Рик Риордан – Кров Олімпу (страница 74)

Джейсонові почуття заплутаним клубком сиділи у грудях.

— Що ти маєш на увазі під «що б не сталося»?

— Найгірше досі попереду, — застеріг Зевс. — І хтось повинен відповісти за те, що сталось. Ходімо.

L Джейсон

Від велетнів не залишилось нічого, окрім купок праху, кількох списів та палаючих дредлоків.

«Арго II» досі тримався у повітрі та був пришвартований до вершини Парфенону. Половина весел обламалась або заплуталась. З кількох величезних тріщин у корпусі клубочився дим. Вітрила були ушиковані паленими дірками.

Лео мав не кращий вигляд: обличчя вкрите кіптявою, одяг жеврів. Він уже стояв посеред храму з рештою команди.

Боги розійшлись півколом перед Зевсом. Жодний з них не здавався особливо радим перемозі.

Аполлон та Артеміда стояли разом у тіні колони, наче ховаючись. Гера та Посейдон запекло сперечалися з якоюсь богинею у золотаво-зеленому вбранні — можливо, Деметрою. Ніка спробувала надягти золотий лавровий вінок на голову Гекати, але богиня чаклунства змахнула його на підлогу. Гермес підкрався до Афіни і хотів було її обійняти, але вона розвернула щит. Бог почовгав геть.

Єдиним олімпійцем у гарному настрої був Apec. Він сміявся і зображав пантомімою, як проколює ворога. Френк слухав батька з люб’язним виразом обличчя, але було видно, що його нудить.

— Побратими, — промовив Зевс, — ми зцілені завдяки діям цих напівбогів. Афіна Парфенос, що колись стояла у цьому храмі, тепер стоїть у Таборі Напівкровок. Вона об’єднала наших дітей, а разом з цим наші власні сутності.

— Повелителю Зевсе, — промовила Пайпер, з Рейною все гаразд? Як там Ніко і тренер Хедж?

Джейсонові насилу вірилось, що Пайпер цікавиться про здоров’я Рейни, і все ж це його обрадувало.

Зевс здійняв свої хмароподібні брови.

— Вони виконали свою місію. Зараз вони живі. Та чи все з ними гаразд...

— У нас ще є робота попереду, — перервала цариця Гера. Вона розкинула руки, наче хотіла всіх обійняти. Але, герої мої... ви здолали велетнів, як я передбачала. Мій чудовий план здійснився.

Зевс повернувся до своєї дружини. Грім струсив Акрополь.

— Не тобі привласнювати усі заслуги, Геро! Ти спричинила не менше проблем, ніж розв'язала!

Цариця небес аж зблідла.

— Чоловіку, хіба ти не бачиш... іншого виходу не було.

— Інший вихід є завжди! — заревів Зевс. — Саме тому Мойр три, а не одна. Хіба не так?

Три бабці біля розламаного трону царя велетнів мовчазно кивнули. Джейсон помітив, що інші боги тримаються подалі від Мойр та їхніх сяючих латунних кийків.

— Та годі тобі, чоловіку. — Гера спробувала усміхнутися, але була так налякана, що Джейсонові майже стало її шкода. — Я тільки зробила те, що...

— Тихо! — гаркнув Зевс. — Ти пішла проти моєї волі. Однак... я бачу, що мала щирі наміри. Відвага цих сімох напівбогів довела, що ти не повністю позбавлена мудрості.

Гера, здавалось, хотіла заперечити, але змовчала.

— А от щодо Аполлона... — Зевс люто зиркнув у темряву, де стояли двійнята. — Підійди, сину.

Аполлон крихітними кроками рушив уперед, так наче йшов по канату. Він так сильно походив на напівбога-підлітка, що це аж бентежило — не старше сімнадцяти, у джинсах та футболці Табору Напівкровок, з луком на плечі та мечем на поясі. З його скуйовдженим волоссям та блакитними очима він міг би бути Джейсоновим братом не тільки по батьківській лінії, але й по материнській.

