Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 23)

{з’їв Адам із Євою кислицю,

А нам прийшлось за них оскому проганятьі

Пиндючить ніс Остапова Горпина І, знай, все мацає на шиї свій дукач*

А тут не зуздриться,— спітка лцха година.,

Тогді хоч сядь ‘та й плач!

Тріщать од збіжжя в Опанаса Засіки, клуні і токи;

Дере на пасіці Панько свій мед на спаса, Кацапам оддає на спуск свої ставки..,

А все бридня!.. Покинеш любу жінку,

Чумацьку снасть, волів і кілька пар плугів,

І вірне наймиття, і дрібную дитинку —

Покинеш все, кажу, на радість ворогів!

А той, що, знай, збирав і товкся головою, — Натщесерце в сирій землі засне!

От тільки коржиків та колива з ситою На поминках душа ряди-вгоди лизне!

А там, гляди, по смерті в хату й вперли До жінки з пару москалів!..

Пішла куйовдиться!.. Як не було — все втерлиі А дітки миркають без свитки й постолів;

Канючать хліба шмат під вікнами з торбами..«

О папліога! Та сё ще й так і сяк;

От лихо: всю твою горілку з бахурами Дощенту випила та ^!й трубить у кулак!

20 февраля 1832 г.

IX ОДА ГОРАЦІЯ, КНИГА II

Non semper imbres nubibus hispidos Manant in agros, aut mare Caspium Vexant inaequales procellae Usque elc ²⁵.

He все ж, як з лотоків, із хмар, Терешку, ллє;

Не все гілляччя гне хуртуна й завірюха;

Та дже ж і соняшно колись-таки стає,

Так що бува байдуже без кожуха.

Не все ж трапляється недорід на вгірки;

Не все пирій, кукіль замість пшениці сходить,

І косять жито на грабки:

Бува, під інший рік, як очерет, уродить.

Не все й на панщині, Терешку, товчемось,,

І дбаєм на панів в жнива і в косовицю;

А часом так-таки, хоч в празник урвемось Та деяку й собі придбаємо копицю.

Воно минеться все, козаче, не журись!

Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш?

Найми псавтир та богу помолись:

Всі помремо,— та й ти ж, Терешку, згинеш!

Не перший твій та й не останній Влас,

Що в москалях уклали під пранцузом:

Он не таких стяло,— нехай боронить спас!

Що ц кендюх розлетівсь із єдноральським пузом!

А що ж робитимеш? То сказано — війна!

От кулю замовлять хто вміє — інше діло!

Того вже не лизне ні сам пан-сатана;

Той на гармати гайда сміло!

Та й доки ж коротить, Терешку, вік в журбі?

Що з воза впало — те пропало!

Так на роду написано тобі!..

Гай, братіку, бодай тебе опановалої

Та ну! Не гедзкайся! Виймай лиш ключ мерщій Та дать калганної скажи твоїй Одарці;

Та люльку-ке лишень!.. Ось-ось і Онопрій!.,

Ей, хлопці! Випиймо калганної по чарці!

Воно б не вадило сьогодні й підгулять...

Хіба ж нас білий цар до себе не голубить?

Звелів не некрута, а козака з нас брать...¹ . Тепер-то будемо ляхів і турка чубить!

А тут до Рєпніна прибіг гіиець на двір ²,

Та й кае: «Поминай тепер ляхів як звали!

Вже Хвёдорович наш ³ з їх видавив весь жир;

Вже, каже, й могорич в Варшаві запивали!» ⁴

Бач, ярепудова збентрежилась ляхва!

Бач, гирі, бач, чого віскривій заманулось!..

А нам і на руку ковінька! і лахва!

О! Щоб вам, ляшеньки, легенько там ікнулось!

Та вже й натикали в Варшаві ви добра!

Ям!., паль!.. рівків!.. тинків!., шпичок і частоколу!.. А як гукнув москаль по-своєму: «Гура!» —

Все к гаспиду пішло!.. Дали ж ляшкам тут школу!