Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 166)
— Ти не можеш, — з надривом промовила вона.
— Можу, — сказала Лехаба. — Чари довго його не втримають. Дозволь мені виграти для тебе час.
Брайс продовжувала просуватися сходами, зціпивши зуби.
— Ми щось придумаємо. Ми виберемося разом…
— Ні.
Брайс знову озирнулася і побачила, що Лехаба тихо усміхається, продовжуючи стояти біля підніжжя сходів.
— Дозволь мені зробити це для тебе, Бібі. Для тебе і для Сирінкса.
З грудей Брайс вирвався схлип:
— Лехабо, ти вільна, — слова розходилися бібліотекою разом з риданнями Брайс. — На минулому тижні я викупила тебе у Джесіби. Усі документи у моєму столі. Я хотіла влаштувати свято з цього приводу — зробити тобі сюрприз, — металеві двері душової почали викривлятися і вигинатися. — Я викупила тебе і тепер я звільняю тебе, Лехабо, — схлипнула Брайс.
— Я знаю, — відповіла Лехаба, продовжуючи усміхатися. — Я зазирнула до твоєї шухляди.
І незважаючи на монстра, який намагався вирватися з-за дверей, Брайс здавлено хихотнула. А потім змолилася:
— Ти вільна особистість — ти не повинна цього робити. Ти
Утім, Лехаба лишалася на місці.
— Тоді нехай світ знає, що першим, що я зробила, будучи вільною, — це допомогла своїм друзям.
Сирінкс на руках Брайс поворухнувся, і тихо й жалібно проскиглив. Брайс здалося, що так само жалісно стогнала її душа, і вона прошепотіла, не в змозі витримати цей вибір, цю мить:
— Я люблю тебе, Лехабо.
Єдині слова, які колись мали значення.
— Я теж завжди тебе любитиму, Бібі. Йди, — видихнула вогняна спрайта.
І Брайс пішла. Зціпивши зуби, стримуючи крик, вона рушила з Сирінксом сходами. До залізних дверей. Не знаючи, скільки часу виграє для неї вчинок Лехаби, поки синт не знищить її першим.
Двері душової заскрипіли.
Брайс озирнулася — востаннє. Глянула на подругу, яка лишалася поруч із нею, коли більше не було нікого. Яка лишалася безжурною навіть перед обличчям темряви, яка повністю поглинула Брайс.
Лехаба засяяла непохитним, темно-рубіновим полум’ям і почала рухатися.
Спершу змахнула рукою вгору. Потім вигнулася дугою. Крутнулася на місці, і її волосся закрутилося спіраллю над головою. Вона танцювала, щоб прикликати свою силу. Ту дрібку чарів, яку мала вогняна спрайта.
Сяйво охопило все тіло Лехаби.
Тож Брайс продовжила підйом. З кожним болісним кроком нагору вона чула, як Лехаба, майже наспівуючи, шепотіла:
— Я — нащадка Рантії Драл, Королеви Жарин. Зараз вона зі мною, і я не боюся.
Брайс дісталася вершини сходів.
— За мною мої друзі, і я їх захищатиму, — прошепотіла Лехаба.
Заридавши, Брайс штовхнула залізні двері. Коли вони з брязкотом захлопнулися і чари щільно їх запечатали, заглушивши голос Лехаби, Брайс притулилася до них спиною і сповзла на підлогу, схлипуючи крізь зуби.
Брайс дісталася виставкової зали і замкнула залізні двері. Дякувати богам — дякувати довбаним богам.
Утім, Гант не міг відвести погляд з камери у бібліотеці, на якій Лехаба продовжувала танцювати, прикликаючи свою силу і знову й знову повторюючи:
Лехаба сяяла — яскраво, наче серце зірки.
Верхня частина дверей душової почала відгинатися.
І тоді Лехаба вивільнила свою силу. Три удари. Точно в ціль.
Не у двері душової чи Архангела за ними. Ні, Лехаба не могла затримати Михея.
Але чотириста тисяч літрів води могли.
Мерехтливі згустки сили Лехаби влучили у скляну стіну акваріума. Просто у тріщину, що утворилася після того, як некк ударив Брайс об скло.
Тварюка, відчувши струс, вилізла з-за каміння. І відсахнулася від жаху, коли Лехаба вдарила ще раз. І ще раз. Тріщина збільшилася.
А тоді Лехаба кинулася до резервуара. Притислася своїм крихітним тільцем до тріщини.
Вона знову і знову шепотіла слова — які злилися в одне речення, перетворившись на молитву, на виклик: —
Гант повернув контроль над своїм тілом, якого вистачило на те, щоб прикласти руку до серця. Єдиний спосіб віддати честь Лехабі, чиї слова шепотіли у динаміках:
Один за одним янголи 33-го підвелися на ноги. Потім Рунн і його друзі. І вони теж приклали долоні до своїх сердець, поки найменша з їхнього Дому знову й знову билася об скляну стінку, палаючи золотим вогнем, а некк кидався вперед і назад, намагаючись знайти захисне місце, щоб пережити те, що мало статися.
По склу пішла павутина тріщин.
Усі присутні у конференц-залі підвелися. Лише Сандріель, чия увага була прикута до екрана, цього не помітила. Усі вони стояли, дивлячись, як спрайта накликає смерть на себе і некка — щоб урятувати своїх друзів. Це був єдиний спосіб засвідчити їй свою повагу і віддати останню шану.
Лехаба продовжувала битися об скло. Вона все ще тремтіла від жаху, але не зупинялася. Ні на мить.
Металеве полотно дверей душової розірвалося, покручений метал відігнувся убік, і всі побачили Михея, який сяяв розжареним полум’ям, ніби щойно викуваний, ніби збирався розірвати цей світ на шматки. Він роззирнувся бібліотекою і зупинив погляд на Лехабі й тріснутій стінці акваріума.
Спрайта різко розвернулася і притислася спиною до скла.
— Це тобі за Сирінкса, — просичала вона і вдарила своєю вогненною долонькою по склу.
І чотириста тисяч літрів води ринули в бібліотеку.
80
Замиготіли червоні сигнали тривоги, заливаючи усе навколо мерехтливим кольором. Знизу здійнявся гуркіт, і галерея здригнулася.
Брайс зрозуміла, що сталося.
Зрозуміла, що акваріум вибухнув і що Лехабу змило водою. Що некк, опинившись на відкритому повітрі, теж загинув. Що це на якийсь час затримає Михея.
Сирінкс продовжував скиглити у неї на руках. Підлога галереї були всіяна склом, вікно кабінету Джесіби угорі розкололося на дрізки.
Лехаба померла.
Пальці Брайс стиснулися в кулаки. Перед очима усе розпливалося у червоному світлі аварійних сигналів. Вона чекала, доки синт проникне у її серце. Приймала кожну його руйнівну, шалену, крижану краплю.
Брайс поповзла до вхідних дверей, осколки скла побрязкували на підлозі. Сила, порожня і холодна, вібрувала на кінчиках її пальців.
Вона схопилася за дверну ручку і, підтягнувшись, підвелася. Розчахнула двері на зустріч золотому світлу передвечірнього сонця.
Але вона не вийшла у його промені.
Не для цього Лехаба виграла їй час.