Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 165)
Але годівниця вже винирнула на поверхню, і Брайс разом з нею. Хапаючи ротом солодке, рятівне повітря, вона перекинула Сирінкса через край і задихано сказала Лехабі:
— Масаж серця…
Кігтисті руки схопили її за щиколотки і, розсікаючи шкіру, різко потягнули назад. Брайс вдарилася чолом об металевий край платформи, і її знову поглинула холодна вода.
Ганту перехопило подих, коли некк із такою силою вдарив Брайс об скляну стіну акваріума, що та тріснула.
Цей удар вирвав її зі ступору — саме тоді, коли некк потягнувся зубастою пащею до її обличчя.
Брайс ухилилася вліво, але його кігті впиналися їй у плечі, роздираючи шкіру. Вона потягнулася до ножа, примотаного до стегна…
Некк вихопив ніж з її рук і пожбурив його у темну воду.
Ось і все. Ось так вона і помре. Не від рук Михея, не від синту в її тілі, а від того, що некк розірве її на шматки.
Гант нічого не міг зробити, нічого не міг вдіяти і безпорадно дивився, як тварюка знову потягнулася до її обличчя…
Брайс знов ухилилася. І завдала некку удару, але не прихованою зброєю, а інакше.
Вона вдарила правою рукою некка у живіт — і схопилася за майже невидиму складку під черевом тварюки. Усе сталося так швидко, що Гант не зрозумів, що вона робить. Доки вона не крутнула зап’ястком і некк не зігнувся дугою від болю.
Бульбашки повітря вилітали з рота Брайс, а вона все сильніше викручувала яйця некка…
Усі чоловіки у конференц-залі здригнулися.
Некк відпустив її і впав на дно. Це була сприятлива мить для Брайс. Вона повернулася до тріснутої стіни резервуара, вперлася ногами і відштовхнулася.
Сила поштовху спрямувала її вгору крізь товщу води. Слідом за нею тягнулася цівка крові, хоча синт зцідив рану і не дав їй знепритомніти від удару об скло.
У воду знов опустилася платформа — це зробила Лехаба. Останній шанс на порятунок. Брайс дельфіном попливла до неї, виставивши перед собою руки. З кожним її хвилеподібним рухом кривавий слід, що тягнувся за нею, ставав інтенсивнішим.
На каменистому дні акваріума некк оговтався — і тепер вищирявся до своєї жертви, що стікала кров’ю. Його молочно-білі очі блищали розплавленою люттю.
Платформа опустилася на максимум. Брайс пливла, зціпивши зуби, борючись з інстинктивним бажанням вдихнути.
Пальці Брайс зімкнулися на днищі платформи. Потім обхопили її край. З глибини виринув некк, і його жахливе обличчя палало люттю і смертю.
— Не зупиняйся, Брайс, — застережливо промовила Ф’юрі Акстар до екрана.
Брайс не зупинялася. Переставляючи руки, вона видиралася по ланцюгу нагору, долаючи лічені метри, які лишалися до поверхні.
Три метри. Некк досяг днища платформи.
Два метри. Некк рвонув по ланцюгу вгору, наступаючи Брайс на п’яти.
Брайс виринула на поверхню, жадібно хапаючи ротом повітря і хапаючись за решітку, намагаючись підтягнутися…
Над водою з’явилися її груди. Потім живіт. Ноги.
З води вискочили руки некка, які намагалися її схопити.
Але Брайс уже була поза межами його досяжності. Вона важко дихала, потоки води стікали з неї у збурену поверхню під решіткою. Від рани на голові не лишилося й сліду.
Некк, не витримавши контакту з повітрям, опустився під воду. В той самий час платформа піднялася і щільно закрила доступ до води в акваріумі.
— Хай йому Хел, — прошепотіла Ф’юрі, потерши тремтливими руками обличчя. — Хай йому Хел.
Брайс кинулася до непритомного Сирінкса і спитала Лехабу: — Є зміни?
— Ні, він…
Брайс почала робити химері закритий масаж серця, натискаючи двома пальцями на мокру грудну клітку Сирінкса. Вона закрила його щелепи і вдмухнула повітря в його ніздрі. Потім ще раз. І ще раз.
