Мэри Коваль – Калькуляція зірок (страница 20)

Бетті звернулася до нас обох, трохи перекрикуючи двигун.

— Гаразд. Діють правила льотного клубу. Я права, що вони хочуть перетворити Місяць на військову базу?

— Усього Натаніель не розказав, лише те, що жінки занадто емоційні, щоб летіти в космос.

Бетті похитала головою, і я була впевнена, що вона виголосила якусь лайку, маскуючи її звуком літака.

— Це просто свинство, і нам потрібно це змінити.

— Як? — Хелена нахилилася вперед на своєму сидінні.

— Я можу подати це своєму редакторові як дискримінацію, але це не сприймуть, якщо я не можу переконати деяких жінок, які вище за мене. — Вона дивилася на мене. — Я можу зробити це так, що не буде відомо про мої джерела, і… і я також можу задати питання прем'єру Харту та винести його на передній план прес-конференції.

Я поглянула на неї боком.

— Як? Я маю на увазі… це буде дуже прямо.

— Пане Прем'єр, зі штатом одних космонавтів-чоловіків, чи існує небезпека, що комуністичний блок сприйме проект як військовий форпост, а не як колонію?

Хелена підняла руку, ніби нагадуючи нам, що вона з Тайваню. — Це протидія міжнародному співробітництву.

Я кивнула.

— У МAC представлені Тайвань, Алжир, Іспанія Бразилія, Франція, Німеччина, Сербія, Гаїті, Конго…

Хелен продовжила, — Бельгія, Канада, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Великобританія…

— І США.

Бетті кивнула головою.

— І жодна з них не комуністична країна.

— Гаразд… але ми ще не обговорили істеричний аспект.

— Ні, але це вкрай негативно висвітлює американський корпус космонавтів, і це дає нам платформу для подальшої діяльності щодо того, чому у списку немає жінок. — Вона фиркнула. — І це у рік виборів. Ейзенхауер проти Браннана, тому я зараз збираюся поставити гроші на те, що повернення до "нормального стану", коли жінок опускають до рівня "домогосподарки", буде ключовим питанням виборів.

Холодок пробіг увесь шлях по центру мого тіла. — Але… але директор МАС не відповідає перед президентом, він… — Навіть ще коли слова вилітали з мого рота, я знала, що я дурна. МAC міг бути міжнародним проектом, але, оскільки центр запуску був на американській землі, ми мали більший вплив на програму, ніж інші країни — навіть із британським директором. І я бачила список космонавтів. Три чверті з них були американці або британці. Усі вони були білі.

— Ви пристебнуті?

Вони обоє сказали "так", але не питали мене, чому. Вони вже добре знали мене. Я підняла літак, набираючи висоту, і зробила мертву петлю. Відцентрова сила змусила нас натиснути на свої місця. Земля лежала внизу, розкинута ковдрою зеленого і коричневого кольорів. На небі було достатньо серпанку, щоб лінія між землею та повітрям була невиразною, а краї розмивалися в сріблясто-білому небі. Я бачила фотографії з орбіти, Земля перетворилася на синьо-зелену земну кулю. Мені хотілося плисти невагомою у космосі і бачити зірки з усією їх дивовижною чіткістю. Якби ці люди з їх постійним суперництвом заради домінування затягнули нас назад у темні століття, я б… що?

Вивівши літак із петлі, я кинула нас у бочку. Срібло та зелень закружляли навколо нас, як у центрі маховика. Хелен за мною сміялася і плескала руками.

Вийшовши з бочки, я спробувала наступний трюк. Люди випускали з поля зору парниковий ефект, оскільки це лихо було повільним. Нам потрібно було створити колонії на Місяці та інших планетах, поки у нас ще були запаси ресурсів. Якщо їх виправданням буде те, що створені колонії небезпечні для жінок, то нам потрібно буде довести, що жінки такі ж здібні, як і чоловіки. — Як ви думаєте, вашій газеті було б цікаво висвітлити повітряне шоу, де всі пілоти жінки?

— Так, чорт візьми. — Бетті натиснула на мене пальцем. — Але тільки в тому випадку, якщо я можу використати ваше ім’я.

— Ніби я не хто-небудь.

— Ви одружені з головним інженером МАС. І ще ця історія про те, як ви летіли з ним від Метеорита? Я можу цим скористатися.

Я сковтнула. Бути центром уваги було… необхідно. І це була просто розмова з Бетті.

— Звичайно. Ви можете це зробити.

Розділ 12

ЧОЛОВІКИ КОСМІЧНОЇ ЕПОХИ

National Times. Світлини Сема Фалка

26 березня 1956 р. Фахівці з ракетобудування — ті, хто придумує, проектує, розробляє та запускає потужні двигуни, щоб винести наукові інструменти на обіту, — це люди, яким наша країна завдячує досягненням у космосі. Вони працюють у багатьох сферах, починаючи від палива до комп'ютерних систем і від сплавів до комунікаційних технологій. Найвідоміший з них — доктор Натаніель Йорк, провідний інженер Міжнародної аерокосмічної коаліції.

Прес-конференція пройшла саме так, як прогнозувала Бетті. На питання про виключно чоловічий список, Норман Клемонс, директор МAC, сказав, що це з міркувань безпеки. І що це майже те саме що відкриття Колумбом Нового Світу, або поїздка Шеклтона на Північний полюс. Ніхто не переймався тим, що в тих експедиціях не було жінок. Він був впевнений, що міжнародні зусилля означають, що це повністю мирна наукова експедиція.

