Сара Маас – Дім Землі та Крові (страница 118)

І залишив їх так умирати, довго й болісно, у криках агонії.

Роздягнувшись догола, він став під душ. Білі кахлі вже вкривала водяна пара.

Окріп обварював його шкіру, наче кислотою.

Гант проковтнув свій крик, свої схлипи й стогін і не ухилився від кипучого струменя.

Просто стояв, дозволяючи йому випалити у ньому все.

Михей відправив його на завдання. Наказав Ганту когось убити. Судячи з різних запахів на ньому, кількох. Чи всі ці життя зарахуються до його жахливого боргу?

Те, що він виконував для Губернатора, було його роботою, його шляхом до свободи, утім… Утім Брайс ніколи по-справжньому над цим не замислювалася. Над тим, що ця робота робить із ним. І які має наслідки.

Це був не шлях до свободи. Це був шлях прямо до Хела.

Брайс лишалася у вітальні, чекаючи, коли він вийде з душу. Вода все текла. Двадцять хвилин. Тридцять. Сорок.

Коли минула година, вона постукала у його двері.

— Ганте?

Відповіді не було. Тільки плюскіт води.

Вона прочинила двері й зазирнула до тьмяної спальні. Двері душової були відчинені, і з них валила пара. Стільки пари, що у кімнаті стало вогко.

— Ганте?

Вона подалася вперед, витягнувши шию, щоб побачити його у яскравому світлі душової. Але його видно не було…

За склом душової промайнув край промоклого сірого крила.

Не думаючи, Брайс кинулася вперед. Їй було все одно.

За мить вона опинилася у душовій, з його ім’ям на вустах, готуючись до найгіршого і шкодуючи, що залишила телефон на кухонній стійці…

Але потім побачила Ганта. Він сидів голий на підлозі душової, сховавши голову між колінами. Вода хльоскала його по спині, крилах, крапала з волосся. Його засмагла шкіра, ніби вкрита золотим пилом, сяяла розпаленим червоним кольором.

Брайс ступила до душової і засичала. Вода обпікала. Чистий окріп.

— Ганте, — промовила вона.

Він навіть не кліпнув.

Брайс перевела погляд на душову лійку. Його тіло зцілювалося від опіків — зцілювалося і знову обварювалося, зцілювалося й обварювалося. Певно, це були справжні тортури.

Вона потягнулася до душу, і гарячезна вода вмить просочила її сорочку і штани, але Брайс, зціпивши зуби, зменшила температуру.

Гант не поворухнувся. Навіть не глянув на неї. Вона зрозуміла, що він часто так робив. Щоразу, коли його на завдання посилав Михей і всі Архангели, яким він служив раніше.

До кімнати зайшов Сирінкс, перевірити, що тут відбувається. Він обнюхав закривавлений одяг, а тоді розтягнувся на гумовому килимку, поклавши голову на передні лапи.

Гант не виказував жодних ознак усвідомлення її присутності.

Але став дихати глибше. Рівніше.

I Брайс, не в змозі пояснити чому, схопила з ніші у плитці пляшку шампуню й брусок лавандового мила, а тоді опустилася перед Гантом навколішки.

— Зараз я тебе відмию, — тихо промовила вона. — Якщо ти не проти.

У відповідь він слабко, але абсолютно зрозуміло кивнув. Наче слова досі давалися йому дуже важко.

Тож Брайс налила на долоню трохи шампуню, а тоді запустила пальці у його волосся. Густі пасма були важкі, і вона акуратно помила йому голову, а тоді відкинула її назад, щоб змити шампунь. Гант нарешті подивився на неї. Їхні погляди зустрілися, і він знову опустив голову під струмінь води.

— Ти виглядаєш саме так, як я почуваюся, — прошепотіла вона, відчуваючи, як до горла підступив клубок. — Кожного дня.

Він кліпнув — єдина ознака того, що він її чув.

