Микол Остоу – Усі жінки - відьми. Будинок шкереберть (страница 2)
— Я хочу сказати, що коли нас припиняють діставати біси, то їм на зміну приходить несправний водогін чи каналізація.
Пейдж зиркнула на Фібі скоса, але цей швидкий погляд не проминув повз уваги Пайпер, і значуще прокашлялася.
— Що таке? — підозріло спитала Пайпер, уважно придивляючись до сестер. — Що означає це багатозначне покашлювання? — Вона звела брови. — Ви маєте мені щось сказати?
— Що ж, — зітхнула Фібі й знервовано завовтузилася на стільці. — Не хочеться бути сповісником поганих новин, але… але знову зникла гаряча вода.
— Що?! — голос Пайпер зірвався на пронизливий вереск. Відкрутивши кран над кухонною раковиною, вона підставила руку під потік води, і на якусь мить зосереджено завмерла.
— І дійсно — вода вельми холодна. — Пайпер закрутила кран і витерла руку об рушник для посуду. — Просто фантастика!
— Отже, ти попала — які ми, — сказала Пейдж, — бо ми теж не встигли сходити в душ.
— Прекрасно! Виходить, усі ми будемо смердючками. Ну то й до біса. Навіть коли б я встигла помитися, то мені все одно довелося б це робити знову, бо оте бісове цуценя було таке слиняве! — вигукнула Пайпер. — Старий водогін, розтріскана штукатурка, біси, що лізуть із усіх шпарин… — Вона задумливо знизала плечима. — Може, у договір із власником будинку нам треба додати пункт «боротьба з нечистою силою»?
— Це не допоможе, сестро, — саркастично посміхнулася Фібі. — На жаль, не допоможе.
— Що ж, дівчата, якщо ви зможете почекати до вечора з душем, то я спробую полагодити водогін, — озвався Лео. Коли його вперше послали до сестер під виглядом майстра на всі руки, у їхньому старезному будинку він став у неабиякій нагоді. — Гаряча вода з’явиться так швидко, що і незчуєтеся.
— Це що — обіцянка? — І Пайпер зітхнула, уже вкотре за цей ранок.
Розділ 1
— Тікайте всі! А то я зараз помру, якщо не помиюся під гарячим душем! — вигукнула Фібі, прожогом влітаючи крізь парадні двері. — Я мріяла про душ ще від ранку, коли рушала на роботу. — Вона мимоволі здригнулася. — Бр-р-р! Я така брудна, що у мене аж мурашки по тілу!
— Поділяю твоє бажання! — озвалася Пейдж, прямуючи слідком за зведеною сестрою. — У твоєму розпорядженні не більше за двадцять хвилин, Фібі.
— Вибачте, дівчатка, але мушу вас засмутити. Хоч двадцять хвилин, хоч десять — вам від того легше не стане, бо труби і досі не відремонтовані, — іронічно посміхнулася Пайпер, підводячись їм назустріч із кушетки у вітальні.
— Як не відремонтовані?! — в один голос простогнали сестри.
— Дуже просто. Мені неприємно це вам говорити, але ми ні на крок не просунулися вперед у розв’язанні проблеми водогону. Лео ходив сьогодні вдень по якісь деталі, але він і досі десь там гепає молотком. — Віддалений гуркіт від падіння труби красномовно підтвердив її слова.
— Лео не може подолати просту проблему з трубами? — насупилася Фібі. — Щось дуже підозріло. — Мабуть, вона гадала, що коли янгол-хоронитель Лео був досвідченим зцілителем, то слюсарем-сантехніком він мав бути автоматично.
— Та отож, мені самій це видалося дещо дивним, — погодилася Пайпер. — Я ретельно все оглянула, але після кількох годин вислуховування безперервного гепання і брудної лайки, вирішила, що нехай все ж таки цим займається фахівець Лео…
— Котрий… — продовжила за неї Пейдж.
— …котрий виявився не таким уже й гарним спеціалістом, як він мене запевняв, — змушена була визнати Пайпер. — Утім, лайки стало менше, принаймні трохи. Я сприймаю це як добру ознаку.
— Що ж, початок зроблено, — сказала Фібі, і, діловито взявши руки в боки, додала: — Коли ти востаннє перевіряла його роботу?
— Десь півгодини тому, якраз перед тим, як вкласти Ваята спати, — відповіла Пайпер.
— Тож зараз саме час перевірити його ще раз.
— Ти гадаєш, що треба? — задумливо спитала Пайпер. — По-твоєму, якщо ми набридатимемо Лео своїми напучуваннями, то це змусить його працювати краще і швидше? Не забувай, що ми мусимо зводити пишномовну аргументацію до мінімуму.
— А ти сприймай це не як набридання, а як, скажімо, підбадьорювання.
— Ви удвох можете зайнятися підбадьорюванням, а я тим часом перевзуюся, — втрутилася у розмову Фібі. — Купила на свою голову оці жахливі туфлі на високих підборах! І чим я тільки думала? І чому ніхто не відмовив мене від такої необачної покупки?
