Рик Риордан – Кров Олімпу (страница 75)

— Скаржитись на несправедливість — це те саме, що шукати винуватих, Персі Джексоне. Користі від цього жодної. — Вона схвально глянула на Джейсона. — У тебе обмаль часу. Гея прокидається у твоєму таборі.

Посейдон оперся на свій тризубець.

— На диво, Афіна має рацію.

— На диво? — обурилася Афіна.

— Чому Гея у таборі? — запитав Лео. — Персі забив носа тут.

— Чуваче, — промовив Персі, — по-перше, ти чув Афіну — не обвинувачуй мій ніс. По-друге, Гея — земля. Вона вискакує, де хоче. До того ж, вона сама сказала нам, що збирається це зробити. Що її перший пункт у плані — знищити табір. Питання в тому, як нам її зупинити?

Френк поглянув на Зевса.

— Е-е... пане, ваша високосте, а ви не можете вискочити з нами там? У вас є колісниці, і чарівні здібності, і таке інше.

— Так! — випалила Хейзел. — Ми перемогли велетнів разом за дві секунди. Ходімо усі разом...

— Ні, — рішуче промовив Зевс.

— Ні? — перепитав Джейсон. — Але, батьку...

Зевсові очі владно блиснули. Джейсон зрозумів, що сьогодні тиснути на батька вже не можна... а може, не тільки сьогодні, але й ще кілька наступних століть.

— Річ у пророцтві, — буркнув Зевс. — Коли Аполлон дозволив оракулу промовити Пророцтво Сімох, а Гея вирішила взяти на себе його тлумачення, Мойри сплели майбутнє таким чином, що можливі тільки певні наслідки. Вам, сімом напівбогам, призначено перемогти Гею. Для нас, богів, це неможливо.

— Я не розумію, — промовила Пайпер. — Який тоді сенс бути богом, якщо мусиш покладатися на дії слабких смертних?

Боги обмінялись похмурими поглядами. Але Афродіта ніжно розсміялась і поцілувала дочку.

— Люба моя Пайпер, гадаєш, ми самі не сушили голову над цим питанням упродовж тисячоліть? Але саме це нас пов’язує, підтримує наше вічне життя. Ви, смертні, потрібні нам не менш, ніж ми вам. Нехай як це дратує — це правда.

Френк ніяково засовався, наче скучив за подобою слона.

— То як нам вчасно дістатися до Табору Напівкровок? Знадобилися місяці на те, щоб дістатися Греції.

Вітри, промовив Джейсон. — Батьку, хіба ти не можеш звільнити вітри, щоб вони відправили наш корабель назад?

Зевс насупив брови.

— Я можу ляпасом відправити тебе на Лонг-Айленд. Е-е... це був жарт, чи погроза, чи...

— Ні. Я серйозно. Я можу ляпасом відправити твій корабель до Табору Напівкровок, але сила, потрібна для цього...

Занехаяний бог в уніформі механіка, що стояв біля зламаного трону, похитав головою.

— Мій малий Лео збудував гарний корабель, але він не витримає такого напруження. Він розвалиться на скіпки, щойно прибуде на місце, а то й раніше.

Лео підтягнув свій пояс.

— «Арго II» впорається. Йому треба тільки протриматися, поки ми не дістанемось дому. ГЦойно ми там опинимося, то залишимо корабель.

— Небезпечно, — попередив Гефест. — Можливо, згубно.

Ніка покрутила лавровий вінок на пальці.

— Перемога завжди небезпечна. І часто вимагає жертв. Ми з Лео Вальдезом це обговорили. — Вона вп’ялась очима в Лео.

Джейсону це зовсім не подобалося. Він пригадав гробовий вираз обличчя Асклепія, коли той оглянув Лео. «О, матінко. О, ясно...» Джейсон знав, чого коштуватиме їм перемога над Геєю. Він розумів ризик. Але хотів ризикувати сам, а не ставити під ризик Лео.

«У Пайпер є зілля, — сказав він собі. — Вона прикриє нас обох».

— Лео, — промовила Аннабет, — що Ніка має на увазі?

Лео відмахнувся від питання.

— Та як завжди. Перемога. Жертви. Бла, бла, бла. Дурня. Ми впораємось, народе. Ми повинні.

