Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 152)
Гант завмер. Усі присутні завмерли.
Ні. Ні, вона не могла прийти сюди. Він не витримає, якщо вона побачить його у такому стані: його коліна тремтіли, і він був за крок від того, щоб знову зблювати. Тому що поруч із ним ішов Поллукс, а попереду — Сандріель, і вони знищать її…
Але це була Брайс. Вона бігла до них. До нього.
Її обличчя було скуте гнівом і болем, але її широко розплющені очі дивилися прямо на нього, коли вона знову задихано закричала — до Сандріель, до всього переповненого янголами вестибюля:
Натовп розступився. Сандріель зупинилася, Поллукс з охороною миттю перейшли у стан бойової готовності, змушуючи Ганта зупинитися разом із ними.
Брайс загальмувала і зупинилася перед Архангелицею.
— Прошу, — важко дихаючи, промовила Брайс, спершись долонями на коліна. Вона намагалася перевести подих, і її кінський хвіст упав їй на плече. Від кульгавості не лишилося і сліду. — Прошу, заждіть.
Сандріель подивилася на неї, як на комара, який дзижчав у неї над головою.
— Слухаю, Брайс Квінлан?
Досі віддихуючись, Брайс вирівнялася. На мить затримала погляд на Гантові — наче на цілу вічність — і сказала Архангелиці північно-західної Панґери:
— Будь ласка, не забирайте його.
Ганту було нестерпно чути благання у її голосі. Поллукс видав тихий ненависний смішок.
Сандріель це не потішило.
— Його мені подарували. Вчора я підписала усі необхідні папери.
Брайс дістала щось із кишені, через що охоронці навколо потягнулися до зброї. Поллукс миттю вихопив свій меч і зі смертельною точністю спрямував його на неї.
Але це виявився не пістолет. І не ніж. Це був аркуш паперу.
— Тоді дозвольте мені його викупити.
У вестибюлі запала цілковита тиша.
Тоді Сандріель розсміялася глибоким дзвінким сміхом.
— Ти знаєш, скільки?..
— Я заплачу вам дев’яносто сім мільйонів золотих марок.
Ці слова вибили землю з-під Ганта. Натовп ахнув. Поллукс закліпав, знову втупивши погляд у Брайс.
Вона простягнула папірець Сандріель, але Архангелиця його не взяла. Попри те що Гант стояв за пару метрів від неї, його гострий зір зміг розгледіти написане.
Чек від Джесіби Роґи.
Жах охопив Ганта, відібравши йому мову. Скільки років додала Брайс до свого боргу?
Він цього не заслуговував. Не заслуговував її. Ні на секунду. Ні через тисячу років…
Брайс махнула чеком у бік Сандріель.
— На дванадцять мільйонів більше його початкової ціни, коли ви продали його вперше, так? Ви…
— Я вмію рахувати.
Брайс стояла з простягнутою рукою. Її прекрасне обличчя було сповнене надії. Потім вона підняла руку вгору, і Поллукс з охоронцями знову напружилися. Але Брайс лише зняла з шиї свій золотий амулет.
— Ось. Щоб підсолодити угоду. Архезійський амулет. Йому п’ятнадцять тисяч років, і на ринку його ціна становить приблизно три мільйони золотих марок.
Це невеличке намисто коштувало три
Брайс простягнула Сандріель і чек, і блискучий золотий амулет.
— Прошу.
Він не міг дозволити їй це зробити. Навіть заради нещасних залишків його душі. Гант відкрив рот, але Архангелиця взяла амулет, який висів на ланцюжку на пальцях Брайс. Сандріель глянула на Брайс, потім на Ганта — і з його погляду все зрозуміла. Її губи скривилися у зміїній посмішці.
— Єдиною твоєю гарною рисою, Аталаре, була твоя відданість моїй сестрі, — вона стиснула амулет у кулаці. — Але схоже, що ті фотографії не брехали.
Архезійський амулет потік цівками розплавленого золота на підлогу.
Брайс помарніла на лиці, і від її спустошеного виразу в грудях Ганта щось розірвалося.
— Брайс, іди звідси, — тихо сказав він. Перші слова за цілий день.
Але Брайс лише поклала чек до кишені. Й опустилася навколішки.
— Тоді візьміть мене.
Невимовний жах охопив Ганта. Вражений, він втратив здатність говорити, коли Брайс підвела погляд на Сандріель і зі сльозами на очах сказала:
— Візьміть мене замість нього.
Обличчя Поллукса повільно розпливлося в посмішці.
І тоді Гант побачив Рунна, оповитого тінями, і Деклана з Флінном, які стояли обабіч принца. Фейцям вистачило розуму не хапатися за зброю, коли вони оцінили охорону Сандріель. Коли побачили, що поруч із Брайс стоїть Поллукс Антоній — Молот, — готовий пробити її груди мечем, тільки Сандріель кивне.
Кронпринц вказав на Брайс.
— Встань з колін.
Брйас не поворухнулася. Лише повторила Сандріель:
— Візьміть мене замість нього.
— Не слухайте, що вона каже…
Сандріель зробила крок до Брайс. Ще крок. Підступивши до неї, вона вдивилася у її розчервоніле обличчя.
— Сандріель… — благально промовив Гант.
— Ти пропонуєш своє життя, — сказала Архангелиця Брайс. — Без примусу, з власної волі.
Рунн кинувся вперед, оточений виром магічних тіней, але Сандріель підняла руку і звела стіну вітру, яка зупинила його на місці, розвіюючи його тіні у прах.
Гант теж прикипів до місця, коли Брайс подивилася в очі Сандріель і з надривом сказала:
— Так. В обмін на свободу Ганта, я пропоную себе замість нього.
Її голос тремтів. Вона знала, як він страждав, будучи в руках Архангелиці. Знала, що на неї чекали ще гірші страждання.
— Усі присутні назвали б мене ідіоткою, якби я погодилася на цю угоду, — замислено промовила Сандріель. — Напівкровка без справжніх магічних сил і без надії їх отримати — в обмін на свободу одного з наймогутніших малахимів, які колись затемняли небеса. Єдиного воїна на Мідґарді, який володіє блискавкою.