Ребекка Яррос – Останній лист (страница 100)

— Кольте, нумо, друже.

Його шкіра була бліда, з маленьких порізів на обличчі стікала кров. Я приклав пальці до його шиї й чекав.

Будь ласка, Боже. Я все зроблю. Будь ласка.

У нього був пульс, але прискорений і нерівний. Його шкіра була холодною.

— У нього десь кровотеча, — сказав я Марку, коли він опустився до Кольта з іншого боку. — Нам потрібно зняти з нього ці гілки, але тільки легші. Якщо буде важко, почекай мене.

Марк кивнув і почав прибирати менші гілки з Кольта.

— Порятунок-9, це Ґутьєррес і Джентрі. Ми знайшли хлопчика. Пульс є, але нерівномірний. Будь ласка, надішліть медиків якомога швидше.

Коли я розстібнув блискавку Кольта, почув, що в радіоприймачі Марка був шум.

— Чорт. Джентрі.

Я глянув на нижню частину Кольта, і в мене в горлі піднялася жовч, але я подивився на небо й змусив її опуститися. Праве стегно Кольта було затиснуте великим нерівним каменем, як автомобільним двигуном.

— Розріж його штани навколо. Мені потрібно побачити шкіру. Це недобре.

— Ґутьєрресе, це Порятунок-9. Будь ласка, зверніть увагу, що нам потрібна дозаправка в повітрі. Негайно вирушаємо.

Дідько. Дідько. Дідько.

— Кольте, ти тут, друже? — запитав я, гладячи його обличчя. — Чи можеш ти розплющити очі?

Його вії тріпотіли.

— Бекетт?

Найприємнішим звуком, який я коли-небудь чув, був голос Кольта в той момент. Він був живий і міг говорити. Дякую, Боже.

— Ей! — Я навис над його обличчям, зафіксувавши його голову на місці, коли він розплющив очі.

Його права зіниця була трохи більшою за ліву. Струс мозку.

— Не рухайся, гаразд? Я тут.

— Де я? — запитав він, поглядаючи очима зліва направо.

— Ти дуже сильно впав, тож тобі не можна рухатись. Можливо, ти поранив шию. Марк тут зі мною, а лікар уже в дорозі. Тільки не рухай головою.

— Гаразд.

Він скривився.

— Мені боляче.

— Б’юсь об заклад, що так. Можеш сказати мені де?

Він змінив погляд.

— Всюди.

— Зрозумів.

Я подивився вниз, де він був придавлений.

— Кольте, ти можеш ворушити пальцями ніг? Тільки пальцями на ногах?

— Так, — сказав він.

Я подивився на Марка, який похитав головою, стиснувши рот.

Не панікуй.

— Гарна робота, друже. Чи можеш ти зробити це ще раз? — Я сподівався, що прозвучав набагато спокійніше, ніж почувався, бо я збирався от-от вилізти зі своєї шкіри.

— Бачиш? З пальцями на ногах усе гаразд. Вони навіть не болять, — сказав Кольт із легкою усмішкою.

Марк знову похитав головою, і моя душа зім’ялася в клубок.

—Тобі не боляче в ногах? — запитав я.

— Ні, тільки інше болить.

Його очі почали заплющуватися.

— Кольте. Кольте!

Я схопив його обличчя.

— Ти повинен залишитися зі мною, гаразд? Воруши пальцями.

Ворухнулися всі десять. Я можу працювати із цим.

— Я втомився. З Еммою все гаразд?

—Звичайно, але вона хвилюється за тебе. Ти чудово впорався, Кольте. Ти врятував її.

Я знову поміряв йому пульс. Чорт, він був швидшим і не таким сильним.

—Ми захищаємо менших за нас, — сказав він зі слабкою усмішкою. — Мені холодно, Бекетте. Тут холодно?

— Подивись під той камінь. Є кров? — попросив я Марка. Я зняв свою флісову куртку й накинув її Кольту на груди. — Так краще?

Марк присів.

—Я не бачу. Б’юся об заклад: ми зможемо з нього це зняти.

— Спочатку нам потрібно накласти джгут. Є всі шанси, що він розчавив собі щось. Минуло майже дві години, ми не можемо просто зняти це з нього. У рюкзаку Хевок є джгут.

— Чорт, Бекетте, — тихо сказав Марк. — Кров.

Я схопив джгут і став на коліна біля Марка. З-під скелі сочилася темно-червона кров.

—Де, в біса, гелікоптер? Скажи їм, щоб принесли аптечку сюди.

— Порятунок-9, це Ґутьєррес і Джентрі. Коли вже буде аптечка?

— Ґутьєррес, це Порятунок-9. Ми прибуваємо за п’ять хвилин.

—Сука, — пробурмотів я.

У цей момент не було кращого слова.

Я копнув трохи під стегно Кольта, щоб просунути джгут, а потім міцно його смикнув, закріпивши прямо над тим місцем, де його притиснув камінь.

— Не рухай його, — попередив я Марка.

Тоді я став на коліна з іншого боку від Кольта. Його губи були сині, шкіра бліда, липка й холодна. Його пульс був прискорений і слабкий.

— Гей, друже, я зупинив твою кровотечу. Ти просто повинен почекати на гелікоптер, гаразд?

Він легко всміхнувся мені.

— Я зможу покататися на гелікоптері? Круто.