Сара Маас – Двір мороку і гніву (страница 103)
Це була перевірка на впертість — знову бути в обіймах Різа, відчувати його тепло. Перевірка для нас обох. Щоб дізнатися, хто з нас не витримає і скаже про це першим.
Ми летіли над найпрекраснішими горами, які мені доводилося бачити, — засніженими й порослими соснами, — прямуючи до горбистих степів. Я запитала:
— Іллірійські жінки тренуються як воїни?
— Намагаюся тренувати їх так. — Різ дивився на суворий пейзаж унизу. — Давно, вже дуже давно я заборонив обрізати їм крила, проте в найбільш завзятих таборах далеко в горах це роблять досі. А коли Амаранта захопила владу, ці звірства знову стали чинити і в лояльніших таборах. Щоб захистити своїх жінок, так вони говорили. Протягом останніх ста років Кассіан намагається створити повітряний загін із жінок, щоб довести, що вони теж можуть брати участь у битвах. Він зміг навчити кілька затятих войовниць, але чоловіки зробили їхнє життя таким нестерпним, що багато хто з них не витримав і пішов. А що стосується тих, хто ще тренується… Це дуже довгий шлях… Однак Девлон один із небагатьох, хто дозволяє жінкам тренуватися, не влаштовуючи при цьому занадто багато скандалів.
Він глибоко зітхнув.
— Я б не сказала, що непокора наказам — це не влаштовувати скандалів.
— Девлон — найбільш поступливий з усіх командирів таборів. А деякі командири навіть видали наказ: будь-яку жінку, яку піймали за військовим навчанням, оголосять непридатною для заміжжя. І я не можу протидіяти цьому свавіллю, адже мені доведеться повбивати всіх таких командирів, а потім самому ростити їх потомство.
— І все ж… твоя мати любила їх… і ви троє маєте татуювання табору.
— Я зробив татуювання частково заради матері, частково на честь моїх братів, які боролися щодня за право носити їх.
— Чому ти дозволяєш Девлону так говорити з Кассіаном?
— Тому що знаю, коли не варто лізти на рожен із Девлоном, і знаю, що Кассіан збіситься, якщо я втручуся й розчавлю Девлону мозок, як виноградину… Тоді, коли Кассіан може й сам дати собі раду.
Моїм тілом пробіг холодок.
— Ти думав учинити так?
— Щойно подумав над цим. Однак більшість лордів військових таборів не дозволила б нам узяти участь у Кривавому Ритуалі. Девлон дозволив напівкровці і двом неправонародженим взяти участь… І визнав нашу перемогу.
Вкриті свіжим снігом сосни розпливалися під нами.
— Що за Кривавий Ритуал?
— Стільки питань від тебе сьогодні…
Я стиснула його плече, щоб зробити боляче, і він стиха засміявся.
— Воїн вирушає беззбройним у гори, користуватися магією йому при цьому заборонено, Сифони заборонені, крила зв’язані, жодних припасів, ніякого одягу, крім того, що на собі. Через це проходять всі іллірійські чоловіки, охочі з новачків перетворитися на справжніх воїнів. Сотні йдуть у гори на початку тижня… і не всі з них повертаються.
Покритий інеєм пейзаж здавався нескінченним, непереборним, таким само непримиренним, як і воїни, які володарювали тут.
— Ви… вбивали одне одного?
— Більшість намагалася. Щоб добути їжу й одяг, через помсту, через славу й ворожнечу між кланами. Девлон дозволив нам брати участь в обрядах, але постарався, щоб Кассіан, Азріель і я були закинуті в різні місця.
— І що сталося?
— Ми знайшли одне одного. Перетнули гори, вбиваючи багатьох на своєму шляху, і зустрілися. З’ясувалося, що досить багато іллірійців прагнули довести, що вони сильніші й розумніші за нас. Але вони помилялися.
Я наважилася глянути йому в обличчя. На мить я ніби побачила його: закривавленого шаленого воїна, який вбиває, прагнучи дістатися своїх друзів, захистити і врятувати їх.
Різ приземлився на галявині, де сосни були такі високі, що вони, здавалося, ласкаво торкалися низьких сірих хмар, які підганяв швидкий вітер.
— То ти не використовуєш магію, але я використовую, так? — запитала я, відходячи від нього на кілька кроків.
— Наші вороги відстежують мою магію. Ти, навпаки, залишаєшся невидимою. — Він змахнув рукою. — Подивимося, чого ми досягли після всіх твоїх тренувань.
Мені не хотілося тренуватися. Я просто спитала:
— Коли… коли ти познайомився з Темліном?
Я знала, що зробив батько Різенда, і намагалася не думати про це. Про те, як він убив батька і братів Темліна. І матір. Але зараз, після минулої ночі, після Двору Жахіть… Я повинна була знати.
Обличчя Різа виражало терпіння.
— Тоді вразь мене чимось — і я розкажу. Магія в обмін на відповіді.
— Я знаю, у яку гру ти граєш… — Я раптом замовкла, побачивши його глузливу посмішку.
— От і добре.