Брайс вийняла руки з його волосся і взяла мило. Він голий, усвідомила вона, якось про це забувши. Зовсім голий. Проганяючи від себе ці думки, вона почала намилювати його шию, широкі плечі і мускулясті руки.

— Нижньою частиною насолоджуватимешся сам, — промовила вона, відчуваючи, як палає її обличчя.

Гант лише спостерігав за нею з оголеною відвертістю. Це було інтимніше за доторк його губ до її шиї. Ніби він насправді бачив її сутність, бачив ким вона була і ким досі може стати.

Брайс як могла відмила його верхню половину тіла.

— Я не можу дістати до крил, коли ти сидиш біля стіни.

З сильним, граційним поштовхом, Гант підвівся на ноги.

Брайс намагалася відвести погляд від того, що впало їй в очі. Доволі солідне дещо, якого він, здавалося, не помічав чи просто не переймався.

Тож вона теж не перейматиметься. Брайс встала і під бризками води обережно розвернула Ганта. Вона не дозволяла собі помилуватися і видом ззаду. Його м’язами і досконалою статурою.

«У тебе ідеальна дупа», — сказав нещодавно їй Гант.

«У тебе теж», — тепер могла засвідчити вона.

Брайс намилила його крила, які від води зробилися темно-сірими.

Гант височів над нею настільки, що їй довелося стати навшпиньки, щоб дістати до краєчків крил. Вона мовчки відмивала їх, поки Гант стояв, спершись руками на кахлі й повісивши голову. Йому був потрібен відпочинок і тимчасове забуття. Тож Брайс змила піну, переконавшись, що кожна пір’їнка була чиста, і, перехилившись через янгола, вимкнула воду.

У паркій душовій було чутно лише дзюркіт води, що стікала в зливний отвір.

Брайс узяла рушник і, коли Гант розвернувся до неї, підвела погляд угору. Обернувши рушника навколо його стегон, вона зірвала другий з рейки біля душової кабіни, і провела по його смаглявій шкірі. Обережно промокнула його крила. А потім витерла його волосся.

— Ходімо, — пробурмотіла вона. — У ліжко.

Його обличчя зробилося настороженим, але він не заперечував, коли вона, заливаючи підлогу водою, що крапала з її промоклого одягу і волосся, витягнула його з душу. Не заперечував, коли відвела його до спальні, до комоду, до якого він складав свої речі.

Брайс дістала чорні труси-боксери, нахилилася і, втупившись очима в підлогу, розтягнула резинку.

— Надягай.

Гант слухняно вставив одну ногу, а потім другу. Брайс підвелася, натягуючи боксери на його могутні стегна, і зі слабким звуком відпустила еластичну резинку. Потім дістала з іншої шухляди білу футболку, насуплено поглянула на хитромудрі пройми для його крил і відклала її.

— Сьогодні лише труси, — заявила вона, відкидаючи ковдру на ліжку, яке він щоранку так сумлінно заправляв. Брайс поплескала по матрацу. — Лягай спати, Ганте.

Він знову послухався, з тихим стогоном ковзнувши під ковдру.

Брайс вимкнула світло у душовій, від чого у кімнаті стало темно, і повернулася до ліжка. Гант лежав, досі дивлячись на неї. Наважившись відкинути вологе волосся з його чола, Брайс злегка торкнулася пальцями його ненависного татуювання. Гант заплющив очі.

— Я так хвилювалася за тебе, — прошепотіла вона, знову погладивши його по голові. — Я…

Вона не змогла закінчити речення. Тому відступила від ліжка, збираючись піти до себе і перевдягнутися у сухий одяг і, можливо, самій трохи поспати.

Але тепла, сильна рука стиснула її зап’ясток. Зупинила її.

Брайс озирнулася і побачила, що Гант знову дивиться на неї.

— Що?

Замість слів він легенько потягнув її за руку.

Залишся.

Її груди до болю стиснуло.

— Гаразд, — вона глибоко вдихнула. — Гаразд, звісно.