Рик Риордан – Кров Олімпу (страница 44)

— Аж земля задрижить! А ще почесна згадка наприкінці літа. Прапор особистого замовлення. Будиночок у Таборі Напівкровок. Два вівтарі. Я навіть подбаю про іграшкові фігурки Кімополеї.

— Ні! — завив Полібот. — Тільки не права на продаж сувенірів!

Кімополея повернулась до велетня.

— Боюсь, це краще за Геїну пропозицію.

— Отямся! — заревів велетень. — Не вір цьому підлому римлянину!

— Якщо я не дотримаю умов, — промовив Джейсон, — Кім завжди може мене вбити. Гея взагалі не дає запорук.

— Цьому, — зазначила Кім, — важко суперечити.

Поки Полібот сушив голову над відповіддю, Джейсон ринув уперед і встромив спис у велетневе черево.

Кім підняла з п’єдесталу бронзовий диск.

— Прощавай, Поліботе.

Вона метнула диск у велетневу шию. Його краї виявились гострими.

Полібот не зміг попрощатись у відповідь, оскільки більше не мав голови.

XXVIII Джейсон

— Ненадійна річ ця отрута. — Кімополея помахала рукою — і каламутні хмари розступилися. — Іноді може вбити не тільки жертву, а й усіх навколо.

Не сказати, щоб Джейсон був у захваті від надійних способів убивства, але вирішив промовчати. Він розрізав сітку, звільнив Персі, поклав його біля стіни храму й огорнув повітряною оболонкою вентуса. Кисню залишалось небагато, але Джейсон сподівався, що його вистачить, аби очистити легені Персі від отрути.

Начебто подіяло. Персі зігнувся і почав блювати.

— Ох. Дякую.

Джейсон зітхнув з полегшенням.

— Ну й змусив ти мене понервувати, старий.

Персі закліпав мутними очима.

— Усе досі як у тумані. Але ти... ти пообіцяв Кім іграшкову фігурку?

Богиня нависла над ними.

— Саме так. І я сподіваюсь, що він дотримає слова.

— Дотримаю, — відповів Джейсон. — Коли ми переможемо, я подбаю про те, щоб усіх богів визнали. — Він поклав долоню на Персине плече. — Мій друг почав цю справу минулого літа. Він змусив Олімпійців пообіцяти, що вони приділятимуть таким, як ви, більше уваги.

Кім фиркнула.

— Ми знаємо, чого варті обіцянки Олімпійців.

— Саме тому я й закінчу цю роботу. — Джейсон не знав, звідки линуть ці слова, але усім серцем відчував, що вони правильні. — Я подбаю про те, аби всі боги вийшли із забуття. Вони отримають хмари, будиночки або, принаймні, вівтарі...

— Або колекційні картки, — запропонувала Кім.

— Авжеж. — Джейсон усміхнувся. — Я бігатиму від одного табору до іншого, поки все не буде зроблено.

Персі присвиснув.

— Це ж десятки богів.

— Сотні, — виправила Кім.

— Ну, що ж, — промовив Джейсон, — на це знадобиться деякий час. Але ти будеш першою на черзі, Кімополеє... богиня шторму, яка обезголовила велетня та врятувала наш похід.

Кім погладила своє медузяче волосся.

— Мене влаштовує. — Вона зиркнула на Персі. — Хоча однаково шкода, що я не побачу, як ти помираєш.

— Я часто це чую, — промовив Персі. — А як щодо нашого корабля?

— Досі цілий, — відповіла богиня. — Не в найкращому стані, але до Ділосу дістанетесь.

— Дякую, — промовив Джейсон.

— Еге, — погодився Персі. — І, повір, твій чоловік, Бріарей, чудовий хлопчина. Дай йому проявитися.

Богиня підняла свій диск.

— Не випробовуй долю, братику. У Бріарея п’ятдесят облич, і кожне з них потворне. У нього сотні рук, але він однаково робить усе через пень колоду.

— Гаразд, — Персі аж знітився. — Не буду.

Кім перевернула диск, на звороті якого виявилися ремінці, як на щиті, а потім закинула його на плечі, немов Капітан Америка.

— Я спостерігатиму за тобою. Полібот не марнословив, запевняючи, що твоя кров пробудить Матінку-Землю. Велетні мають твердий намір це зробити.

— Саме моя кров? — поцікавився Персі.

Усмішка Кім стала моторошнішою, ніж зазвичай.

— Я не оракул. Але я чула, що сказав тобі Фіней у Портленді. Доля попросить від тебе те, чого ти не зможеш віддати. Це коштуватиме тобі всесвіту. Ще настане день, коли ти муситимеш подивитись в обличчя своїй згубній ваді. Озирнися. Уся праця, божа чи людська, зрештою стає руїнами. Чи не легше залягти на дно разом із цією твоєю дівчиною?

Персі поклав долоню на Джейсонове плече і насилу підвівся.

— Юнона пропонувала мені це, коли я знайшов Табір Юпітера. Я дам тобі таку саму відповідь: я не тікаю, коли потрібен друзям.

Кім підняла долоні.

— Це і є твоя вада — неспроможність відступити. Я повернусь до морських глибин і дивитимусь, як розгорнеться ця битва. Ти, мабуть, знаєш, що сили океану теж у війні. Твоя подруга, Хейзел Левек, справила неабияке враження на морський народ та їхніх наставників, Афроса і Біфоса.

— Рибні поні, — буркнув Персі. — Вони не схотіли зустрічатися зі мною.

— Цієї миті вони б’ються за тебе, — промовила Кім, — намагаються утримати Геїних посіпак подалі від Лонг-Айленду. А щодо тебе, Джейсоне Грейс, твій шлях не легший, ніж у твого друга. На тебе чекають зрада і нестерпна скорбота.

Джейсон щосили намагався стримувати іскри. Він мав сумніви, що серце Персі витримає електрошок.

— Кім, ти сказала, що ти не оракул? А тобі чудово підійшла б ця робота. Ти вмієш наганяти тугу.

Богиня видала свій дельфінячий сміх.

— Який же ти кумедний, сину Юпітера. Сподіваюся, ти виживеш і переможеш Гею.

— Дякую, — відповів він. — Може, у тебе є якісь поради щодо того, як перемогти непереможну богиню?

Кімополея похитала головою.

— Але ж ти і сам знаєш відповідь. Ти — дитя неба, буря в твоїй крові. Первісного бога вже перемагали. Ти знаєш, про кого я кажу.

Нутрощі Джейсона скрутились дужче за вентуса.

— Уран, перший бог неба. Але це означає...

— Так. — Неземні риси обличчя Кім утворили вираз, що майже походив на співчуття. — Сподіваюсь, до цього не дійде. Якщо Гея прокинеться... твоє завдання буде нелегким. Але в разі перемоги не забудь про свою обіцянку, Понтифіку.

Джейсон не одразу перетравив її слова.

— Я не жрець.