Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 22)
Хоч всіх ти упирів збериі знахарів,
Хоч покумайся ти з відьмами: ,
Ніхто не скаже нам так, як би ти хотів,
Що доля завтра зробить з нами!
Чи доведеться ще подушне заплатить?
Чи до снаги вже розплатився?..
Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть?., Дурний! дурний... А в школі вчився!..
Терпи!:. За долею, куди попхне, хились,
Як хилиться од-вітру гілка;
Чи будеш жить? Чи вмреш? Пархоме, не журись!.. Журись об тім, чи є горілка?..
А є? Так при на стіл!.. Частуй, та й сам круглий!.. Чи нам, Пархоме, треба скільки?..
Та вже ж —чи вкорочать свій вік, то й вкорочай В шинку над бочкою горілки! 1
От ми базікаєм,— а час, мов віл з гори,
Чухра: його не налигаєш!
От, скільки б випили до сеї ми пори,
Так ти ж буцім недочуваєш!
Ну ж! Цуп останню ти гривняку з капшука,
Поки стара пере ганчірки2,
Бо вже як вернеться, то думка, бач, така,
Що помремо обидва без горілки!
5 ноября 1827 г.
XIV ОДА ГОРАЦІЯ, КНИГА II
Eheu fugaces, Posthume, Posthume, Labuntur anni; nec pietas moram, Rugis et instanti seneotae Afferet etc 24.
Ой час би, Грицьку, нам, ой час пошановатьсяя
Не все ж нам, братику, не все парубковать;
Не все з дівчатами гасать і женихаться!
І тютюнкову день і ніч в шинку круглять! 1
Бач, пику, зморшками, мов лемішем, зорало.
Ось ну! Помацай гирю лиш:
Чи бач, який, — мов паршами зстругало, —
На тім’ї здоровецький пліш!
От старість!.. Схаменись! А ти собі байдуже! Ось-ось скандзюбить в сук, хоч напрямець як стій: Тасвже як яровав, мов огир, наш Андрій,
Та й той подався дуже!
А там, козаче, зирк! Ні відсіль, ні відтіль Кирпата свашка— гульк у хату!
«Добридень,— скаже,— хліб.та сіль!
Здоровенькі були з весіллям, свату!»
А там і «содухів» весільних як утнуть!..2 Лежить Грицько, обдувся, як барило...
От і догравсь!.. Сюди, туди, верть-круть,
А тут Грицька в супоню і скрутило!
Що? Думка, може, бач, така,
Щоб од кирпатої гидзою одкупиться? 3 Тикнув на часточку попові п’ятака,
Та й дейко довіку з дівчатами казиться?
. Що? Може, напечеш гарячих буханців,
Заколеш підсвинка та м’ясом нагодуєш Калік, сиріток і старців,
Та тим і пельку ти кирпатій зашпунтуєш?
Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа втерла!
Вже Бонапарт4 як давсь взнаки і москалям,
Та і того на дно до пекла вперла!
Воно-то — нічого гріха таїть — гульвіса,
На часточку не ткнув ніколи й двох шагів;
Лупив німоту й драв, та вже ж і драв із біса, Поки не скоштовав московських стусанів!
Ну, а Сірко? 5 Богдан? 6 Мазепа7 і Палій? 8 Хіба попам, старцям обідів не справляли?
Хіба церков, дзвіниць не муровали? *
Хіба не ставили хрестів на стовповій?
А дуже Ж ТИМ ВОНИ од смерті одкупились? Любісінько лежать там,,де і всім лежать!
Чи сріблом сукні 1% чи дірками світились:
І дрантя, і роброр —. Bęe робаки з’їдять!
А втік, щоб в москалі на сей рік нё схопили,— Впровторять — так як раз — в погонці через рік!.. Не вмер — болячки задавили!
Та ба! Так, отже, бач; !утік! і
Коли на панщині душа не опряглася,
Коли-то госпідь боронив,—
То в животі, гляди, горілка зайнялася,
Або хто бебехи за жінку одсадив!
Та вже наш дяк чита у книжці не дурницю,
Що доведеться всім по повній випивать.