Нил Шустерман – Шторм (страница 54)

Підвелася жниця Ренд.

— Ви переходите всі межі! Закони Шторму нас не стосуються! Ніколи не стосувалися і не будуть!

Однак Анастасія не здавалася, а натомість продовжувала спокійно звертатися до Ксенократа.

— Ваша світлосте, я не планую оспорювати вибори — бо як це можливо, якщо ми й досі не знаємо, хто переміг? Я прошу лише дотриматися норми, ухваленої на початку існування Цитаделі женців — якщо точно, то в Рік ягуара, — автором якої є другий всесвітній верховний клинок Наполеон, і я її процитую: «На офіційне слухання Світової ради женців можна винести будь-яку спірну подію, що не має прецеденту в правилах парламентської процедури».

Тоді підвівся жнець Сервантес.

— Я підтримую висунуту високоповажною жницею Анастасією вимогу про слухання, — і після його підтримки підвелася принаймні сотня інших женців і почала схвально аплодувати. Анастасія глянула на жницю Кюрі, яка була, м’яко кажучи, спантеличена, але намагалася це приховати.

— То ти про це говорила з женцем Сервантесом, — з перекошеною посмішкою мовила вона. — Ох, ти ж мала хитра дияволиця!

На трибуні Ксенократ консультувався з парламентарем, який лише знизував плечима.

— Вона має рацію, ваша світлосте. Вона мала право просити про слухання до оголошення результатів виборів.

На тому боці зали розлючений Ґоддард підніс догори не свою руку і тицьнув у Ксенократа.

— Якщо ви на це підете, то будуть наслідки!

Ксенократ обпалив його таким поглядом, що стало зрозуміло: він і досі контролює присутніх.

— Ґоддарде, ви відкрито погрожуєте мені перед усією Цитаделлю женців?

Після цього Ґоддард відступився.

— Ні, ваша світлосте. Я б ніколи так не вчинив! Лише зазначаю, що затримання оголошення результатів голосування матиме наслідки для Цитаделі женців. Мідмерика залишиться без верховного клинка аж до закінчення слідства.

— В такому разі я призначаю тимчасовим верховним клинком женця Пейна, нашого видатного парламентаря.

— Що? — вигукнув жнець Пейн.

Ксенократ його проігнорував.

— Він служив навдивовижу сумлінно й залишається цілковито неупередженим до фракцій, що лише розростаються всередині Цитаделі женців. Він зможе головувати — посмію сказати — порядно й розсудливо, аж доки це спірне питання не винесуть на розгляд Світової ради. Це може стати моїм першим завданням у ролі великого згубника. Отож моєю останньою справою на посаді верховного клинка Мідмерики буде задоволення цього прохання про слухання. Результати голосування будуть опечатані до завершення слухання, — він стукнув молотком і додав, — я оголошую цей зимовий конклав Року хижака офіційно закритим.

— Хіба ж я не казав, що вона все збурить? — за велелюдною вечерею в найкращому ресторані Фулкрума мовив жнець Костянтин. — Вітаю, Анастасіє, — він вищирив зуби, і за будь-яких інших обставин це здалося б неприємним. — Сьогодні ти — найулюбленіша — і найбільш ненависна — жниця в Мідмериці.

Анастасія не знайшла на це відповіді.

Жниця Кюрі помітила її роздвоєні почуття.

— Це ціна професії, люба. Ти не зможеш залишити свій слід, не зібравши на шляху кілька еґо.

— Я не залишала свого сліду, — відповіла їй Анастасія. — Я лише намагалася зупинити катастрофу. А вона ще й досі можлива.

— Так, — погодився жнець Сервантес. — Ти стримала смердючі води до наступного дня — і кожен новий день дає нам шанс знайти більш елегантне рішення.

За столом було більше десятка осіб — справді різнобарвних женців. Жнець Моррісон якимось обманним чином теж отримав запрошення.

— Це я наштовхнув її на цю ідею, — розповідав іншим женцям він. — Типу.

В Анастасії був занадто гарний настрій, щоб дратуватися на нього. Вона уявляла, як десь в іншій точці міста женці нового ладу зализують рани та проклинають її ім’я, але не тут. У цьому місці вона була від усього цього захищена.

— Сподіваюся, ви напишете про сьогоднішні події у своєму щоденнику, — звернулася до неї жниця Енджелоу. — Я підозрюю, що ваша розповідь про цей день залишиться в архівах як ключова згадка — як-от опис ранніх збирань, який зробила Марі.

Марі трохи знітилася.

