Рик Риордан – Дім Аїда (страница 32)

— Годі! — завив Лео.

Тренер Хедж дерся по черепашачому панциру, марно гамселив його биткою та горланив:

— На тобі! І ще на!

Джейсон прилетів з корми й приземлився на голову чудовиська, він влучив своїм золотим мечем просто йому межи очі, але клинок зісковзнув убік, наче пройшовся по намащеній жиром сталі. Френк безуспішно обстрілював черепашачі очі стрілами, але їхні мигальні перетинки кліпали з вражаючою точністю та відбивали кожну стрілу. Пайпер сипала у воду дині та кричала:

— Жери, тупа черепахо!

Але черепаха здавалась одержимою поїданням «Арго II».

— Чому вона так наблизилася? — випалила Хейзел.

Лео роздратовано скинув руки.

— Напевно, панцир. Гадаю, він невидимий для сонара. Це, чорт її забирай, стелc-черепаха!

— Корабель може злетіти? — запитала Пайпер.

— Без половини весел? — Лео грюкнув по кнопках і крутнув Архімедову сферу. — Доведеться спробувати щось інше.

— Там! — закричав Ніко згори. — Можеш дістатися тієї протоки?

Хейзел подивилась, куди він вказує. Десь у півмилі на схід тягнулась уздовж берегових скель довга смуга суші. Здалеку важко було сказати напевне, але протока здавалась лише у двадцять-тридцять ярдів завширшки — можливо, достатньо широка, щоб пропустити «Арго II», але, безперечно, занадто вузька для величезного панцира черепахи.

— Так. Так. — Лео, вочевидь, зрозумів думку. Він повернув Архімедову сферу. — Джейсоне, забирайся від голови цієї штуки! Я дещо придумав!

Джейсон досі рубав черепашачу морду, але коли почув, як Лео сказав «Я дещо придумав», вчинив дуже розсудливо — полетів геть якомога швидше.

— Тренере, забираймось! — крикнув він.

— Ні, все під контролем! — відповів Хедж, але Джейсон схопив його за пояс і здійнявся вгору. На жаль, тренер так борсався, що Джейсон випустив з руки меч, і той плюхнувся у море.

— Тренере! — поскаржився Джейсон.

— Що? Я її ослаблював!

Черепаха хвицнула корпусом і ледве не скинула всю команду за борт. Хейзел почула хруст, наче тріснув кіль.

— Ще хвилинку, — промовив Лео. Його руки метались над консоллю.

— За хвилинку нас уже може тут не бути! — Френк випустив останню стрілу.

Пайпер закричала на черепаху:

— Відчепись!

На мить це справді спрацювало. Черепаха відвернулась від корабля й занурила голову під воду. Але потім висунулась знову і протаранила їх ще сильніше.

Джейсон і тренер приземлились на палубу.

— Ти як? — поцікавилася Пайпер.

— Добре, — буркнув Джейсон. — Без зброї, але добре.

— Вогонь у панцир! — загорланив Лео, описуючи кола Вії-контролером.

Хейзел подумала, що корма вибухнула. Позаду них спалахнули вогняні струмені й повністю накрили черепашачу голову. Корабель зірвався з місця, і Хейзел знову звалилася на палубу.

Вона насилу змогла підвестися і побачила, що корабель скаче по хвилях з неймовірною швидкістю, залишаючи вогняний слід, наче ракета. Черепаха вже залишилася за сотню ярдів позаду, з її обвугленої голови валив дим.

Чудовисько несамовито заревіло й рушило за ними. Його плавці гребли по воді з такою силою, що черепаха почала їх наздоганяти. А до протоки досі залишалося приблизно чверть милі.

— Треба якось її відволікти, — пробурмотів Лео. — Ми нізащо не врятуємось, якщо не відволічемо її.

— Відволікти, — повторила Хейзел.

Вона зосередилась і подумала: «Аріоне!»

Вона гадки не мала, чи це спрацює. Але раптом помітила дещо на обрії — спалах світла і смужку пари, що поділила простори Адріатики навпіл. За мить Аріон уже стояв на шканцях.

«Боги олімпійські, — подумала Хейзел. — Обожнюю цього коня».

Аріон фиркнув, мовляв: «Авжеж обожнюєш. Ти ж не дурна».

Хейзел застрибнула йому на. спину.

— Пайпер, мені не завадять твої чари.

— Колись мені подобались черепахи, — пробурмотіла Пайпер і з допомогою Хейзел залізла на коня. — Тепер це в минулому!

Хейзел пришпорила Аріона. Він вистрибнув за борт і щодуху помчав по воді.

Черепаха була швидким плавцем, але не могла зрівнятись з Аріоном. Хейзел і Пайпер зі свистом носились навколо голови чудовиська, Хейзел махала спатою, а Пайпер викрикувала команди: «Нахились! Поверни ліворуч! Озирнись!»

Спата зовсім не завдавала шкоди. Кожний наказ Пайпер діяв лише мить. Але дівчатам, напевне, вдалося дуже роздратувати черепаху. Вона раз-у-раз намагалась вкусити Аріона, але той щоразу залишав її з повним ротом пари та глузливо іржав.

Незабаром чудовисько цілковито забуло про «Арго II». Хейзел не припиняла штрикати його в голову. Пайпер продовжувала викрикувати команди та сипала в черепашачі очі кокоси і смажених курчат із рога достатку.

Щойно «Арго II» зайшов у протоку, Аріон припинив набридати чудовиську. Вони помчались за кораблем і за мить вже знову були на палубі.

Ракетний вогонь ущухнув, хоча повиті димом бронзові вихлопні труби досі стирчали з корми. Тепер «Арго II» волочився вперед на самих лише вітрилах, але план спрацював. Вони були в безпеці вузької протоки з витягнутим скелястим островом праворуч та білими стрімчаками материка ліворуч. Черепаха зупинилась перед входом до протоки і зловісно свердлила їх очима, але не збиралась слідувати за ними. Її панцир був безумовно занадто широким.

Хейзел зістрибнула на палубу і потрапила у міцні Френкові обійми.

— Це було приголомшливо! — промовив він.

Вона зашарілась.

— Дякую.

Пайпер зісковзнула на палубу поруч із нею.

— Лео, відколи у нас є реактивний двигун?

— Ай, ну... — Лео спробував набути скромного вигляду, але йому це не вдалось. — Просто дрібничка, яку я змайстрував у вільний час. Шкода, що горіння вистачило лише на кілька секунд, але, принаймні, ми забрались звідти.

— І підсмажили черепашачу голову, — схвально промовив Джейсон. — То що тепер?

— Вб’ємо її! — відповів тренер. — Що тут навіть розмірковувати? У нас достатня відстань. У нас є баліста. Цілься і заряджай, напівбоги!

Джейсон нахмурився.

— Тренере, по-перше, через вас я загубив меч.

— Агов! Я не просив мене рятувати!

— По-друге, сумніваюся, що від балісти буде користь. Цей панцир, як шкіра немейського лева. І голова теж не м’якіша.

— То пальнемо їй просто в горлянку. Як ви зробили з тим креветко-чудовиськом в Атлантиці. Підсмажимо зсередини.

Френк почухав підборіддя.

— Може спрацювати. Але потім отримаємо черепашачу тушу вагою десь п’ять мільйонів кіло, яка блокуватиме вихід з протоки. Якщо ми не можемо літати зі зламаними веслами, то як ми звідси виберемося?

— Почекаємо, доки відремонтуємо весла! — відповів тренер. — Або просто попливемо в іншому напрямку, великий ти дупель!

Френк розгубився.