Джейсона охопило погане передчуття. Зевс мав рацію щодо одного: найгірше все ще попереду.

«Коли настане час обирати між бурею та полум’ям, — колись сказав йому Нот, південний вітер, — не впадай у відчай».

Джейсон зробив вибір.

— Лео має рацію. Усі на борт. Готуйтесь до останньої подорожі.

LI Джейсон

Оці теплі прощання.

В їхню останню спільну мить Зевс був заввишки у сотню футів і тримав «Арго II» за ніс. Він прогримів: «ТРИМАЙТЕСЬ!» Після чого підкинув корабель і луснув його долонею, наче волейбольний м’яч. Якби Джейсон не прив’язав себе до щогли одним з надзвичайно безпечних пасків Лео, то розвалився би на складові. А так, просто його живіт намагався залишитися у Греції, а з легень висмоктало усе повітря.

Небо почорніло. Корабель затріщав і заскрипів. Палуба тріснула, наче тонка крига під Джейсоновими ногами, з ультразвуковим гулом «Арго II» виринув з-за хмар.

— Джейсоне! — крикнув Лео. — Поквапся!

Пальці були наче з розплавленого пластику, але Джейсону вдалось розстібнути ремені.

Лео, прив’язаний до контрольної панелі, відчайдушно намагався вирівняти корабель, поки вони неслись униз. Вітрила палали. Фестус збентежено скрипів. Катапульти відмалювались та летіли бозна-куди. Відцентрова сила відривала від корабля щити та метала їх, наче металеві фрізбі.

Тріщини на палубі ставали ширшими, поки Джейсон волочився до трюму, утримуючи себе вітрами.

Якщо він не дістанеться до решти...

Раптом люк відчинився. Френк і Хейзел вишкандибали назовні, підтягуючись на мотузці, яку заздалегідь прив’язали до щогли. За ними з’явилися Пайпер, Аннабет та Персі, усі зі спантеличеним виглядом.

— Вперед! — заволав Лео. — Вперед, вперед!

Його голос ніколи не був таким невблаганно серйозним.

Вони обговорили план евакуації, але через цей Зевсів ляпас мізки Джейсона перетворилися на кашицю. Судячи з облич решти, вони були не в ліпшому стані.

Їх урятував стіл Буфорд. Він с гуркотом понісся по палубі зі своїм голографічним Хеджем, що ревів: «ВПЕРЕД! РУХАЙСЯ! А НУ ПРИПИНИ!»

Потім поверхня столу розділилась на лопасті гелікоптера. Буфорд пурхнув геть.

Френк змінив подобу. Замість розгубленого напівбога тепер був розгублений сірий дракон. Хейзел видерлась на його шию. Френк схопив Персі з Аннабет передніми кігтями, розкрив крила і полетів геть.

Джейсон огорнув рукою талію Пайпер і приготувався піднятись у повітря, але потім здуру поглянув униз. В очах заобертався калейдоскоп: небо-земля, небо-земля. Ще мить — і вони розіб’ються.

— Лео, ти не встигнеш! — крикнув Джейсон. — Летімо з нами!

— Ні! Забирайтесь звідси!

— Лео! — зробила спробу Пайпер. — Будь ласка...

— Притримай своє чаромовство для інших, Пайпс! Я ж сказав тобі, у мене є план. А тепер геть!

Джейсон востаннє поглянув на знівечений корабель.

«Арго II» так довго був їхньою домівкою. Тепер вони залишали його назавжди... і залишали Лео на самоті.

Джейсонове серце розривалося, але очі Лео були непохитними. Так само як з батьком, Зевсом, вони не мали часу належним чином попрощатися.

Джейсон осідлав вітри і разом з Пайпер зметнувся у небо.

На землі панував не менший хаос.

Коли вони неслись униз, Джейсон побачив безмежне військо чудовиськ, що заполонило пагорби. Кінокефали, двоголові люди, дикі кентаври, огри та інші, назви яких він навіть не пам’ятав, оточили два крихітні острівки напівбогів. На вершині Пагорба Напівкровок, біля ніг Афіни Парфенос, зібрались головні сили Табору Напівкровок. Разом з ними, навколо золотого орла легіону, стояли Перша та П’ята Когорти. Інші три римські когорти утворили оборонний бойовий порядок за кілька сотень футів і приймали на себе головний удар ворога.