Нил Шустерман – Шторм (страница 8)
— Про що це ти?
— Шторм. Він дозволяє мені робити що заманеться. І як і у твоєму випадку, він не говорив зі мною і не відповідав на мої запитання з першого дня нашого навчання. Він поводиться зі мною, як з женцем.
Почувши це, Сітра замислилася. Почала обмірковувати те, про що ніколи не розповідала Рованові. Насправді вона взагалі нікому цього не розповідала. Шторм жив за власними законами і ніколи їх не порушував… але інколи знаходив можливість їх обійти.
— Можливо, Шторм з тобою не спілкується, але зі мною він говорив, — зізналася вона.
Рован розвернувся до неї, щоб спробувати роздивитися в темряві її очі, можливо, подумавши, чи вона не жартує. А усвідомивши, що ні, сказав:
— Це неможливо.
— Я теж так вважала — але мені довелося «ляпнутися», коли верховний клинок звинувачував мене у вбивстві женця Фарадея, пам’ятаєш? І поки я була мертва, Шторму вдалося пробратися в мою голову й активувати мій мисленнєвий процес. Формально під час смерті я не була ученицею женця, тож Шторм міг поспілкуватися зі мною якраз перед тим, як знову запустилося моє серце.
Сітра не могла не визнати, що це було елегантне обходження правил. Її це неабияк захоплювало.
— Що він сказав? — запитав Рован.
— Сказав, що я… важлива.
— Як це?
Сітра розчаровано похитала головою.
— У цьому й річ — він не уточнив. Йому здавалося, що більше інформації буде порушенням, — пояснила вона, а тоді підійшла ближче до Рована. Вона заговорила тихіше, та навіть попри це, в її голосі чулося більше напруженості. Більше серйозності. — Але мені здається, що якби саме
Вона схопила його за руку. Це були майже обійми — більшого вона не могла собі дозволити.
— Роване, я вважаю, що ти теж важливий. Насправді я в цьому впевнена. Тож, хай що робитимеш, не дозволь їм тебе спіймати…
6
Відплата
Ви можете сміятися, коли я вам це розповім, але я зневажаю власну ідеальність. Люди вчаться на власних помилках. А я не можу. Я просто не помиляюся. Коли приходить час приймати рішення, то я лише маю справу з різноманітними відтінками правильного.
Але це не означає, що переді мною не стоять виклики.
От, наприклад, мені було неабияк складно відновити Землю після шкоди, заподіяної незрілим людством. Відновити майже знищений озоновий шар, звільнити повітря від надлишку парникових газів, очистити від забруднення моря, повільно повернути назад тропічні ліси й відновити численні зникаючі види тварин.
Завдяки крайній цілеспрямованості я зумів вирішити ці глобальні проблеми за одне життя смертної людини. Оскільки я є скупченням людських знань, то мій успіх доводить, що людство знало, як цього досягти, але просто потребувало когось достатньо могутнього, щоб домогтися необхідного результату, — а я ж бо саме втілення могутності.
Історія ніколи не була улюбленим шкільним предметом Рована, але це змінилося під час навчання на женця. Доти він ніколи не міг поєднати у своєму житті, ба навіть у своєму можливому майбутньому, події, на які могло вплинути далеке минуле, — а тим паче дивні події смертного минулого. Але під час навчання він у своїх історичних дослідженнях зосередився на ідеях обов’язку, честі, чесності, які можна було знайти в різні історичні періоди. На філософії та психології найкращих моментів людства від зародження й дотепер. Рована це захоплювало.
В історії було більш ніж достатньо людей, які пожертвували собою заради загального добра. В якомусь сенсі женці теж такі: вони відмовляються від власних надій і мрій, щоб служити суспільству. Принаймні такими є женці, які поважають те, за що борються в Цитаделі женців.
Рован став би саме таким женцем. Він залишався б шляхетним навіть після свого брутального й страшного навчання в женця Ґоддарда. Але йому не дали цього шансу. Тоді він усвідомив, що й тепер може послужити і Цитаделі женців, і людству, але трохи інакше.
Кількість його суб’єктів дійшла до чортової дюжини. Він забрав життя тринадцятьох женців у різних регіонах, і всі вони соромили те, що уособлювало жнецтво.
Він скрупульозно досліджував своїх суб’єктів, повторюючи настанови женця Фарадея, й обирав без упереджень. Це було важливо, бо інакше він би схилявся лише до продажних женців нового ладу. Саме вони відкрито приймали переваги й задоволення від процесу вбивства. Женці нового ладу хизувалися своєю владою, наче це було добре — нормалізувати погану поведінку. Але вони не мали монополії на погану поведінку. Деякі женці старої гвардії та ті, хто не обрав табору, хто став корисливим лицеміром, говорили про благородство, а під темним покровом приховували власні темні вчинки.
