Роберт Шекли – Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок (страница 44)

Арнольд повернувся до свого столу і почав розкладати новий пасьянс. Грегор залишився на своєму пункті спостереження біля вічка.

Три місяці тому вони створили власну фірму та орендували офіс. Вічко у дверях проробили з нудьги. Упродовж всього часу свого існування «ААА Головна міжпланетна служба дезактивації» не отримала жодного замовлення, попри перше за абеткою місце в телефонному довіднику. Дезактивація планет була давнім, усталеним бізнесом, повністю монополізованим двома великими компаніями. В цьому бізнесі не знаходилося місця новоспеченій дрібній фірмі, створеній двома амбітними молодиками з безліччю ідей і купою обладнання, за яке ще потрібно було сплатити.

— О, повертається, — вигукнув Грегор, — мерщій зроби поважний вигляд заклопотаної людини!

Арнольд кинув карти в шухляду й не встиг ще за-стібнути ґудзики на лабораторному халаті, як у двері постукали.

Відвідувач був маленький, лисий, стомлений з вигляду. Він дивився на парубків із сумнівом.

— Ви займаєтеся очищенням планет?

— Саме так, сер, — кивнув Грегор, відсунув купу паперів і потиснув вологу руку чоловічка. — Я Річард Грегор, а це мій партнер, доктор Френк Арнольд.

Арнольд, страшенно серйозний, у білому халаті й темних окулярах в роговій оправі, й собі недбало кивнув, і далі діловито розглядаючи осад у пробірках, що стояли тут уже хтозна відколи.

Прошу, сідайте, пане…

— Фернграум.

— Пане Фернграум. Гадаю, ми зможемо впоратися з усім, що вам потрібно, — приязно запевнив Грегор. — Контроль флори або фауни, очищення атмосфери, води, знезараження ґрунту, тестування стабільності, контроль вулканів і землетрусів — усе необхідне для того, щоби планета стала придатною для проживання людини.

Фернграум і далі вагався.

— Буду з вами відвертий. У мене проблемна планета.

Грегор упевнено кивнув.

— Вирішувати проблеми — наша робота.

— Я брокер з продажу нерухомості, — повідомив Фернґраум. — Ви знаєте, як це зазвичай робиться: одні купують планети, інші їх продають, і кожен щось має з цього. Зазвичай працюю з неочищеними світами — хай уже там покупці проводять знезараження. Але кілька місяців тому мені вдалося придбати справді якісну планету — вихопив просто під носом у великих компаній.

Фернграум сумно витер піт з чола.

— Чудова місцина, — він вів далі без жодного ентузіазму, — середня температура двадцять градусів. Місцевість гориста, але родюча. Водоспади, веселки, все таке. І взагалі немає фауни.

— Ну, це ж здорово, — закивав Грегор. — А мікроорганізми?

— Нічого небезпечного.

— Тоді що не так?

Фернграум помітно збентежився.

— Можливо, ви вже чували про цю планету. Номер в урядовому каталозі — RJC-5. Але зазвичай її називають Привид V.

Грегор підняв брови. Привид — чудернацька назва для планети, але йому й не таке доводилося чути. Зрештою, якось же потрібно називати всі ці планети. Існують тисячі зірок з планетами в межах досяжності космічних кораблів, на багатьох з них є життя або вони потенційно придатні для життя. З іншого боку, безліч людей із цивілізованих світів хотіли б колонізувати ці планети. Релігійні секти, політичні угруповання, філософські спільноти, або врешті просто піонери, яким кортить почати нове життя.

— Якось не пригадую, — похитав головою Грегор.

Фернграум ніяково завовтузився у кріслі.

— Я мав би послухатися своєї дружини. Але ж ні — закортіло бути крутим бізнесменом. Заплатив за цей Привид V удесятеро більше, ніж плачу зазвичай, і тепер застряг із ним.

— То у чому ж там справа? — поцікавився Грегор.

— Здається, там щось водиться, — у голосі Ферн-граума почувся відчай.

Він розповів, що перевірив планету радаром, по тому здав її в оренду фермерській спілці з Діжона VI. Авангард із восьми осіб висадився на планету, й того ж дня звідти почали надходити заплутані повідомлення про демонів, упирів, відьмаків, динозаврів та інших агресивних істот.

Коли по відряджених на планету прийшов рейсовий корабель, всі виявилися мертвими. У звіті про розтин було сказано, що глибоких ран могли їм завдати будь-які істоти включно з демонами, упирями, відьмаками чи динозаврами, якби такі справді існували.