Деякі з жіночих журналів, заснованих з метою агітації за виборче право, підняли історію Бетті та приєдналися до неї в мітингах щодо участі жінок у заснуванні колонії. Жоден чоловік не звертав уваги на жіночі журнали. Я знаю — це шокує.

Басіра сиділа на протилежній стороні нашого спільного столу в МАС.

— Він повернувся.

Я оглянулася, чи хтось її почув. Не те, щоб це насправді мало значення, але інші жінки в обчислювальному відділі були зайняті своїми розрахунками. Дряпання олівців по папері та шурхотіння курсорів, що пересувалися по логарифмічних лінійках, перекреслювані брязканням нашого механічного калькулятора Фрідена. І навіть якби хтось звернув на це увагу, нічого поганого в тому, що Базіра повідомила, що директор Клемонс повернувся з наради, не було.

Крім того, більшість із них знала, що я збиралася робити. Я кивнула і закрила свій зошит. Поклала його збоку столу, додавши олівець. Відкриваючи шухляду робочого столу, я витягнула ще один зошит із написом — WASP, — на якому були підписи, які я зібрала від пілотів Повітряних Сил у Другій світовій війні.

Вставши, я притулила зошит до грудей. Басіра змовницьки посміхнулася мені.

— Операція "Спочатку дами" почалася.

Її сміх був доречним, як ніколи. Хелен підняла погляд від столу, який вона ділила з Міртл. Вона підштовхнула Міртл, яка повернулася і показала мені два великі пальці. Кивнувши їм, я попрямувала з кімнати та вниз коридорами до кабінету директора Клемонса.

Не було резону його боятися. Ми насолоджувалися численними розмовами на святкових вечірках чи пікніках компанії. Він завжди був заспокійливою присутністю, — як хтось знайомий у темній кімнаті — у дні запуску. І Натаніель чи моя робота завжди були перед ним у якості щита.

Мої долоні залишили вологі відбитки на обкладинці зошита. Я зупинилася, перш ніж ввійти у двері офісу Клемонса, які завжди були відкриті, щоб витерти руки об спідницю. Сьогодні я обрала просту сіру спідницю-олівець і білу блузку, яка, як я сподівалася, робила мій вигляд більш діловим. Будь-який тип броні буде вітатися.

Сковтнувши, я підійшла до дверей, а місіс Каре, його секретарка, з посмішкою підняла погляд.

— Місіс Йорк. Що я можу зробити для вас?

— Я сподіваюся, що зможу отримати зустріч і поговорити з директором Клемонсом. — Це я сазала для форми. У мене був зошит, а він був прямо там.

Він читав, з ногами на столі, і сигарою, затиснутою між зубами. Дим обвивався навколо нього, як над мотором. Книга, яку він тримав, мала ракету на фоні запиленого червоного пейзажа на обкладинці і виглядала скоріше як роман, а не технічний документ.

— Дозвольте мені перевірити його графік.

Він опустив книгу.

— Пропустіть її.

— Ой, — я сковтнула. Щось із його чіткої британської дикції завжди викликало у мене відчуття, ніби я прийшла немитою і з поля. — Дякую вам сер.

Він підняв книгу, коли я підійшла до його столу.

— Ви ще не мали можливості прочитати це?

— Ні, сер.

— У ній є капітан Йорк, який чудово нагадує вашого чоловіка. — Він махнув рукою на стілець. — Сідайте, будь-ласка. Ви коли-небудь зустрічалися з цим хлопцем, Бредбері?

— Ні, сер.

— Ну, я думаю, він повинен бути вашим шанувальником. Поняття давньої цивілізації на Марсі — дурниця, але я з радістю прийму будь-яку пресу, яка привертає людей до космосу. — Він поклав книгу на свій стіл. — Американський конгрес знову хитрує щодо асигнувань. Це те, для чого ти тут? Вам потрібен ще хтось з IBM для відділу обчислень? Вони пропонують.

Я похитала головою.

— Це по суті рішення місіс Роджерс, але як на мене… ну, вони ще не дуже надійні.

— Те саме мені говорять інженери. Перегрів. — буркнув він, киваючи. — Що привело вас сюди?

— Ну добре. Йдеться насправді про те, щоб хвилювати людей щодо космосу, сер. Розумієте… Я хотіла поговорити з вами про участь жінок у майбутніх місіях.

— Жінок? — Він сів нормально і зосередив увагу на мені. — Ні-ні. Якщо ми хочемо, щоб люди були схвильовані, нам потрібні найкращі пілоти в цих місіях, інакше громадськість матиме сумніви.

— Я розумію, але якщо ми хочемо створити життєздатні колонії, їм знадобляться сім'ї, а це означає, що потрібно переконати жінок, що це безпечно. — Я відкрила свій зошит на вкладеній статистичній таблиці. — Тепер, звичайно, ви не хочете відправляти середньостатистичну жінку в космос, не більше, ніж звичайного чоловіка, який буде хорошим кандидатом. Але в якості прикладу я подумала, що, можливо, ви можете розглянути деяких пілотів WASP. Було 1027 жінок, які літали під час війни лише у Сполучених Штатах, і вони в середньому мали по сімсот польотних годин, причому 792 з них перейшли межу у тисячу польотних годин. З іншого боку, середній пілот винищувача…