Жнець Брамс став першим серед об’єктів Рована, кого він лише попередив. Того дня він почувався великодушним. Насправді
Поки інші готувалися до прийдешнього Дня подяки, Рован досліджував кілька можливих цілей, шпигуючи за ними й оцінюючи їхні дії. Жнець Ґері полюбляв таємні зустрічі, але вони зазвичай передбачали вечірки та спортивні ставки. Жнець Гендрикс вихвалявся сумнівними справами, але то була лише балаканина, а насправді він смиренно ставився до своїх збирань і проводив їх з необхідним співчуттям. Збирання жниці Райд видавалися брутальними та кривавими — але її суб’єкти завжди помирали швидко й без страждань. Однак Жнець Ренуар міг справді підійти.
Коли по обіді того дня Рован повернувсь у свої апартаменти, то ще й не відчинивши дверей, уже знав, що там хтось є — і все завдяки холодній дверній ручці. Він вмонтував у двері охолоджувальну мікросхему, яка спрацьовує, якщо ручку повернути за годинниковою стрілкою — як зазвичай і повертають такі ручки. Вона була недостатньо холодна, щоб укритися памороззю, але достатньо, щоб Рован дізнався про чиюсь присутність, і та особа, ймовірно, ще залишалася всередині.
Рован обдумав можливість втечі, але він ніколи не тікав від сутичок. Він дістав з-під піджака ножа — Рован завжди мав при собі зброю, навіть якщо не одягав своєї чорної мантії, бо ніколи не знав, коли доведеться захищатися від агентів Цитаделі женців. Потім обережно зайшов усередину.
Його непроханий гість не ховався, а натомість сидів просто перед очима, за кухонним столом, жуючи сандвіч.
— Привіт, Роване, — заговорив Тайґер Салазар. — Сподіваюся, ти не проти, бо я зголоднів, чекаючи на тебе.
Рован зачинив двері й заховав ножа, поки його не побачив Тайґер.
— Що ти в біса тут робиш, Тайґере? Як ти взагалі мене знайшов?
— Агов, вияви трохи поваги — я не зовсім тупий. Не забувай, що я знайомий з чуваком, який зробив тобі фальшиві документи. Я просто запитав у Шторму, де можу знайти Рональда Денієлза. Хоча, звісно, є достобіса Рональдів Денієлзів, тож пошуки правильного забрали чимало часу.
Тайґер Салазар був найкращим другом Рована до початку його навчання — але такі зв’язки мало значать, коли тебе рік навчають убивати. Рован уявляв, що так мали почуватися смертні солдати, коли поверталися з війни. Старі дружні стосунки ховалися за туманною шторою пережитих подій, яких з тобою не розділили давні друзі. Єдине, що об’єднувало їх з Тайґером, це колишня спільна історія, яка давно лишилася в минулому. Тепер Тайґер став професійним тусівником. Рован навіть уявити не міг професії, з якою мав би менше спільного.
— Просто було б непогано попередити про свій візит, — сказав Рован. — За тобою не слідкували?
І він одразу збагнув, що в переліку тупих питань оце було десь на перших позиціях. Навіть Тайґер не настільки безголовий, щоб заявитися до Рована, знаючи, що за ним слідкують.
— Заспокойся, — озвався Тайґер. — Ніхто не знає, що я тут. Чому ти завжди вважаєш, що світ намагається тебе дістати? Навіщо женцям тебе переслідувати — лише тому, що ти не пройшов своє навчання?
Рован йому не відповів. Натомість він підійшов до трішки прочинених дверей гардероба й зачинив їх, сподіваючись, що Тайґер туди не зазирав і не бачив чорної мантії женця Люцифера. Хоча не те щоб він зрозумів, що саме бачить. Загалу не було відомо про женця Люцифера. Цитаделі женців добре вдавалося приховувати Рованову діяльність від висвітлення в новинах. Що менше відомо Тайґерові, то краще. Тож Рован удався до старого доброго прийому, як припиняти такі розмови.
— Якщо ти справді мій друг, то не ставитимеш питань.
— Ага, ага. Мегатаємничий перець, — сказав Тайґер і простягнув решту сандвіча. — Ну, принаймні ти й досі харчуєшся як людина.
— Чого ти хочеш, Тайґере? Чому ти тут?
— Невже так розмовляють з другом? Я аж сюди приперся — і ти принаймні міг би запитати, як у мене справи.
— То як у тебе справи?
— Взагалі-то дуже навіть непогано. Саме отримав нову роботу в іншому регіоні — тож я прийшов попрощатися.
— Ти маєш на увазі якусь постійну роботу тусівника?
— Не певен — але там платять набагато більше, ніж в агенції з організації вечірок, у якій я працюю зараз. І нарешті зможу хоч трохи побачити світ. Робота в Техасі!
— В Техасі? — Рован трохи розхвилювався. — Тайґере, там вони роблять усе…