Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 48)
— Хто його вбив? — спитала Брайс. — Я чула, що ви прибрали своїх людей з вулиць. Вам щось відомо.
— Звичайний запобіжний захід, — вона провела язиком по нижніх зубах. — Ми, змії, відчуваємо на смак, коли має статися якась халепа. Це наче заряд у повітрі. Я й зараз відчуваю його присмак — по всьому місті.
Повітря затріщало блискавками Ганта.
— І вам не спало на думку когось попередити?
— Своїх я попередила. Поки халепа обминає мої володіння, мені байдуже до того, що коїться в решті районів Місяцеграда.
— Дуже благородно з вашого боку, — промовив Гант.
— Як ви думаєте, хто вбив Терціана? — знову спитала Брайс.
Королева Змій знизала плечима.
— Чесно? Це М’ясний Ринок. Лайно трапляється. Мабуть, він прийшов сюди по наркотики і за це поплатився.
— Які наркотики? — спитала Брайс, але Гант втрутився: — У токсикологічному звіті сказано, що в його організмі не було ніяких наркотиків.
— Тоді нічим не можу вам допомогти, — сказала перевертниця. — Я так само роблю припущення, як і ви.
Брайс вирішила не питати про записи з відеокамер, оскільки 33-й уже певно їх переглянув, і не раз.
Королева Змій дістала щось із шухляди і кинула на стіл. Флешку.
— Моє алібі у ніч вбивства Терціана, а також у дні перед і у ніч вбивства Даніки та її зграї.
Брайс не торкнулася металевої флешки, завбільшки з тюбик губної помади.
Губи королеви знову вигнулися у кривій посмішці.
— У ніч убивства Терціана я була у спа-салоні. А щодо Даніки і Зграї Дияволів — мій колега на честь Занурення своєї доньки влаштував вечірку, яка перетворилася на три дні… ну, самі побачите.
— На цій флешці запис вашої триденної оргії? — вимогливо спитав Гант.
— Якщо він тебе збудить, неодмінно дай мені знати, — вона знову затягнулася сигаретою і перевела погляд своїх зелених очей на його коліна. — Чула, що ти ще той жеребець, коли робиш паузу у своїх похмурих роздумах.
Ну звісно. Гант вищирився, блиснувши зубами, тож Брайс сказала:
— Залишимо оргії і постільні подвиги Ганта. На вашому ринку торгують сіллю, — вона поплескала по сумці, яка лежала у неї на колінах.
Королева Змій відірвала погляд від Ганта, який досі безмовно вищирявся, і різко відповіла Брайс:
— Я не користуюся тим, що продаю. Хоча не думаю, що ти керуєшся такими ж правилами у своїй модній галереї, — вона підморгнула. — Коли набридне повзати перед цією чаклункою — приходь до мене. У мене є цілий табун клієнтів, які повзатимуть перед тобою. І платитимуть за це.
Брайс відчула теплу долоню Ганта на своєму плечі.
— Вона не продається.
Брайс скинула його руку і застережливо зиркнула на нього. А Королева Змій відповіла:
— Усі продаються, Генерале. Треба лише знати ціну, — вона випустила дим через ніздрі, наче дракон, який вивергнув полум’я. — Дай мені пару днів, Аталаре, і я дізнаюся твою.
Гант усміхнувся вбивчо чарівною усмішкою.
— Мабуть, я вже дізнався вашу.
Королева Змій усміхнулася.
— Дуже на це сподіваюся, — вона загасила сигарету і глянула на Брайс. — Ось тобі професійна порада для вашого розслідуваннячка, — від її холодної насмішки Брайс напружилася. — Шукай там, де болить найбільше. Відповіді завжди там.
— Дякую за науку, — процідила Брайс.
Перевертниця лише клацнула пальцями з золотим манікюром. Двері кабінету відчинилися, і всередину зазирнули упоєні отрутою охоронці.
— Вони закінчили, — сказала Королева Змій, вмикаючи свій древній комп’ютер. — Простежте, щоб вони вибралися назовні.
Брайс звалила на плече сумку з сіллю, а Гант схопив флешку і поклав її в кишеню.
Охоронцю вистачило розуму відійти, коли Гант підштовхнув Брайс до дверей. Вона встигла зробити три кроки, коли Королева Змій промовила:
— Не варто недооцінювати обсидіанову сіль, Квінлан. Вона може притягнути найжахливішу нечисть Хела.
Поза спиною Брайс пробіг холод. Але вона лише підняла руку і махнула через плече, виходячи у коридор.
— Що ж, принаймні розважуся, еге ж?
Вони благополучно покинули М’ясний Ринок, дякуючи п’яти довбаним богам — і особливо самій Урд. Гант до кінця не розумів, як їм вдалося піти від Королеви Змій не нашпигованими отруйними кулями, але… Він насуплено глянув на свою червоноволосу супутницю, яка оглядала свій білий скутер. Той був цілий і неушкоджений. Навіть шолом не чіпали.
— Я їй вірю, — сказав Гант. Він нізащо не дивитиметься відео на тій флешці й відправить її одразу Вікторії. — Не думаю, що вона причетна до цього всього.
А ось Квінлан і Роґа… Він ще не викреслив їх зі свого списку підозрюваних.
Брайс сунула шолом під пахву.
— Погоджуюся.
— Отже, ми знову повернулися до початку.
Він ледь не почав нервово походжати сюди-туди, уявляючи, що кількість його вбивств для Михея знову обчислюється тисячами.
— Ні, — заперечила Брайс. Це не так, — вона поклала сумку з сіллю до кофра скутера. — Королева сказала шукати відповіді там, де болить найбільше.
— Вона просто верзла всіляку дурню, щоб поглумитися з нас.
— Можливо, — сказала Брайс, надягаючи шолом, і піднявши забрало, глянула своїми бурштиновими очима. — Але можливо, вона мимоволі виявилася права. Завтра… — Вона на мить заплющила очі. — Завтра мені треба буде над дечим подумати. У галереї — інакше Джесіба зчинить істерику.
Гант був достатньо заінтригований, тож спитав:
— Гадаєш, знайшла зачіпку?
— Ще ні. А от загальний напрям — так. Усе ж краще, ніж нічого.
— А для чого обсидіанова сіль? — кивнув він у бік кофра. — Вона ж напевно придбала її не просто так. Хоч він і молився богам, щоб у неї вистачило розуму нею не користуватися.
— Приправлятиму бургери, — прісно відповіла Брайс.
Гаразд. Він на це купиться.
— Але на які гроші ти змогла її купити? — Він сумнівався, що на її банківському рахунку просто так лежало десять тисяч золотих марок.
Брайс застібнула шкіряну куртку.
— З рахунку Джесіби. Вона більше витрачає на косметику на місяць, тож навряд чи помітить.
Гант не знав, як на це відповісти, тож лише зціпив зуби й обвів її очима, коли вона вмостилася у сідло.
— Знаєш, це ідіотське рішення — ганяти по дорогах, поки ти не здійснила Занурення. Навіть на скутері.
— Дякую, матусю.
— Тобі слід сісти на автобус.
Вона лише видала хрипкий смішок і помчала у ніч.
20