Роберт Шекли – Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок (страница 17)

— Я не знайшов на цій планеті жодного камінця. Звичайно, я не фахівець з мінералогії, але ми в цій експедиції майстри на всі руки. Так чи інакше, я стикався з геологією. Тут немає ні уламків скель, ні каміння. Найменший камінь, за моєю оцінкою, важить не менше семи тонн.

— І про що це свідчить?

— Вам також цікаво? — Моррісон посміхнувся. — Перепрошую, я хочу закінчити своє дослідження до вечері.

До заходу сонця були також опрацьовані рентгенівські знімки місцевих істот. Кілпеппер отримав ще один сюрприз. Спочатку Моррісон сказав йому, що планета не може існувати. Тепер Сіммонс запевняв, що такі тварини існувати не можуть.

— Погляньте лише на цю картину, — сказав він Кілпепперу. — Ви бачите хоча б якісь органи?

— Я не надто знаюся на рентгенівських знімках.

— Та цього й не потрібно. Просто подивіться. Рентген виявляє лише кілька кісток і один-два органи. На деяких знімках спостерігаються певні сліди нервової системи, але в основному тварини мають однорідну структуру. — Наявної внутрішньої структури недостатньо навіть для забезпечення життєдіяльності черв'яка-паразита, — вів далі Сіммонс. — Таке спрощення неможливе. Немає нічого, що відповідає легеням або серцю. Немає кровообігу. Немає мозку. Чортма нормальної нервової системи. Натомість призначення органів, які в них є, незрозуміле.

— Отже, ваш висновок…

— Такі тварини не можуть існувати, — повторив Сіммонс у запалі.

Йому сподобалася ця ідея. Було б цікаво написати статтю про тварин, існування яких неможливе. Зайшов Арамік, стиха лаючись.

— Які успіхи на мовному фронті? — поцікавився Сіммонс.

— Та жодних! — вигукнув Арімік і зашарівся. — Вибачте. Я протестував їх до ступеня інтелекту C3BB. Це майже рівень амеби. Не домігся жодної відповіді.

— Можливо, це тому, що у них просто немає мозку, — припустив Кілпеппер.

— Та ні. Здатність до трюків свідчить про певний рівень інтелекту. Вони також мають мову і застосовують певні зразки відповідей. Але ці істоти не можуть ні на чому зосередитися. Лише час від часу співають пісеньки.

— Гадаю, нам усім зараз не завадить вечеря, — сказав Кілпеппер, — і, мабуть, з двома-трьома «зарядами» з резерву.

За вечерею «заряди» виявилися дуже доречними. Десь аж після п'ятого дослідники, нарешті набралися рішучості й узятися до розгляду фактів.

Отже, тубільці (або тварини) не мають внутрішніх органів та репродуктивної системи. Те саме стосується рослин.

Здається, тут є щонайменше три десятки різних видів тварин, не рахуючи птахів, і щодня з'являються нові.

Планета неприродно стерильна і певним чином цю стерильність підтримує.

Тубільці мають мову, але вочевидь не можуть передати її іншим. До того ж, вони самі не спроможні вивчити іншу мову.

Ніде немає дрібних уламків скель або каміння.

Є величезна сталева колона, що підноситься на висоту щонайменше півмилі. Точні її розміри буде визначено після отримання нових даних. Хоча на планеті не виявлено ознак машинного виробництва, колона, без сумніву — його продукт. Хтось її виготовив і встановив.

— Якщо скласти все це докупи, що ж ми маємо? — запитав Кілпеппер.

— У мене є теорія, — сказав Моррісон, — Чудова теорія. Ви хотіли б її почути?

Усі хотіли почути теорію Моррісона, крім Арамі-ка, який досі переймався своєю нездатністю вивчити місцеву мову.

— Гадаю, ця планета створена штучно. Інакше й бути не може. Вищі форми життя не можуть розвиватися без бактерій. Усе це створили представники суперцивілізації, раси, яка й поставила сталевий шпиль. Вони створили все це для істот, що тут живуть.

— І навіщо ж? — поцікавився Кілпеппер.

— Ну, це прекрасний вчинок, — замріяно мовив Моррісон, — чистий альтруїзм. Подивіться на тубільців. Щасливі, грайливі. Жодного насильства чи будь-яких неприємних звичок. Хіба вони не заслуговують на саме такий світ? Світ вічного літа, у якому можна скільки завгодно бавитися?

— Усе це чудово, — сказала Кілпеппер, стримуючи посмішку, — але…

— Ці істоти тут як нагадування, — вів далі Моррісон, — послання всім, хто тут побуває, що люди можуть жити в мирі.

— У цієї теорії єдиний недолік, — сказав Сім-монс. — Такі істоти ніколи не могли б виникнути внаслідок природної еволюції. Ви ж бачили рентгенівські знімки.