— Люди й досі про це читають? Я гадала, що всі ті щоденники зникають в Александрійській бібліотеці та їх більше ніколи не бачать.

— Досить скромності, — мовила жниця Енджелоу. — Вам добре відомо, що багато ваших записів набуло популярності — й не лише серед женців.

Вона відмахнулася.

— Ну, я ніколи не перечитую їх після написання.

Анастасія вирішила, що матиме вдосталь чого сказати після сьогоднішніх подій — а в своєму щоденнику зможе викласти свої думки. Ґоддард, звісно, зробить так само, й лише час покаже, чия версія подій ввійде в історію, а чию відкинуть. Але зараз вона в останню чергу хотіла говорити про своє місце в історії.

— Тепер ми підозрюємо, що за спробами вас убити стояла жниця Ренд, використовуючи Брамса як посередника, — сказав Костянтин. — Але вона добре замела сліди, а мені не дозволено розслідувати справи женців з такою ж… ретельністю… як справи звичайних громадян. Але будьте певні, за ними обома стежитимуть, і їм це відомо.

— Тож, іншими словами, ми в безпеці, — мовила жниця Кюрі.

Костянтин завагався.

— Я б так далеко не забігав. Але можете трохи вільніше дихати. Будь-яка атака на вас влаштована зараз, безсумнівно, буде приписана новому ладу. А це лише нашкодить їхній справі.

Похвали продовжували лунати навіть після того, як подали вечерю. Анастасію це бентежило.

— Ваш учинок був натхненний! — мовив жнець Сунь-цзи. — І розрахувати час так, щоб голосування вже закінчилося!

— Ну, вибір часу запропонував жнець Сервантес, — відреагувала вона, намагаючись переключити принаймні частину уваги на нього. — Якби ми зажадали слухання до початку голосування, то відклали б самі вибори, й у разі нашої перемоги Ґоддарда могли замінити в бюлетені кандидатурою Ніцше. Якби таке трапилося, то вони б мали більш ніж вдосталь часу, щоб Ніцше отримав підтримку. Але оскільки голосування вже закінчилося, якщо слухання завершиться на нашу користь, Ґоддарда дискваліфікують, і жниця Кюрі автоматично стане верховним клинком.

Женці просто шаленіли від радості.

— Ти надурила шахраїв!

— Ти поборола їх у їхній власній грі!

— Це був шедевр політичної тактики!

Це збентежило Анастасію.

— З ваших слів це видається підступом і нещирістю.

Але завжди розсудливий жнець Мандела обмалював усе в перспективі — навіть якщо Анастасія не хотіла бачити такої перспективи.

— Анастасіє, тобі варто прийняти факти. Ти скористалася формальністю системи, щоб зламати її і отримати саме те, чого хотіла.

— Як це по-макіавеллівському, — сказав Костянтин, знову страхітливо шкірячись.

— Ой, прошу, я ненавидів женця Макіавеллі, — мовив Сунь-цзи.

— Твій сьогоднішній учинок був не менш жорстоким за збирання холодною зброєю, — озвався жнець Мандела. — Але ми ніколи не повинні відступатися від того, що слід зробити, навіть якщо це ображає наші чуття.

Жниця Кюрі поклала свою виделку і якусь мить обдумувала, чому Анастасія відчуває дискомфорт.

— Люба, ціль не завжди виправдовує засоби, — заговорила вона. — Але інколи саме так і є. Мудрість полягає в тому, щоб знати різницю.

Анастасія дещо збагнула, лише коли вечеря добігала кінця й женці обіймалися і розходилися хто куди. Вона обернулася до жниці Кюрі.

— Марі, — мовила вона, — це нарешті трапилося.

— Що таке, люба?

— Я перестала вважати себе Сітрою Террановою. Я нарешті стала жницею Анастасією.

36

Межа втраченої можливості

Світ несправедливий, а природа жорстока.

Це перше, що я помітив, отримавши свідомість. У природному середовищі все слабке болісно й несправедливо винищують. Усе, що заслуговує на співчуття, жалість і любов, узагалі цього не отримує.

Можна дивитися на чарівний сад і милуватися природнім дивом — однак у такому місці природу знайти неможливо. Сад, якраз навпаки, — це продукт дбайливого вирощування й догляду. Його постійно захищають від найупертіших бур’янів, якими може скористатися природа, щоб зруйнувати й заглушити його велич.

Природа — це підсумок усього егоїзму, вона змушує кожен наявний вид жорстоко боротися за виживання, винищуючи інших у задушливому болоті історії.

Я спробував усе це змінити.