так звану базову довіру, що є наче домівкою всередині нас, адже дарує нам внутрішню підтримку та захист.
Проте чимало людей передусім асоціюють своє дитинство з поганими, подеколи навіть травматичними спогадами. У ко-гось дитинство було зовсім нещасливе, але вони витіснили цей досвід зі своєї свідомості й тепер узагалі його не пам’ятають. Ще хтось вважає своє дитинство «нормальним», та й узагалі «щасливим», однак, придивившись, бачимо, що це — само-обман. Бо навіть якщо витіснити зі свідомості дитячі почуття невпевненості чи неприйняття або ж применшити їхнє зна-чення з позиції дорослого, усе одно в повсякденному житті буде видно, що базову довіру цих людей підірвано. У них проблеми із самооцінкою, вони постійно сумніваються, чи справді їхній співрозмовник, партнер, начальник або новий знайомий приязно до них ставиться. Вони не люблять себе 10
по-справжньому, дуже невпевнені й часто мають проблеми в стосунках. Такі люди не зуміли розвинути базову довіру й тому відчувають брак внутрішньої підтримки. Натомість прагнуть, щоб інші давали їм відчуття безпеки, захисту, затишку та рідної домівки. Вони шукають батьківського дому зі своїми партнерами, колегами, на футбольному полі чи в торговельному центрі. І завжди знову й знову розча-ровуються, бо інші люди здатні подарувати їм це відчуття тільки на короткий час — це в найкращому разі. Вони не ро-зуміють, що в пастці: хто не має внутрішньої домівки, ніко-ли не знайде її ззовні.
Коли говоримо про ці зафіксовані з дитинства образи, що разом із генетичними чинниками формують наш характер і самооцінку, то маємо на увазі частину особистості, яку в пси-хології називають «внутрішньою дитиною». Внутрішня дити-на — це наче сума дитячих образів, поганих чи добрих, які ми отримали під час спілкування з нашими батьками чи іншими важливими для нас людьми. Про більшість з них ми на свідо-мому рівні навіть не пам’ятаємо, проте вони закарбовані в на-шій підсвідомості. Отже, можна стверджувати, що внутрішня дитина — це важлива частина нашої підсвідомості. Це стра-хи, труднощі та біди, яких ми зазнавали з дитинства. Водно-час до них належать і всі позитивні образи з дитячого віку.
Для нас, дорослих, проблемний передусім негативний до-свід. Адже дитина всередині нас активно старається уникнути повторень образів і травм, яких їй завдали в дитинстві, і вод-ночас досі прагне задовольнити свої потреби в безпеці та ви-знанні, які свого часу ігнорували. Страхи та бажання діють у глибинах нашої свідомості. На свідомому рівні ми — неза-лежні дорослі, які формують своє життя. Проте на несвідомо-му рівні наша внутрішня дитина має на наше сприйняття, почуття, думки та дії колосальний вплив. Навіть сильніший,
11
ніж має розум. Науково доведено, що підсвідомість — це дуже потужна психічна інстанція, що контролює від вісімдесяти до дев’яноста відсотків наших переживань і дій.
Пояснімо на прикладі: у Міхаеля щоразу стаються напади люті, коли його цивільна дружина Сабіне забуває щось для нього важливе. Нещодавно вона забула купити його улюбле-ну ковбасу — і чоловік просто оскаженів. Сабіне була приго-ломшена. Вона ж просто забула про якусь ковбасу, а для Мі-хаеля наче планета зійшла з орбіти. У чому річ?
Міхаель не усвідомлює, що так реагує саме його внутріш-ня дитина, яку Сабіне «не поважає» і якій, забуваючи про улюблену ковбасу, не приділяє достатньо уваги. Він не розу-міє, що його неймовірну лють спричинили не Сабіне й не за-бута ковбаса, а глибоко прихована травма з минулого — той факт, що мама не сприймала серйозно його дитячі бажання. Забувши про ковбасу, Сабіне просто сипле сіль на стару рану. Але оскільки Міхаель не усвідомлює взаємозв’язку між ре-акцією на вчинок Сабіне та досвідом із матір’ю, він фактич-но не здатний вплинути на свої почуття та поведінку. Сварка через ковбасу — не єдиний такий конфлікт у їхніх стосунках. Міхаель і Сабіне часто сваряться через банальні речі, позаяк обоє не усвідомлюють, у чому
Якби ж вони по-справжньому збагнули прагнення та трав-ми дитини в собі, то змогли б усе детально обговорити, замість 12
сперечатися про цілковито поверхневі речі — як-от забута ковбаса чи дрібка критики. Тоді вони точно зрозуміли б одне одного набагато краще. І це б їх зближувало, а не змушувало нападати одне на одного.
Незнання про внутрішню дитину призводить до конфлік-тів не тільки в романтичних стосунках. Якщо знати контекст, то часто видно, що конфліктують не дорослі з добре розви-нутою самосвідомістю, а їхні внутрішні діти, що борються одне з одним. Наприклад, коли у відповідь на критику від керівника працівник звільняється з роботи. Або коли політик погрожує військовим нападом, якщо інший політик порушив його особисті кордони. Нерозуміння внутрішньої дитини спричиняє в багатьох людей незадоволення собою і своїм життям, призводить до конфліктів, що часто виходять з-під контролю та загострюються.
Зазвичай навіть у тих людей, чиє дитинство було переваж-но щасливе і які набули базової довіри, життя не минає ціл-ком безтурботно і без проблем. Їхня внутрішня дитина також зазнавала травм, адже немає ідеальних батьків та ідеального дитинства. Окрім позитивних образів, вони перейняли від батьків і складні шаблони, які можуть призвести до проблем у їхньому подальшому житті. Найпевніше, не таких очевид-них, як Міхаелеві напади люті, — можливо, їм просто важко довіряти людям поза сім’єю чи вони неохоче ухвалюють сер-йозні рішення. А може, їм більше до вподоби залишатися в зоні комфорту, ніж розкривати свій потенціал. Хай там як, а негативні óбрази з дитинства обмежують нас, заважають нашому розвитку та взаєминам.
Зрештою, це стосується майже кожного: лише коли ми познайомимося та подружимося з нашою внутрішньою дити-ною, то дізнаємося, які приховані бажання й травми носимо в собі. І тоді зможемо прийняти цю пошкоджену частку своєї
13
душі й навіть певною мірою її вилікувати. Як наслідок, зросте наша самооцінка й дитина всередині нас урешті віднайде до-мівку. Це обов’язкова умова для того, щоб наші стосунки з іншими людьми стали спокійнішими, дружнішими та щас-ливішими. І це також необхідно, щоб зуміти звільнитися від стосунків, які не приносять нам добра чи навіть шкодять.
Ця книжка допоможе тобі пізнати твою внутрішню дити-ну й подружитися з нею. Покаже, як позбутися старих моде-лей поведінки, що знову й знову заводять тебе в глухий кут і роблять нещасним/-ою. Укаже на шлях, де ти зможеш по-новому та з користю налаштувати себе та свій спосіб пове-дінки, щоб зробити життя й стосунки набагато щасливішими.
Коротка ремарка щодо «ти»: використання «ти» долає дис-танцію, яка зазвичай є між автором та читачем. І саме цього я прагну, коли звертаюся в цій книжці на «ти». Адже наша внутрішня дитина реагує саме на «ти». А не на «ви».
МОДЕЛІ НАШОЇ ОСОБИСТОСТІ