— Це правда, — Моррісон змушений був погодитися. Романтик у його душі неохоче поступився науковцю. — Ви маєте рацію. Але, можливо, вони роботи.

— Таке пояснення вважаю прийнятним, — кивнув Сіммонс. — На мою думку, та сама раса, яка побудувала сталевий шпиль, створила і цих тварин. Вони слуги, раби. Чомусь вони навіть думають, що ми їхні господарі.

— Куди ж поділися справжні господарі? — запитав Моррісон.

— Звідки ж мені знати? — розвів руками Сіммонс.

— І де могли б жити ці господарі? — поцікавився Кілпеппер. — Ми не помітили нічого, схожого на житло.

— Ну, вони так високо розвинені, що не потребують машин чи будинків. Вони живуть у єднанні з природою.

— Тоді для чого їм потрібні слуги? — допитувався Моррісон. — І навіщо вони встановили колону?

Увечері були готові нові фотографії сталевої колони, і вчені зацікавлено їх розглядали. Верхівка стовпа, схована густими хмарами, сягала милі у висоту. Угорі, обабіч верхівки під прямим кутом на відстань вісімдесяти п'яти футів відходили виступи.

— Схоже на сторожову вежу, — сказав Сіммонс.

— Що ж можна побачити з такої висоти? — запитав Моррісон. — Хіба що самі хмари.

— Може, вони люблять дивитися на хмари, — припустив Сіммонс.

— Я краще вже піду спати, — заявив украй роздратований Кілпеппер.

Наступного ранку він прокинувся з неприємним передчуттям. Одягнувся і вийшов надвір. Здавалося, щось невідчутне, нематеріальне витало в повітрі. Чи це просто у нього нерви розхитані?

Кілпеппер сам собі заперечив. Він вірив у свої передчуття. Вони, як правило, підсвідомо відбивали результати процесу його мислення.

Здавалося, навколо корабля все гаразд. Тварини ліниво вешталися поблизу.

Кілпеппер походжав, поглядаючи на звірят. Вчені повернулися до роботи над розгадкою таємниці планети. Арамік намагався навчитися мови від зеленаво-сріблястого звіра з сумними очима. Цього ранку істота здавалася надзвичайно лінивою. Спершу знехотя розважила Араміка своєю пісенькою, а далі перестала звертати на нього увагу.

Кілпеппер згадав Цирцею. Може, ці тварини були людьми, перетвореними на звірів лихим чаклуном? Тут-таки відкинув цю химерну ідею та побрів далі.

Члени екіпажу не помітили нічого нового й усі разом подалися до водоспаду купатися. Кілпеппер призначив двох для проведення мікроскопічного дослідження сталевої колони.

Колона хвилювала його найбільше. Здавалося, вчені менше переймалися нею, але Кілпеппер вважав це природним. Кожен підходив до проблеми з огляду на свій фах. Лінгвіст приділяє першорядне значення мові, а біолог шукає ключа до таємниць планети у деревах, на яких ростуть різні плоди.

Де блукали думки капітан Кілпеппера? Він перебирав різні ідеї, поки вирішив, що потрібна певна теорія для об'єднання й систематизації всіх спостережень.

Але що ж це за теорія? Чому тут немає жодних бактерій? Чому нема каміння? Чому, чому, чому? Кілпеппер відчував, що пояснення відносно просте. Він майже бачив його — але воно не давалося, вислизало.

Він сів у затінку, обперся на корабель, намагаючись впорядкувати власні думки.

Близько полудня підійшов Арамік та одну за одною пожбурив свої книги в борт корабля.

— Заспокойтеся, — сказав йому Кілпеппер.

— Здаюся, — пробурчав лінгвіст. — Ці тварини сьогодні не звертають на мене жодної уваги. Вони ледве щось бурмочуть. І перестали робити свої трюки.

Кілпеппер встав і пішов до тварин. Вони й справді виявилися не такими жвавими, як завжди, — тинялися навколо, ніби вкрай виснажені.

Сіммонс стояв неподалік, записував щось на невеличкому ноутбуці.

— Щось не так із нашими маленькими друзями? — звернувся до нього Кілпеппер.

— Не розумію, — мовив Сіммонс. — Можливо, вони були надто збуджені й не спали цієї ночі.

Жирафоподібна тварина раптом сіла. Потім повільно перевернулася на бік і застигла.

— Ось тобі й маєш, — здивувався Сіммонс. — Уперше бачу, щоб котрийсь із них лягав.

Він схилився над твариною й за кілька секунд випростався.

— Ознак життя немає, — промовив Сіммонс.

Дві менші тваринки з блискучим чорним хутром теж попадали.