Вона мовчала. Не благала нікого з богів, намагаючись його реанімувати.
На відео, яке транслювала камера, встановлена на протилежному боці бібліотеки, двері душової шипіли, опираючись спробам Михея вийти. Брайс мала забиратися звідти. Треба було тікати зараз, інакше вона перетвориться на купу кісток…
Але Брайс лишалася. Продовжувала боротися за життя химери.
— Чи можна звернутися до неї по аудіозв'язку? — спитав Рунн Деклана і Джесібу. — Можна зв’язати нас з нею? — Він вказав на екран. — Треба сказати їй, щоб
Джесіба, обличчя якої було мертвотно-бліде, тихо відповіла:
— Зв’язок на камерах односторонній.
Брайс продовжувала масаж серця. Вода крапала з її мокрого волосся, а її шкіра у світлі акваріума була синюшного кольору, ніби вона сама була живим мерцем. А на спині, перекритій лише спортивним чорним ліфчиком, виднілися завитки татуювання — Ріг.
Навіть якщо вона вибереться з галереї, навіть якщо їй якось вдасться пережити вплив синту, Михей…
Сирінкс здригнувся, вивергнувши воду з легень. Брайс схлипнула, але перевернула химеру, даючи прокашлятися. Сирінкс тремтів і вивергав воду, жадібно хапаючи повітря.
Лехаба притягла на сходи футболку, яку дістала з шухляди стола, і простягнула її Брайс. Брайс перевдягнулася і, взявши все ще слабкого Сирінкса на руки, спробувала підвестися.
Вона застогнала від болю, ледь не впустивши Сирінкса, а з її ноги в акваріум хлинула кров.
Гант був настільки зосередженій на її рані на голові, що не помітив, як некк розсік їй литку — рана, що виднілася під легінсами, досі не затягнулася. Зцілення досі тривало. Напевно, некк ввігнав свої пазурі аж до кістки, якщо рана була настільки серйозною, що синт досі її не загоїв.
— Треба тікати. Негайно. Поки він не звільнився, — сказала Брайс і, не чекаючи відповіді Лехаби, підвелася на ноги з Сирінксом на руках.
Вона кульгала — і сильно. Але все ж дуже, дуже повільно рушила до сходів резервуара.
Двері душової знову нагрілися, метал розпікся до червоного жару — Михей намагався розплавити їх і вибратися.
Зціпивши зуби, Брайс важко дихала, з кожним кроком роблячи контрольовані вдихи й видихи. Намагаючись упоратися з болем, який синт іще не втамував. Намагаючись із понівеченою ногою тягнути тринадцятикілограмову химеру вниз східцями.
Двері душової пульсували світлом, зі щілин вилітали іскри. Брайс спустилася до бібліотеки. Припавши на ногу, вона зробила крок до сходів, що вели нагору до виставкової зали, і застогнала.
— Облиш його, — загарчав Король Осені. — Облиш химеру.
Перш ніж Брайс зробила наступний крок, Гант знав, що вона не облишить Сирінкса. Що вона радше дозволить Архангелу здерти з себе шкіру, ніж залишить Сирінкса.
І він бачив, що Лехаба теж це розуміла.
Зі щілин дверей душової бібліотеки летіли іскри. Брайс пройшла третину сходів, що вели нагору, коли зрозуміла, що Лехаби поруч немає.
Вона зупинилася, задихаючись від болю в литці, яку не міг притупити навіть синт, і озирнулася до підніжжя бібліотечних сходів.
— Лехабо, забудь про книжки, — благально промовила вона.
Якщо вони виживуть, вона вб’є Джесібу хоча б за те, що вона змусила спрайту вагатися.
Але Лехаба не поворухнулася.
— Лехабо, — сказала Брайс, і її ім’я прозвучало як наказ.
— Ти не встигнеш, Бібі, — тихо й сумно промовила Лехаба.
Брайс піднялася ще на одну сходинку, і в нозі немилосердно запекло. З кожним рухом біль ятрив рану, ведучи важку боротьбу з синтом, який намагався її загоїти. Перш ніж позбавити її глузду. Брайс проковтнула крик і сказала:
— Ми маємо спробувати.
— Не ми, — прошепотіла Лехаба. — Ти.
Брайс зблідла мов смерть.