Фернграума оштрафували за недбале очищення планети. Фермери розірвали договір оренди. Але йому вдалося здати планету секті сонцепоклонників з Опала II. Шанувальники сонця виявилися обережними. Вони відрядили на планету насамперед своє майно. Супроводжували його лише троє чоловіків, які мали розвідати, чи все там безпечно. Чоловіки об-лаштували табір, розпакувалися й оголосили планету раєм. За якийсь час вони вийшли на радіозв'язок і попросили негайно їх звідти забрати, потім почувся жахливий крик і розмова урвалася.

Патрульний корабель прибув на планету, за п'ять хвилин забрав на борт три понівечені тіла й поквапився вшитися звідти.

— І ось тепер, — закінчив свою розповідь Фернгра-ум, — ніхто не наважується мати бодай якісь справи на цій планеті. Космічні екіпажі відмовляються туди летіти. А я так і не знаю достеменно, що ж там коїться.

Він глибоко зітхнув і підняв погляд на Грегора.

— Ну, це ж нібито ваша парафія… Може, візьметеся?

Грегор і Арнольд вибачилися та вийшли до передпокою.

Арнольд відразу вигукнув:

— У нас є робота!

— Так-то воно так, — пробурмотів Грегор. — Але ж яка!

— Ми ж хотіли чогось крутого, — зауважив Арнольд. — Якщо впораємося, гарно себе зарекомендуємо, не кажучи вже про відсотки від прибутку.

— Ти забуваєш, — заперечив Грегор, — що саме я — той, кому доведеться сісти на планеті. Ти тільки й того, що сидітимеш тут і трактуватимеш мої дані.

— То ми ж так і домовлялися, — нагадав йому Арнольд. — Я виконую дослідницькі роботи, а ти вирішуєш проблеми. Пам'ятаєш?

Ще б пак! Як Грегор міг не пам'ятати? Змалечку підставляв свою голову, втрапляючи у всілякі халепи, тимчасом як Арнольд відсиджувався у безпеці та під'юджував Грегора, щоби той наражався на ризик.

— Чомусь я не в захваті, — пробурчав він знову.

— Ти що, віриш у привиди?

— Звичайно, ні.

— Ну, а з усім іншим ми зможемо впоратися. Виграють найвідважніші.

Грегор знизав плечима. Вони повернулися до Фернграума.

За півгодини узгодили умови своєї роботи — значний відсоток майбутніх доходів від розвитку планети в разі їхнього успіху та компенсація їхніх витрат у гіршому випадку.

Грегор провів Фернграума до дверей.

— До речі, сер, — запитав він наостанок, — чому ви звернулися саме до нас?

— Окрім вас, ніхто за це не брався, — пояснив цілком задоволений Фернграум. — Бажаю удачі.

Три дні потому Грегор на борту старого вантажного космічного корабля прямував до Привида V. Дорогою ознайомився із звітами про дві спроби колонізації планети й переглянув різноманітні повідомлення про надприродні явища.

Це не надто допомогло. На Привиді V не було знайдено жодних слідів фауни. І ніде в галактиці не виявили жодних доказів існування надприродних істот.

Грегор обміркував усе це, потім перевірив свою зброю. Тим часом вантажний корабель вийшов на орбіту навколо Привида V. На його борту знаходився арсенал, достатній для початку невеличкої переможної війни.

Якби ж тільки дізнатися, у що стріляти ...

Корабель знизився лише до кількох тисяч футів над привітною зеленою поверхнею планети. Грегор парашутами скинув своє спорядження до місця двох попередніх таборів, потиснув руку капітанові та вистрибнув.

Він безпечно опустився на ґрунт і глянув у небо. Корабель рвонув у космос, ніби за ним гналися.

Грегор залишився сам на Привиді V.

Після перевірки обладнання він передав Арнольду, що прибув нормально. Потім з бластером напоготові оглянув табір адептів секти поклоніння сонцю.

Табір облаштували біля підніжжя гори, біля маленького кришталево-чистого озерця. Будиночки, зібрані з готових конструкцій, мали ідеальний стан. Негода не пошкодила їх — на Привиді V був благословенно рівний клімат — але вигляд вони мали до сліз самотній.

Грегор ретельно перевірив житло. Одяг був акуратно складений у шафи, картини висіли на стінах, на одному з вікон навіть встигли почепити штори. У кутку однієї з кімнат стояла відкрита коробка з іграшками, що очікувала на прибуття основної пар-тії поселенців з дітьми. На підлогу випали водяний пістолет, дзиґа та торбинка з крем'яхами.

Надходив вечір, Грегор заходився біля свого обладнання, яке затягнув до одного з будиночків. Налаштував сигналізацію, аж таку чутливу, що спрацювала б від щонайменшого руху. Потім налагодив радіолокаційне сканування прилеглої території, розпакував свій арсенал, поклав потужні гвинтівки поблизу, ручний бластер застромив за пасок. Потому, задоволений своїми приготуваннями, неквапно повечеряв.

Сутінки густішали. Тепла дрімотна ніч укрила темрявою все довкола.