Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 123)

— Хотів би і я мати таку розкіш.

Вона опустила погляд на його руку, яка тримала її лише секунду — але, здавалося, що цілу вічність, — і спитала:

— Що сталося з твоїми батьками?

— Мати ніколи не розповідала мені, ким був мій батько, — з клубком у горлі відповів Гант. — А вона… Вона була янголицею нижчого рангу. Прибирала вілли могутніших янголів, тому що ті не довіряли це людям та іншим ванірам.

Груди защеміло від спогадів про красиве, лагідне обличчя матері. Про її ніжну усмішку і темні мигдалюваті очі. Про її колискові, які він чув навіть через дві з лишком сотні років.

— Вона день і ніч працювала, щоб я ні в чому не знав нужди, і ніколи не скаржилася, бо знала, що інакше залишиться без роботи, а їй треба було піднімати мене на ноги. Коли я став піхотинцем і почав висилати їй кожен зароблений мідяк, вона відмовлялася їх витрачати. Вочевидь, хтось про це довідався і вирішив, що у неї вдома захована купа грошей. І одного разу, уночі, до її квартири вдерлися. Вбили матір і забрали гроші. Усі п’ятсот срібних марок, що їх вона назбирала за життя, і п’ятдесят золотих, які я надіслав їй за п’ять років служби.

— Ганте, мені дуже шкода.

— Жодному з янголів — могутніх, обожнюваних янголів, — на яких працювала моя мати, не було діла до її смерті. Ніхто не розслідував її вбивство і ніхто не надав мені дозвіл поїхати на похорон. Вона була для них нічим. Але для мене… для мене вона була цілим світом, — у горлі запекло. — Я здійснив Занурення і невдовзі після цього приєднався до повстання Шахари. Того дня на горі Гермон я бився заради неї — своєї матері. У пам’ять про неї.

Шахара взяла його спогади і перетворила їх на зброю.

Брайс стиснула його руку.

— Схоже, вона була дивовижною жінкою.

— Так і було.

Гант нарешті прибрав руку, але Брайс продовжувала усміхатися до нього, і його груди до болю стиснуло, коли вона сказала:

— Гаразд. Я поговорю з батьками по відео. Ігри в легіонерів можуть зачекати.

Більшу частину вечора Брайс витратила на прибирання. Гант їй допомагав. Спершу він запропонував злітати до найближчої аптеки і купити заклинання миттєвого очищення, але Брайс забракувала його ідею, сказавши, що її мати настільки схиблена на чистоті, що зможе відрізнити магічно прибрану ванну кімнату від вимитої вручну. Навіть по відео.

«Цей запах відбілювача підказує мені, що прибрано як слід, Брайс», — копіюючи матір, промовила вона рівним, діловим тоном, від якого йому стало трохи не по собі.

У процесі Брайс робила знімки на його телефон. Вона сфотографувала Ганта за прибиранням, Сирінкса, який дістав рулон туалетного паперу з контейнера і шматував його на килимі, який вони щойно пропилососили, себе з Гантом на задньому плані, коли він, зігнувшись, драїв свій унітаз.

Коли він вихопив телефон з її рук у гумових рукавичках, то побачив, що вона знову себе перейменувала, цього разу на «Брайс Крутіша За Мене».

І хоча це викликало у Ганта усмішку, у його голові досі лунав голос Михея, його висловлені та приховані погрози: «Знайдіть того, хто за цим стоїть. Просто. Закінчить. Справу. Не змушуй мене передумати. Перш ніж я зніму тебе з цієї справи. Перш ніж перепродам тебе Сандріель. Перш ніж змушу тебе і Брайс Квінлан про це пошкодувати».

Коли він розкриє цю справу, усе скінчиться, чи не так? У нього залишиться десять убивств для Михея, на виконання яких з легкістю можуть піти роки. Йому доведеться повертатися до Коміціуму. До 33-го Легіону.

Під час прибирання Гант несвідомо поглядав на Брайс. І так само, діставши телефон, зробив кілька її фотографій.

Він забагато знав. Забагато чого дізнався. Про все це. Про те, що міг би отримати, якби не рабський вінець і татуювання.

— Я можу відкоркувати пляшку вина, якщо тобі потрібно хильнути для сміливості, — сказала Брайс, коли вони всілися за кухонний острівець перед ноутбуком, на якому запускалася відеоконференція з її батьками. По дорозі додому в крамниці за рогом вона купила пакет круасанів — щоби впоратися зі стресом, припустив він.