Я простягнула руку просто себе, долонями вгору, і наказала тиші і спокою розлитися в моїх венах, у моїй свідомості. Тиша, спокій і важкість. Ніби під водою.
І над моєю долонею затанцював, змахуючи крилами, метелик із води.
Різ усміхнувся, однак його усмішка згасла, коли він промовив:
— Темлін був молодший за мене. Він народився, коли почалась Війна. Але після Війни, коли він подорослішав, ми зустрічалися в кількох Дворах. Він…
Різ стиснув щелепи.
— Для сина Вищого Лорда він здавався… порядним. Краще за кодло Берона у Дворі Осені. Однак брати Темліна були жахливі, як і сім’я Берона. Навіть гірші. Вони знали й боялися, що одного разу титул перейде до Темліна. І як іллірієць-напівкровка, що вимушений був доводити й захищати свої права, я розумів, що відчуває Темлін і через що йому доводиться проходити… Я став його другом. Шукав із ним зустрічі щоразу, коли міг покинути Двір або військовий табір. Можливо, зі співчуття я показав йому деякі прийоми іллірійців.
— Хтось знав про це?
Він скинув бровою. І з натяком поглянув на мою руку.
Я скорчила гримасу і створила з води кілька співочих птахів, відпустивши їх пурхати над галявиною, як тоді, коли вони літали навколо мене у ванній кімнаті у Дворі Літа.
— Кассіан і Азріель знали, — повів далі Різ, його фіалкові очі стали, як крижинки. — і моя сім’я теж. І не схвалювали цього. Однак батько Темліна відчув у цьому загрозу. Через мене. І, позаяк він був слабший за мене й Темліна, він вирішив довести свою силу всьому світові. Моя мати й сестра мали намір прибути до військового табору іллірійців, щоб побачити мене. Я повинен був зустріти їх на півдорозі, але був зайнятий, тренуючи нову групу, і вирішив залишитися.
Я відчула, як усе всередині знов перевертається, і відчула необхідність спертися на щось, коли Різ промовив:
— Батько Темліна, його брати й він сам вирушили в іллірійську глушину, дізнавшись від Темліна —
Я затрусила головою, очі пекло. Я не знала, що намагалася заперечувати чи стерти або ж проклясти.
— Це мав бути я, — сказав він, і я зрозуміла його слова, сказані, коли я розридалася перед Кассіаном на тренувальному майданчику. — Вони склали їхні голови в ящики і пустили по річці… до найближчого табору. Батько Темліна залишив собі їхні крила як трофей. Дивно, що ти не побачила їх пришпиленими в кабінеті.
Я відчула, що мене зараз знудить і я впаду на коліна й заплачу.
Але Різ дивився на звіринець водних тварин, який я створила, і спитав:
— Що ще?
Може, через холод, може, через його розповіді, але мороз пробіг моїми венами, і зимовий вітер завив люту пісню в самісінькому серці. І я відчула раптом… як легко могла
Усі мої звірі завмерли в повітрі й перетворилися на вирізані з криги фігури ідеальної форми. Одна по одній вони впали й розбилися на друзки.
Мої здібності об’єдналися. Вони походили з одного темного джерела, зародилися в одній вічній криниці магічної сили. Якось дуже давно, раніше, ніж народилося слово і коли світ був зовсім юний.
Різ вів свою розповідь далі:
— Коли я дізнався… коли мій батько дізнався… Я не був геть чесний із тобою тоді, в Підгір’ї, і сказав, що мій батько убив батька і братів Темліна. Я був з ним. Допоміг йому. Ми перенеслися до кордонів Двору Весни тієї ночі, потім пішки дійшли до маєтку. Я розірвав братів Темліна, щойно їх побачив. Захопив їх свідомість і так, беззахисних, розтер, розплавив їх мозок просто в черепі. Коли я увійшов у спальню Вищого Лорда… він був мертвий. І мій батько… мій батько вбив і матір Темліна теж.
Я вся тремтіла.
— Мій батько пообіцяв не чіпати її. Запевняв, що ми не такі чудовиська. Але він збрехав і все одно вбив її. І потім пішов до кімнати Темліна.
У мене перехопило дух, коли Різ сказав:
— Я намагався втримати його. Він не слухав. Намірився вбити і його. Але я не міг… Після всіх цих смертей я більше не міг. Для мене було вже не важливо, що Темлін був там, що дозволив убити моїх матір і сестру, що прийшов убити мене, бо не ризикнув піти проти своєї сім’ї. Але з мене було досить смертей. Тож я затримав батька біля дверей. Він намагався пройти повз мене. Темлін відчинив двері, побачив нас, відчув запах крові, якою було вже просотано все. І я не встиг сказати ані слова, як він убив мого батька одним ударом. Я відчув, як магія перейшла до мене, побачив, як вона перейшла й до нього. Ми глянули одне на одного — відразу ми обидва стали Вищими Лордами — і я втік.
Темлін убив сім’ю Різенда. Вищий Лорд, якого я любила, знищив сім’ю свого друга, і коли я запитала, як загинула