Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 55)

«О! почекайте лиш, не буде в ^ас-охоти

За живота чортам служить!» —

.Цар грізно загукав і-люльку-став палить,

^; Т- В' люльцу пхав огонь, і люлька гасла в роті,

А далі схаменувсь, за радою послав.

Як слідує, в>празничному наряді,

Пред очі царськії совіт вельможний став.

Цар двічі кашлянув, рукою ус розгладив І річ таку'премудрую сказав: «Пребеззаконія на світі завелися,

Аігірше,^що<в моїТгземлі!

'.•Мені ДО УСТ’,сьогодні донесли —

•"Юдин паливода,(і цар перехрестився)

.На ..трьох жінках: женийся.

Щоб царствугціломуза<ійого' не терпіть ^; Б іди {.од праведного неба,

Йоігосвам осудитигтреба^

^{1 !і}'' Л .смертьїОтрашну йому::зробить.

' .Хайщарству* усьому .в гнауку В і н і в нтер п ит Ь;„т акую муку, ^{f 1} Щоб з ляку-більш'іііхто(В такий не вскочив гріх, Крий n6o>ko, ,щоб d-гад *ним*ъхто з вас

.змилосердивсяі

Щоб.ілуснув'яг'щоб^я.догвечораісказився,

. , Ко^иінешов.еду'шаадибенидюшскх!»

,_fi} Як річ таку суддя дослухав,

, . Низенькошоклонивс-ьупотилицю^еточухав І н у.; з шід су дк а м и ^ р о. а д іло; м і зков ат ь.

НаДШИМ>МОрОЧИЛИСЬ':ТрОХ’ИШЄіТИЖДЄНЬ7ЦІЛИЙ,

І тількоїща пили,,а^мало,жажуть, їли,

І так меж себе присудили,

Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок оддать. Народ сміявсь,:і,всі були в заботах,

Що раду перевіша цар,

'>Аж: завтра а дивляться, а іташогана ітвар, Т0йЖрішник;шам дебетові си.в .на ^воротях.

Орлу схотілось попоїсти;

Піднявсь угору птичий цар¹ І вгледів відтіля; ідо край'ставка овчар Онучі прати'мусив'сісти,

Отара ж попаски попхалась навмання.

Орлу се по¹ нутру;.зложивши⁴моцні крила, Опукою з гори — аж вітром зашуміло —

O f) е л^f у пі к в а р и в¹ ї ї а Я п і я;.

Підняв його‘і геть потеребив^! за тору:

І треба ж, що па сіою пору Пило біля ставка дурне Вороненя.

Страх- полюбилося йому цареве діло,

І думає: «Чому ж'сього я не зроблю?

Да не Ягня, а барана вхоплю».

Дивлюсь¹ — воно угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши йому у вовну білу, . Смикнулося нести, да ба! Вага не в силу:

Баран важенький і Орлу.

Воно вже стямилось, мерщій би полетіло,

Так із шерсті не;виплутає ніг.

Дурне моталося,.поки овчар прибіг

І, гарненько йому. обскубши:крила,

На-іграшку дитині дав: »

Мабуть, господь так світ создав, ‘^;

Що менший там не втне, де більший геть-то

зможе,

Що дядькові пройшло, ти не роби, небоже,

Щоб крилець хто¹ не обчухрав.

ЗЛИЙ КІНЬ

Учора мій сусід купив собі Коня.

Із табуна, татарського, презлого,. Такого жвавого, такого вже баского! Дивлюсь:'сусід і вся його сім’я Уздечки-не напнуть на його. Сусід сусідів-кликать став І могорич гіообіщав, ІДобтільки помогли йому Коня упорать.

Народ зійшовсь та гук такий підняв,

Мов цілину п’ять плугів орють.

А Кінь жахається да рже, ^;

На дибки спиниться да гривою мотає, ³² То піде бокаса, то б’ється і кусає:

Котрий сміліщий був, то вже Од Коника тікає.

Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь да й плач.

Аж дивляться, іде Петро Деркач — Розумний чоловік і в конях силу знає —

Іде і здалеку чуприною киває. ^! •

Прийшов — і ввесь базар нікчемний розігнав І сміло до Коня побрався потихеньку,

Все свистячи, повагом, помаленьку,

Все гладив, подивлюсь — уже і загнуздав.

ѴІ

Пани! чи чули, як Деркач,коня поймав?