Микол Остоу – Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть (страница 9)

— Але що тоді означає цей абзац? — спитала Пейдж, указуючи на щойно прочитані рядки. — Там йдеться про те, що ми, можливо, обернулися проти власного будинку. Чи не здається тобі, що наше двоїсте ставлення до нашого покликання і є причиною того, що будинок збожеволів?

— Може й так, цього не слід відкидати, — погодився Лео. — Утім, є лише один засіб, до якого ми можемо вдатися.

— Який саме? — поцікавилася Пайпер.

— Нам слід очистити будинок від… ну, від «поганих флюїдів» — я б так сказав. Краще визначення не спадає на думку. Спочатку нам доведеться напустити на будинок чари, які виженуть з нього злі флюїди, а потім знову зроблять його затишним райським куточком спокою і любові. У книзі десь має бути сказано, яке саме заклинання нам потрібне.

— Заклинання не є проблемою. Заклинання нам до снаги, — сказала Фібі, головний спец із заклинань. — Боюсь, що справа стоїть складніше і гірше. Але чим швидше ми візьмемося за вигнання нечисті, тим швидше повернемо собі рідну домівку.

— Правду кажучи, — невпевнено почав Лео з трохи винуватим виглядом, — справа дійсно стоїть гірше. Тобто, гірше, але не набагато.

— Наскільки гірше? — спитала Пайпер, сіпнувши головою. — Нам що, для очищення будинку доведеться здійснити якесь ритуальне жертвоприношення?

— Та не зовсім… — відповів Лео. — Але сам процес… ну, сам процес займе певний час.

— Скільки це — певний час? — спиталася Фібі, знервовано поглянувши на Лео.

— Півроку, — нарешті зізнався Лео. — Увесь процес триватиме півроку від миті, коли ви промовите заклинання і виконаєте ритуал очищення.

— Невже нам іще півроку доведеться терпіти коники, які викидатиме проти нас будинок? — роздратовано перепитала Пейдж.

— Нам нічого не доведеться терпіти, — пояснив Лео. — Єдине, що доведеться терпіти — це проживання у тимчасово найнятому помешканні. Тож нам треба буде на короткий час винайняти якийсь будинок. Якщо під час піврічного терміну очищення якась сім’я в’їде в Холівелл Менор, то дія заклинання припиниться. І нам доведеться починати усе спочатку — або змиритися з прибацаним водогоном та чорними дірами, які виникатимуть будь-де і будь-коли.

— Отже, на цьому тижні нам доведеться пакуватися і вибиратися? — спитала Фібі, ще не ймучи віри сказаному.

— Наскільки мені відомо, очисні зілля мають настоюватися дві доби, а потім слід відразу промовити заклинання. І тільки після цього ми полишимо будинок.

— От чортівня! — тоненьким плачучим голосом сказала Пейдж. — Хіба ж ми встигнемо все це зробити всього за два дні?

Розділ 5

— От добре, що ми зустрілися, — сказала Фібі сестрі, коли Пайпер вправно скерувала авто на стоянку біля проїжджої частини. — Я микалася по усьому місту. Крамниця «Нью-Ейдж» — єдине місце, де о цій порі року можна купити суху лаванду. А лаванда ж є основним інгредієнтом очисного зілля. І нічим її не заміниш. — Вона посміхнулася. — Добре, що ми живемо у Сан-Франциско, де можна знайти усе, що потрібно, еге ж?

— Абсолютно з тобою згодна, — відповіла Пайпер, вимикаючи двигун і замикаючи авто. — Пейдж із радістю залишилася посидіти кілька годин з Ваятом.

— Я розмовляла з Елізою, — сказала Фібі, маючи на увазі свою начальницю в газеті «Бей міррор», де вона працювала з дописувачами рубрики «Спитай у Фібі». — Вона дозволила мені працювати півдня сьогодні і завтра, щоб я встигла підготуватися до переїзду. До того ж над деякими матеріалами я можу працювати і вдома. Як усе купимо, треба заїхати до офісу і взяти деякі найважливіші листи, на які я мушу дати відповідь, поки їх не накопичилося стільки, що я потім не зможу з ними впоратись.

— Авжеж! До речі, а як ти збираєшся пояснити своїй начальниці причини нашого переїзду? — спитала Пайпер, хоча добре знала, що ремесло відьми було невіддільне від уміння вигадувати всілякі хитрощі та мудрощі.

Фібі знизала плечима.

— Скажу, що терміти. Або фундамент прогнив.

— Непогано, — задоволено зазначила Пайпер. — Дуже правдоподібно, якщо під термітами мати на увазі нечисть, що гніздиться у нашому будинку. Тримай, — сказала вона, заходячи разом із сестрою до езотеричної крамниці, де вони часто купували інгредієнти для свого зілля. — Тут у мене цілий список. Але, як ти маєш рацію, головне — це суха лаванда. Вона діє довше та ефективніше, аніж свіжі трави.

— Мені байдуже, аби тільки воно спрацювало, — сказала Фібі, притримуючи двері й пропускаючи вперед Пайпер. Двері зачинилися, дзеленькнувши сигнальними дзвіночками, і різнокольорові зайчики, відбиваючись від гранчастих дзеркалець, застрибали по стінах та стелі.

Фібі зиркнула на список, що його склала Пайпер.

