Пётр Гулак-Артемовский – Поетичні твори, повісті та оповідання (страница 20)

Sah nach dem Angel ruhevoll,

Kühl bis ans Herz hinan

Goethe. ²²

Вода шумить!.. Вода гуля!..

На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить и примовля:

• «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!»

Що рибка смик — то серце тьох!..

Серденько щось Рибалочці віщує:

Чи то журбу, чи то переполох,

Чи то коханнячко?.. Не зна він — а сумує!..

Сумує він,— аж ось реве,

Аж ось гуде,— і хвиля утікає!..

Аж гульк!.. З води Дівчинонька пливе І косу зчісує, і брівками моргає!,.

Вона й морга, вона й співа:

«Гей, гей! Не надь, Рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина!..

Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?

Коли б ти знав, як Рибалкам У морі жить із рибками гарненько,

Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденької

Ти ж бачив сам,— не скажеш: ні,—

Як сонечко і місяць червоненький Хлюпощуться у нас в воді на дні І із води на світ виходять веселенькі!

Ти ж бачив сам, як в темну ніч Блищать у нас зіроньки під водою;

Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,—

Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!

Зирни сюда!.. Чи се ж вода?..

Се дзеркало: глянь на свою уроду!..

Ой, я не з тим прийшла сюда,

Щоб намовлять з води на парубка пригоду!»

Вода шумить!.. Вода гуде...

І ніженьки по кісточки займає!..

Рибалка встав, Рибалка йде,

То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!,.

Вона ж морга, вона й співа...

Гульк!.. Приснули на синім морі скалки!.. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсь вона!..

І більше вже нігде не бачили Рибалки!

27 октября 1827 г.

БАТЬКО ТА СИН (Басня)

«Ей! Хведьку! Вчись! Ей, схаменись! —

Так панотець казав своїй дитині,—

Шануйсь, бо, далебі, колись Т м у, мну, з до, тло¹ — спишу на спині!» Хведько не вчивсь — і скоштовав Березової кашки,

Та вп’ять не вчивсь і пустовав, '

Побив шибки і пляшки;

І, щоб не скоштовать од батька різочок,

Він різку впер в огонь — та й заховавсь в куток,

Дж батько за чуб -г- хіп! — І, не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав!., їогді Хведько скрізь слізки Іак батькові сказав:

«Коли б було знаття, що гаспидська дрючина Так дуже дошкуля, то песька ,я дитина,

Коли б я так робив:

Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!»

29 октября 1827 г.

ДВІ ПТАШКИ В КЛІТЦІ

«Чого цвірінькаєш? Дурний! Чрго голосиш?

Хіба ж ти трясці захотів?

Що заманулося, що тільки не попросиш,

Чи сім’ячка, пшінця, прісця, чи то крупців — Всього ти в кліточці по саме нельзя маєш,

Ще й витребенькуєш, на долю нарікаєш»,—

Так в клітці підлітку казав Снігир старий.

«Ой дядьку, не глузуй! — озвався молодий.— Недарма я журюсь і слізками вмиваюсь,

Недарма я прісця і сім’ячка цураюсь!

Ти рад хурдизі сій? Ти зріс там і вродився;

Я вільний був; тепер в хурдизі опинився».

1 ноября 1827 г.

РИБКА

(Басня)

В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка І так була раденька!

І думка то була така,

Щоб підвечірковать смачненько: