Павло Правий – Таємна історія Радянського Союзу (страница 6)
Валеріан Володимирович Куйбишев, з російських дворян, освіта середня. Також був безнадійним гірким алкоголіком. Якось ще під час підпільної діяльності він «по п’яній лавочці» розбовкав черговій коханці про товаришів по партії, та донесла у поліцію й усіх самарських більшовиків (крім нього самого) заарештували. Цей пив не просто багато, а – страшенно багато. Запоями. Коли Сталіну донесли що Куйбишев пиячить, той сказав: «Пиячить? Нехай. Скоріше здохне».
«Здох» Валеріан Куйбишев у віці 46 років у робочому кабінеті. Офіційно від серцевого нападу. Насправді – упився до смерті. Зате в СРСР його іменем називали міста, села, заводи, кораблі та колгоспи.
Симон Аршакович Тер-Петросян, з багатої вірменської родини. Освіта – незакінчена середня. Виключений з училища за погану поведінку. В історії відомий за псевдонімом «Камо», довірена особа Леніна на Кавказі. Друг дитинства Сталіна, разом з яким займався грабунками, що їх більшовики скромно величали «експропріаціями». Божевільний садист і убивця, постійний пацієнт психіатричних лікарень.
Сам Йосип Віссаріонович Сталін (Джугашвілі). Про нього ще все попереду, але відомо, що цей син грузинського шевця, семінарист-недоучка, був психічно хворим чудовиськом з комплексом неповноцінності та параноєю. Зріст 163 см., ліва рука не розгиналася у лікті через травму у дитинстві, другий і третій пальці лівої ноги зрослися, обличчя спотворене перенесеною у дитинстві віспою. Знаменитий психіатр Еріх Фромм називав його «класичним прикладом несексуального садизму».
До речі, про делікатну тему сексуальних стосунків в середовищі більшовиків. Цю партію було переповнено різноманітними маніяками, еротоманами, гомосексуалістами, педофілами та іншими схожими особами. Добре відомі оргії, що їх влаштовували «революційний матрос», а після «революції» – голова Центрального комітету Балтійського флоту Павло Дибенко та його дружина знаменита Олександра Коллонтай, котра ще й з жінками полюбляла. У Швеції, де вона у 30-40 роки ХХ ст. була послом, досі з повагою згадують її помпезні лесбійські «вечорниці».
Можемо згадати походеньки ленінської коханки Інеси Арманд та комісарші Лариси Рейснер, з якою Троцький займався вельми нетра-диційним коханням. Це зараз дуже вільні сексуальні погляди, а тоді такі речі у суспільстві виглядали огидним збоченням. Завдяки цим панянкам було створено теорію «склянки води» – тобто для жінки злягатися з першим зустрічним так само природньо, як втамувати спрагу склянкою джерельної.
Добре відомі випадки, коли комсомолку, яка відмовила комсомольцю у «склянці води», на зборах засуджували як «міщанку» з усіма наслідками, що з цього витікали.
Дружина «пролетарського вождя», дворянка Надія Костянтинівна Крупська багато писала про мораль та родинні цінності. Не писала лише про те, скільки коханців мала до Леніна і після нього: про «друга родини» Миколу Утіна, котрий «взяв під опіку» чотирнадцятирічну Надійку після смерті її батька; про Роберта Классона, до якого її дуже ревнував Володимир Ілліч; про брутального неписьменного слюсаря Івана Бабушкіна; про Віктора Курнатовського, з яким чудово «прогулювалася у лісі» під час заслання в Шушенському, уже будучи офіційною дружиною Леніна. Це лише ті, про кого точно відомо.
А от вам Михайло Іванович Калінін. Народився у Тверській губернії. Росіянин. Освіта – 4 класи початкової земської школи. Колишній лакиза. У прямому сенсі цього слова – був лакеєм у родині дійсного статського радника Д. П. Мордухай-Болтовського. Звички лакизи залишилися з ним на все життя – Михайло Іванович мав неймовірно гнучкий хребет і буквально плазував перед Леніним і Троцьким, а потім перед Сталіним, ледь не цілуючи йому чоботи. У 1919 році Троцький назвав Калініна «Всеросійським старостою», бо його «обрали» головою ВЦИК (рос. Всероссийский центральный исполнительный комитет), і формально саме Калінін був головним у державі. Але лише формально, насправді він практично не мав жодного впливу у таємній партійній ієрархії.
Крім видатного хребта, Михайло Іванович Калінін мав ще воістину казкове лібідо. Дуже полюбляв юних балерин Большого театру та балетного училища. Просто у робочому кабінеті. Особливо подобалося спочатку поспостерігати, як гола дівчинка танцює на зеленому сукні його стола. «Всеросійським козлом» називав його Сталін ще й з огляду на його борідку. І додавав: «хтивий». Михайло Іванович дуже не любив, коли дівчата йому відмовляли. Широко відомою є історія 16-річної балерини Белли Уварової, яка категорично відмовилася лягати під старого «козла». Її знівечене розчленоване тіло знайшли у лісі. Вибухнув страшенний скандал, який, утім, товариш Сталін погасив –Калінін терміново захворів, його відправили «у відпустку», а батьків Белли було звинувачено у шпигунстві й знищено. Вождю дуже вигідно було мати в себе в кишені формально першу людину держави.
Помічником – офіційно посада називалася «секретар Центрального виконавчого комітету СРСР» до себе Михайло Іванович взяв (вірніше, Сталін до нього приставив) Авеля Єнукідзе, який був уже відвертим маніяком-педофілом і ґвалтівником. Саме він опікувався постачанням дівчат до кабінету або на дачу Калініна та інших партійних бонз. Клим Ворошилов, наприклад, на відміну від Калініна, полюбляв не балерин, а оперних співачок.
Той таки Єнукідзе вивозив тіла задушених «всесоюзним старостою» дівчат до Донського крематорію. Якось Катерина Гельцер – знаменита балерина, дізнавшись, що Калінін розбестив її малолітню ученицю, навіть запустила в нього статуеткою Мефістофеля.
Сталін недаремно розумів і прикривав пориви душі та тіла товариша Калініна. Майбутній «кращий друг радянських дітей» теж відзначився на ниві розбещення неповнолітніх. Ліді Перепригіній було 13 років, коли її звабив 34-річний Йосип Джугашвілі, який перебував у засланні в селі Курейка Туруханського краю. Дівчинка навіть сина Олександра від нього народила у квітні 1917 року. Спалахнув скандал, мешканці села почали переслідування революційного діяча за розбещення неповнолітньої, той забожився, що одружиться, але щойно закінчився термін заслання – швиденько змастив п’яти салом.
Усе це виглядало би як вигадка «жовтої преси», якби не розсекречені матеріали з «Особливої папки» Микити Хрущова, який у 1956 році збирав компромат на Сталіна до ХХ з’їзду КПРС. Було ініційовано ціле розслідування за участі не лише місцевих сибірських чиновників, але й голови КДБ І. Сєрова. Після падіння СРСР ці матеріали було розсекречено й вони стали доступними для істориків. Про це писали, зокрема, британський дослідник Саймон Монтефіоре; професор Прінстонського університету (США) Стівен Коткін; російський історик, провідний науковий співробітник Інституту історії Росії Російської Академії Наук Борис Ілізаров та інші.
Повернувшись із заслання, де він покинув юну маму з дитиною, Сталін одразу ж… звабив власну 15-річну доньку, Надію Аллілуєву. За твердженнями деяких дослідників, Надія була плодом зв’язку Сталіна з дружиною Сергія Аллілуєва – Ольгою. Про це згадувала, наприклад, письменниця Ольга Кучкіна, чиї родичі були друзями Надії Аллілуєвої – якось під час чергової сварки Сталін кинув їй: «Знаєш, що ти моя донька?»
У результаті бурхливого роману Йосип Віссаріонович просто викрав неповнолітню дівчину з родини, а потім все-таки оформив з нею офіційний шлюб. Десять(!) абортів змусив зробити Надію (судячи з її медичної картки) Сталін. Чому? І яким дивом на світ з’явилися Василь та Світлана?
До речі, психологи давно звернули увагу і на хворобливу любов вождя до своєї доньки (онуки?). Звісно, це лише версія, але дуже схожа на правду, принаймні, за часом усе збігається. Як нам відомо, у 1900-1901 рр. Ольга Алліуєва та Йосип Сталін дуже – скажемо так – дружили. Плюс оті свідчення письменниці… Батько Ольги Кучкіної, доктор історичних наук Андрій Павлович Кучкін – член партії з 1912 року, активний учасник більшовицького перевороту справді міг бути знайомий з Надією Аллілуєвою…
Не цурався Йосип Віссаріонович і ґвалтувати жінок. Наприклад, оперну співачку Віру Давидову. Відомо про «фавориток» вождя – балерину Ольгу Лепешинську та його особисту кухарку Варвару Жбичкіну, більше знану як Валентина Істоміна. І це не рахуючи численних машиністок та іншого жіночого персоналу.
Продовжимо про інших «старих знайомих».
Генріх Григорович (Генах Гершенович) Ягода, син єврея-ювеліра, освіта – 8 класів. Найближчий родич і соратник Свердлова, близький друг Дзержинського, один із найближчих соратників Сталіна. Був одружений на рідній племінниці – доньці сестри Свердлова. Керівник ОДПУ-НКВС.
Після арешту, під час обшуку 8 квітня 1937 року, у нього вилучено 1229 пляшок краденого вина, переважно закордонного, врожаїв 1897, 1900 та 1902 років; 11 порнографічних фільмів, 3904 порнографічних світлин і… гумовий фалоімітатор.
Хочете про жінок? Будь ласка. Коллонтай та Рейснер я залишу на потім.
Кілька рядків про Розалію Самійлівну Залкінд. В історії більше відома, як Віра Землячка. Але це псевдо жінка з багатої київської єврейської родини отримала після 1917 року. А до того її улюбленим було – «Демон», яке вона сама собі вигадала. Давня соратниця Леніна, з яким була знайома два десятки років. Керувала жовтневим переворотом у Москві. Абсолютно відповідала цьому псевдо. Маючи вищу медичну освіту, була глибоко психічно хворою. Моторошна садистка, від якої розбігалися врізнобіч навіть однопартійці. До того, що вона натворила у «визволеному» Криму восени 1920 року, ми ще дійдемо. У ролі характеристики наведу слова її однопартійця Мірсаїда Султан-Галієва: «…вкрай нервова і хвора жінка, що заперечувала у своїй роботі бодай якусь систему переконання і залишила після себе майже у всіх працівників пам’ять «аракчеєвських часів». Безпричинне нервування, занадто підвищений тон в розмові з майже усіма товаришами, надзвичайна вимогливість.. незаслужені репресії до всіх, хто мав хоча б невелику сміливість «сміти власне судження мати» або просто «не сподобатися».. Буквально всі працівники тремтіли перед нею, не насмілюючись проігнорувати навіть найдурніших або помилкових розпоряджень» [13].