Гант поглянув на її обличчя. Уся ця ситуація… — вони дзвонять її батькам, сидять впритул стегнами одне до одного… Хай йому Хел.

Він рухався по траєкторії зіткнення. І не міг змусити себе зупинитися.

Перш ніж Гант встиг відкрити рота і сказати, що це було помилковим рішенням, жіночий голос промовив:

— І навіщо ж йому потрібно хильнути для сміливості, Брайс Аделаїдо Квінлан?

56

На екрані з’явилася приголомшлива жінка років сорока з хвостиком. Її водоспаду чорного волосся ще не торкнулася сивина, а на веснянкуватому обличчі тільки почали з’являтися перші ознаки людського старіння.

Ембер Квінлан сиділа на потертому зеленому дивані на тлі стіни, обшитої дубовими панелями, підібгавши під себе довгі ноги у джинсах.

Брайс закотила очі.

— Я би сказала, що більшості потрібно хильнути для сміливості, щоб поговорити з тобою, мамо.

Але потім вона усміхнулася. Тією своєю широкою усмішкою, яка дивним чином вибивала землю з-під ніг Ганта.

Ембер перевела темні очі на Ганта.

— Здається, Брайс плутає мене з собою.

Брайс відмахнулася від її коментаря.

— А де тато?

— У нього був важкий день на роботі — готує каву, щоб не заснути. Неабияка харизма Ембер, яка одразу привертала до себе увагу, відчувалася навіть через екран.

— Ви, напевно, Аті, — промовила вона.

Перш ніж він встиг відповісти, на диван біля Ембер опустився чоловік.

Гант ще ніколи не бачив, щоб Брайс так осявалася.

— Привіт, тату.

Рендалл Сілаґо тримав у руках дві чашки кави, одну з яких простягнув Ембер, широко усміхаючись доньці у відповідь. На відміну від дружини, роки — або війна — залишили на ньому свій відбиток: чорне волосся, заплетене у косу, було помережане сивиною, а на смаглявій шкірі виднілися кілька грубих шрамів. Але темні очі дивилися доброзичливо, і чоловік сьорбнув каву зі своєї білої чашки зі щербинами і написом «Тут мав бути банальний татівський жарт».

— Я досі боюся тієї навороченої кавоварки, яку ти подарувала нам на День зимового сонцестояння, — сказав він замість привітання.

— Я ж тричі показувала тобі, як нею користуватися.

— Він у нас консерватор, — хихотнула Ембер, граючись зі срібним кулоном на шиї.

Гант перевіряв, скільки коштує вбудована кавоварка Брайс — якщо вона купила батькам щось хоча б віддалено схоже, то, напевно, витратила солідну частину своєї зарплати. Чималі гроші, яких у неї не було, враховуючи її борг перед Джесібою.

Навряд чи її батькам було про це відомо, навряд чи вони прийняли би кавоварку, якби знали, що ці гроші могли піти на погашення її боргів чаклунці.

Рендалл перевів очі на Ганта, і його теплий погляд став жорстким. Це був погляд легендарного снайпера — чоловіка, який навчив свою доньку захищатися.

— А ви, певно, так званий сусід Брайс.

Гант бачив, що чоловік помітив його татуювання — на чолі і зап’ястку — і, здавалося, упізнав його.

Але не блиснув глузливою посмішкою. І не скривився.

Брайс штовхнула Ганта ліктем у ребра, нагадуючи, що він має, власне, говорити.

— Мене звати Гант Аталар, — сказав він, глянувши на Брайс. — Або Аті, як вони з Лехабою мене називають.

Рендалл повільно відставив чашку. Так, чоловік його таки упізнав. Але натомість спрямував примружений погляд на доньку.

— І коли саме ти збиралася про це сказати?

Брайс порилася у пакеті, що лежав на кухонній стійці, і дістала шоколадний круасан. Відкусивши, вона з повним ротом промовила:

— Він не такий крутий, як ти думаєш, тату.

Гант пирхнув.

— Ну спасибі.

Ембер нічого не сказала. Навіть не поворухнулася. Лише уважно стежила за тим, як Брайс поїдала круасан.

Рендалл пильно подивився на Ганта з того боку екрана.

— Я був у Мерідані, коли ваші війська там дислокувалися. Я ходив у розвідку в день, коли ви розбили той батальйон.

— Жорстока була битва, — тільки й промовив Гант.

Очі Рендалла потемніли.