Цікаво, Аполлон набув цієї подоби, щоб не привертати уваги чи щоб батько його пожалів? Страх на Аполлоновому обличчі безперечно був справжнім і дуже людським.

Три Мойри зібрались навколо бога і здійняли свої зморщені руки.

— Ти вдруге мене зневажив, — промовив Зевс.

Аполлон стиснув губи.

— П-п-по велителю...

— Ти знехтував своїми обов’язками. Поступився лестощам і марнославству. Заохотив свого нащадка Октавіана йти небезпечним шляхом і поспішно розкрив пророцтво, що досі може знищити нас усіх.

— Але...

— Годі! — прогримів Зевс. — Обговоримо твоє покарання потім. Поки що ти чекатимеш на Олімпі.

Зевс стряхнув рукою. Аполлон перетворився на блискучу хмару. Мойри закружляли навколо нього, розчиняючись у повітрі. Блискучий вир зметнувся у небо.

— Що з ним буде? — поцікавився Джейсон.

Боги витріщились на нього, але йому було байдуже. Після особистої зустрічі з Зевсом він відкрив у собі несподівану прихильність до Аполлона.

— Тебе це не стосується, — промовив Зевс. — Нам треба обговорити інші речі.

Над Парфеноном запанувала незручна тиша.

Мабуть, усі відчували, що неправильно отак от закривати це питання. Що б не накоїв Аполлон, він не заслуговував на вигнання.

«Хтось має відповісти», — згадав Джейсон Зевсові слова.

Але чому?

— Батьку, — промовив Джейсон, — Я заприсягся вшанувати усіх богів. Я пообіцяв Кімополеї, що після війни жодний бог не залишиться без вівтарів у таборах.

Зевс нахмурився.

— Гаразд. Але... Кімо як?

Посейдон кахикнув у кулак.

— Це одна з моїх.

— Я це кажу до того, — промовив Джейсон, — що обвинуваченнями одне одного ми нічого не владнаємо. Саме так посварилися римляни і греки.

Повітря загрозливо іонізувалося. Шкіру на Джейсоновій голові закололо.

Він, збагнув, що ризикує накликати на себе батьків гнів. Його от-от перетворять на хмаринку або здмухнуть з Акрополя. Він лише п’ять хвилин тому познайомився з татом і справив на нього приємне враження, але тепер збирався зіпсувати все.

Гідний римлянин спинився б.

Але Джейсон продовжив говорити:

— Проблема не в Аполлоні. Карати його за Геїне пробудження... — Хотілось сказати «тупо», але він спинив себе, — ...нерозважливо.

— Нерозважливо, — промовив Зевс ледве не пошепки. — Ти назвав мене нерозважливим перед іншими богами.

Джейсонові друзі пильно спостерігали за розмовою. Персі мав такий вигляд, наче був готовий зірватися з місця та битись на його боці.

Тоді Артеміда вийшла з тіні.

— Батьку, цей герой довго і завзято бився за нашу справу. Його розум затьмарений незгодами. Це слід урахувати.

Джейсон хотів було заперечити, але Артеміда спинила його поглядом. Її вираз обличчя був таким зрозумілим, наче вона говорила в його голові: «Дякую, напівбоже. Але не тисни. Я вблагаю Зевса, коли він заспокоїться».

— Ти маєш рацію, батьку, — продовжила богиня, — нам слід обговорити негайні питання, як ти і зазначив.

— Гея, — втрутилась Аннабет з очевидним бажанням змінити тему. — Вона прокинулась, так?

Зевс повернувся до неї. Повітряні молекули навколо Джейсона припинили дзижчати. Череп, таке відчуття, наче щойно дістали з микрохвильовки.

— Так, — відповів Зевс. — Кров Олімпу пролита. Вона повністю притомна.

— Та ви знущаєтесь! — поскаржився Персі. — Трохи забив носа і пробудив усю землю? Це нечесно!

Афіна надягла егіду на плече.