— Ми ж тебе попереджали, та наші слова не справили належного враження, — нагадала Пайпер. — Тобі, гадаю, відомий вираз «а я ж тобі казала»? Утім, якби ми вибирали тільки вбрання, зручне для боротьби з різною нечистю, то нам майже увесь час довелося ходити у спортивних костюмах. Гадаю, ми заслужили на те, щоб вбиратись красиво і привабливо — це як наближення до того життя, яким живуть більшість звичайних людей. Принаймні це максимум того, що ми можемо зробити в цьому сенсі.
— Ти маєш рацію. І, крім того, це та ситуація, де ми не маємо іншого вибору, — погодилася Пейдж, посміхнувшись. Потім стиснула кулаки і виголосила: — Нехай тобі додасться магічної сили, а
Фібі та Пайпер застукотіли вниз східцями, а потім попрямували у найвіддаленіший закуток підвалу.
Там вони побачили Лео, що схилився над купою вкритих павутинням труб і оглушливо гепав молотком. По обидва боки від привабливого янгола-хоронителя були безладно розкидані гайки, болти, викрутки та інший реманент.
— Химерно все це! — зазначила Фібі.
— Що химерно? Проблеми з водогоном? — озвався Лео, на мить перервавшись, щоб витерти з чола піт. — Немає нічого химерного в тому, що в цьому старезному будинку несправні труби. Дивно і химерно якраз те, що несправних труб тут не так багато, як могло би бути.
— Годі, припини, — запротестувала Пайпер, виставивши вперед руки, наче намагаючись зупинити якийсь невидимий потік, — щоб не наврочити.
— Все одно — дивною є не власне проблема з водогоном, а те, що ти так довго длубаєшся, щоб його полагодити, — сказала Фібі. — Відколи це звичайнісінький ремонт став тобі не до снаги? — В її інтонації було більше спантеличеності, аніж докору.
— А й дійсно — такого раніше не було, — погодився Лео. — Але це не має значення, бо я вже розібрався, що до чого.
— Не дражнися, Лео, — благала Фібі. — Якщо твої слова означають, що я зможу, нарешті, прийняти душ, то ти назавжди залишишся моїм найкращим приятелем.
— Вона не жартує, — запевнила Пайпер.
— Гадаю, що наразі можна обійтися і без дружніх клятв, — відповів Лео, встаючи і підтягуючи свої джинси. — Бо я знайшов, де протікає. — 3 цими словами він вказав на пральну машину, що стояла в кутку. — Теча — у цій машинці. Через відвід до неї потрапляє вся гаряча вода, і тому вона не доходить туди, куди треба. Отже, увесь цей час нам слід було спускатися у підвал і митися у машинці.
— О мій герою! — з гордістю вигукнула Пайпер.
— І мій теж, — швидко додала Фібі. — Цур я перша буду митися під душем!
— Стривайте, — задумливо мовила Пайпер. — А куди ж дівається вся та вода, що потрапляє до пральної машинки, хотілося б мені знати? Вона ж там накопичується і має кудись витікати, чи не так?
— Здогадно, ззаду в машинці є отвір, через який ця вода протікала назовні, — відповів їй Лео.
— Здогадно? — підозріло уставилася на нього Пайпер.
У цей момент, наче у відповідь на її запитання, з машинки із гуркотом злетіла кришка, і вгору вдарив пінистий струмінь води. Пробивши стелю, він обсипав Лео та дівчат друзками і окропив бризками.
— Зовсім не здогадно! — вигукнула Пайпер, перекрикуючи шум води. — Хіба ж це отвір?! Це просто гейзер!
— Нарешті я маю змогу помитися, — жартівливо зазначила Фібі і хутко взялася до справи. Напруживши всі м’язи і відірвавшись від підлоги, вона злетіла догори і зависла у повітрі поруч із фонтаном. Тіло Фібі враз обдало потоками води, і вона швидко пробурмотіла заклинання:
— Ну як — заклинання діє чи ні? — вигукнула Фібі, бо вода на якусь мить залила їй очі. — Діє чи ні?
— Здається, діє, — озвалася Пайпер. Захищаючись від струму води, вона обхопила голову руками.
Фібі обережно розплющила одне око, щоб оцінити ситуацію.
— Схоже, що гейзер дещо вгамувався. Сила потоку явно зменшилася.
— От і добре — маємо хоч якесь покращення, — вигукнула Пайпер, не відводячи рук від голови. — Але, гадаю, що можна зробити ще краще. — І вона блискавично простягнула руки у напрямку отвору в стелі. З кінчиків її пальців вирвався сніп світла — і отвір з гуркотом перетворився на велику діру. Шматки штукатурки рясним дощем посипалися в машинку, припинивши ослаблий потік.
І враз у кімнаті стало тихо-тихо.
— Ніхто не постраждав? — поцікавилася Пайпер.
— З нами все гаразд завдяки твоїм чаклунським здібностям, — підтвердив Лео.
— От і добре, — озвалася Фібі, аж засапавшись від надмірного напруження своїх надприродних сил. — Але виникає ось яке питання: що гірше — відсутність гарячої води чи її надлишок?
Побачивши намоклу голову сестри, Пайпер не втрималася і розсміялася.
— Знаєш що, люба моя? Я дозволяю тобі самостійно розв’язувати цю проблему.
Розділ 2
Минув тиждень — протягом якого довелося митися у душі фітнес-клубу — перш ніж водогінна система принаймні в будинку запрацювала на повну. Це означало, що на нетривалий час життя увійшло в норму.