— Ти купи лаванду і чабрець, а я придбаю мед та трояндові пелюстки. Увижається, що троянда допоможе повернути у будинок атмосферу любові.

Крамницю об лаштували продумано, з широким асортиментом виробів. Усі скорогнилі товари розташовувалися на полицях в задній частині, а яскраві кристали, тотеми і амулети мали вигідні місця біля вікон та на передніх стелажах.

— Мед ми маємо вдома, — зауважила Пайпер. Не втримавши посмішку, вона додала: — Добре, коли інгредієнти не химерні й не надто езотеричні.

— Еге ж, бо інколи доводиться пошукати! — посміхнулася у відповідь Фібі і схилилася над розкладеним на полицях товаром.

З такою кількістю цікавих та потужно діючих предметів зосередитися було непросто, але дівчата знали, що часу вони мають обмаль. Два дні вистачало — і то ледь-ледь — щоб спакувати речі і попрощатися (хоча й тимчасово) з будинком.

Сестри вже було знайшли усе, що їм потрібно, як з комори вийшла продавщиця. На ній було модне квітчасте плаття на бретелях, обличчя без косметики обрамляли нарочито-безладні світлі кучері, а ноги були взуті в легенькі сандалі. Видно було, що у крамниці вона почувається як вдома.

— Ви знайшли те, що вам потрібно? — спитала вона, приємно посміхнувшись.

Пайпер кивнула:

— Взагалі-то, ви прийшли якраз вчасно. Ми якраз встигли вибрати потрібні нам речі. — Вони з Фібі підійшли до прилавка і виклали свої покупки. Продавщиця проскакувала кожну з покупок приладом-реєстратором.

— Хочете очистити будинок? — поцікавилася вона.

— А що — схоже? — похмуро запитала Пайпер.

— Та ні, просто я добре знаю асортимент цієї крамниці, — люб’язно відповіла продавщиця. — Ви дійсно придбали все необхідне для очищення будинку. Ви — на правильному шляху. До речі, на додаток до трояндових пелюсток раджу в дальніх точках приміщення, яке ви збираєтеся очищувати, розташовувати рожеві кварцові кристали. Ці камінці спрямовують енергію таким чином, що вона розподіляється і поглинається рівномірно. Принести вам кілька кристалів?

Пайпер і Фібі перезирнулися.

— Це було б здорово! — сказала Фібі. — А ці камінчики продаються в упаковці чи насипом?

Додавши до своїх здобутків рожеві кварцові кристали, Фібі та Пайпер розрахувалися з продавщицею, подякували їй і рушили до паркінґу.

— Я поїду додому і відразу ж візьмуся за приготування зілля, — сказала Пайпер. — Коли ти увечері повернешся, воно вже буде готово.

— Що ж, непогано, — відповіла Фібі. — Не думаю, що затримаюся в офісі до вечора. Гадаю, ми ще перед вечерею встигнемо попрацювати над закляттям.

— Значить, приблизно о сьомій, — зазначила Пайпер. — Лео сьогодні подався шукати новий будинок; він уже знайшов кілька мебльованих помешкань для тимчасового проживання за помірну плату і хоче показати нам планування кімнат і фотографії найкращих варіантів. Лео розмовляв з Даррілом, і той сказав йому, що всі ці будинки знаходяться у пристойних районах. (Дарріл був їхнім приятелем, а на додаток — полісменом. Було дуже доречно мати знайомого, який допомагав їм поборювати надприродне зло, серед правоохоронців — оскільки видавалося досить проблематичним офіційно звертатися до поліції, щоб та сприяла у протистоянні з бісами, злими духами та іншою нечистю.)

— Неймовірно! Невже Лео спромігся так швидко знайти хороші будинки? — сказала Фібі, видобуваючи з сумочки великі окуляри, щоб захистити очі від яскравого полуденного сонця. — Чесно кажучи, я потайки сподівалася, що його пошуки триватимуть довше.

— Я теж, — зізналася Пайпер, потупивши очі. — Чомусь так не хочеться переїжджати! Тому я теж розраховувала, що з винайманням нового помешкання не все піде гладко. Але це був просто самообман.

— Ми теж обманювали себе, дорогенька, — сказала Фібі, обійнявши сестру і пригорнувши до себе. — Пейдж мала рацію. У багатьох випадках ми ставили під сумнів своє чаклунство. І не могли не ставити, бо важко бути на висоті з покликанням — бути відьмою. Але мені і на думку не спадало, що у такий спосіб ми повстаємо проти нашого ж будинку.

— Нашої домівки, — завважила Пайпер. — Я добре розумію, про що ти. Просто ми звикли сприймати як щось цілком природне той факт, що будинок завжди на нашому боці. Ще до того, як дізналися, що ми — відьми. Але якщо пригадати все пережите у цьому будинку… — Голос її зрадив, і вона замовкла, заглибившись у спогади.

— Наприклад, твоє весілля, — сказала Фібі, з теплотою пригадуючи ту подію. — Або той день, коли ти вперше зустріла Лео.

— Того дня ти також уперше зустрілася з Лео! — нагадала їй Пайпер. — І, чесно кажучи, жодну з нас його… гм… принади не залишили байдужою. — І вона розсміялася, пригадавши, як її наче грім гримнув, коли вона вперше побачила свого янгола-хоронителя, якому судилося стати її чоловіком. Він був дуже привабливим, і Фібі теж цього не могла не помітити!