Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 129)

— Не розумію, чому вона ніколи про це не згадувала.

— Мабуть, це не вартувало згадки, — припустив Гант.

— Мабуть, — пробурмотіла вона. — Мабуть.

Дочекавшись, коли Гант рушить до спортзали, розташованої у її будинку, Брайс набрала Ф’юрі.

Вона й сама не знала навіщо. Ф’юрі місяцями не відповідала на її дзвінки.

Судячи з гудків, уже мав увімкнутися автовідповідач, коли Ф’юрі взяла слухавку:

— Привіт.

Брайс із несподіванки плюхнулася на ліжко і випалила:

— Невже ти відповіла?

— Видалася перерва. Багато роботи.

Або, можливо, Юніпер відчитала її за дворічний ігнор.

— Я думала, що ти повернешся, щоб знайти того, хто підірвав «Ворон», — сказала Брайс.

— Я теж так думала, але виявилося, що для цього мені знадобилося б перетинати Хальдренське море.

Брайс сперлася на спинку ліжка і простягнула ноги.

— То за вибухом справді стояли людські повстанці?

Можливо, той знак на ящиках, який Рунн сприйняв за символ Рога, був звичайним логотипом.

— Ага. Але подробиці й імена засекречені.

Ф’юрі стільки разів повторювала цю фразу в минулому, що Брайс втратила лік.

— Хоча б скажи, ти їх знайшла?

Існувала велика ймовірність того, що зараз Ф’юрі гострила свій арсенал зброї за столом одного з шикарних готелів, у яких вона зазвичай переховувалася.

— Хіба я не сказала, що у мене багато роботи?

— Тебе привітати?

На тому кінці пролунав тихий сміх, який досі до чортиків лякав Брайс.

— Чому б і ні, — Ф’юрі замовчала. — Як справи, Бі?

Ніби якимсь чином зникли два роки майже повного мовчання.

— Даніка колись казала тобі про синт?

Брайс могла поклястися, що на задньому плані брязнуло щось важке і металеве.

— Хто розповів тобі про синт? — тихо спитала Ф’юрі.

Брайс вирівнялася.

— Я думаю, що він шириться містом. Сьогодні я зустрічалася з русалом, який сказав, що Даніку бачили у човні Допоміжних сил із контейнером синту — напередодні її загибелі.

Вона важко видихнула.

— Він небезпечний, Брайс. Дуже небезпечний. Ти цим не бався.

— Я не бавлюся, — боги, що ж це таке? — Я вже два роки нічого не вживаю, — а потім, не в змозі зупинитися, вона додала: — Ти би знала, якби знайшла вільну хвилину зателефонувати чи провідати мене.

— Я була зайнята.

Брехуха. Срана брехуха і боягузка.

— Послухай, — через силу промовила Брайс, я хочу знати, чи казала тобі Даніка про синт перед смертю, тому що мені — ні.

Знову мовчання.

— Отже, казала.

Навіть зараз Брайс не розуміла, чому її груди обпекло ревнощами.

— Може, вона й згадувала, що у місті продають якусь наркоту, промовила Ф’юрі.

— І тобі не спало на думку про це комусь сказати?

— Я сказала. Тобі. Біля «Білого Ворона», у ніч загибелі Даніки. Тоді хтось намагався продати тобі синт. Я сказала, щоб ти трималася від нього подалі.

— І ні тоді, ні після смерті Даніки ти не знайшла можливості сказати, що це вона спершу тебе попередила?

— Брайс, її пошматував демон. Наркоторговці з цим не пов’язані.

— А раптом пов’язані?

— Яким чином?

— Не знаю, я просто… — Вона постукала ногою по ліжку. — Чому вона не сказала мені?

— Тому що… — Ф’юрі осіклася.

— Тому що що? — роздратовано спитала Брайс.

— Гаразд, — промовила Ф’юрі різкішим голосом. — Даніка не сказала тобі, бо не хотіла, щоб ти до нього наближалася. Не хотіла, щоб ти навіть думала про те, щоби спробувати синт.

Брайс схопилася на ноги.

— Якого хріна мені взагалі…

— Тому що ми на власні очі бачили, як ти закидаєшся усім підряд.

— Але ти теж була зі мною, теж вживала і…

— Синт — це синтетична магія, Брайс. Заміна істинній магії. Якої у тебе немає. Синт надає людям силу й могутність ваніра приблизно на годину. А потім створює серйозні проблеми. Робить людину залежною і навіть гірше. Для ванірів він ще небезпечніший — неймовірний кайф і суперсила, які легко можуть обернутися бідою. Даніка не хотіла, щоб ти взагалі знала про його існування.

— Наче мені так відчайдушно хотілося бути схожою на вас, могутніх, крутих ванірів, що я прийняла би…

— Вона мала на меті захистити тебе. Завжди. Навіть від тебе самої.

Ці слова були для Брайс наче ляпас. Їй стиснуло горло.

Ф’юрі шумно видихнула.

— Послухай, я розумію, що це доволі жорстко. Але запам’ятай мої слова: не зв’язуйся з синтом. Якщо їм справді вдалося організувати масове виробництво за межами офіційної лабораторії і випускати його у навіть вищій концентрації, то це погані новини. Тримайся подалі від нього і всіх, хто з ним пов’язаний.

У Брайс тремтіли руки, але вона змогла сказати «Гаразд» рівним голосом, хоча була за крок від того, щоб розридатися.

— Слухай, мушу йти, — промовила Ф’юрі. — Маю справи на вечір. Але через кілька днів я повернуся до Місяцеграда. Мене запрошують на Саміт, який відбудеться за два тижні — у якомусь комплексі за кілька годин їзди від міста.

Брайс не спитала, навіщо Ф’юрі Акстар відвідувати Саміт різних вальбарських правителів. Насправді їй було байдуже навіть до того, що Ф’юрі взагалі повертається.

— Може, сходимо кудись пообідати, — додала Ф’юрі.

— Звісно.