МОРІН: Хо-хо!
ПАТО: Здається, троюрідна кузина мого дядька. Долорес якось там. Гілі чи Гулі. Гілі. Теж у Бостоні живе.
МОРІН: Це ж незаконно, якщо вона твоя родичка.
ПАТО: Яке незаконно, вона ж не моя троюрідна кузина, що тут незаконного? Не можна торкатися цицьок троюрідної кузини, чи що?
МОРІН: Не можна!
ПАТО: Нічого про це не знаю. Мушу порадитися з адвокатом. А то наступного разу мене заарештують. Хоча в мене є аргумент на захист. У неї крихти були на блузці, я їх змітав.
МОРІН: Комусь іншому розказуй про крихти, Пато Дулі!
ПАТО: Це правда! (Чуттєва пауза. Нервово.) Отак це було...
Пато поволі простягає руку й делікатно змітає уявні крихти, потім поступово починає пестити перса Морін. Вона в цей час гладить його руку, потім помалу встає, сідає йому на коліна й гладить його по голові, поки він її мацає.
МОРІН: Вона красивіша за мене.
ПАТО: Ти красива.
МОРІН: Вона красивіша.
ПАТО: Ти мені подобаєшся.
МОРІН: У тебе сині очі.
ПАТО: Та сині.
МОРІН: Залишайся в мене на ніч.
ПАТО: Морін, ну, я не знаю.
МОРІН: Лишайся. До ранку.
Пауза.
ПАТО: А мати спить?
МОРІН: Мені все одно, спить вона чи не спить. (Пауза.) Нижче руку.
Пато легенько опускає руку нижче.
МОРІН: Ще нижче... Нижче...
Його рука опускається до промежини. Вона закидає голову назад. Пісня по радіо закінчується.
Затемнення.
Картина четверта
Ранок. Чорна сукня Морін лежить на столі. З коридору входить Меґ, несучи нічний горщик з сечею. Вона виливає його вміст у раковину, потім виносить горщик назад у коридор і за мить повертається, витираючи руки краєм нічної сорочки. Вона помічає чорну сукню й піднімає її зі зневагою.
МЕҐ: Сорок фунтів за це куце плаття? Куце та й годі. Ще й валяється тут.
Вона кидає сукню в дальній куток, повертається на кухню і вмикає чайник, при цьому голосно говорить, щоб розбудити Морін.
МЕҐ: Я вранці повинна поснідати, і не має значення, коли ти вночі припленталася додому у своєму платті. (Тихо.) Таки дурнувате плаття. (Голосно.) Ти б уже йшла до кінця — ходила взагалі без плаття. Щоб усі тебе помітили! (Тихо.) Хропе, аж перекидається. Стара людина мусить сама собі робити «Комплен», не кажу вже про вівсянку. Я сама вівсянки не варитиму, так тобі й кажу. Я боюся. Ти мене кашу варити не примусиш. Е ні. Я каші не варитиму, і не надійся.
Пато входить з коридору, заправляє сорочку в штани.
ПАТО: Доброго ранку, пані.
Меґ перелякалась, дивиться на Пато приголомшено.
МЕҐ: Доброго ранку.
ПАТО: Вівсянки хочете?
МЕҐ: Хочу.
ПАТО: Я можу вам зварити, якщо хочете.
МЕҐ: Ага.
ПАТО: А ви поки відпочиньте.
Меґ сідає в крісло-гойдалку й не зводить очей з Пато, поки той варить їй вівсянку.
ПАТО: Я тисячу разів варив братові вівсянку перед школою, тому я вмію. (Пауза.) Ви вчора не змогли приїхати на проводи американців?
МЕҐ: Ні.
ПАТО: Морін казала, що через хвору ногу.
МЕҐ (усе ще шокована): Ага, через хвору ногу. (Пауза.) А де Морін?
ПАТО: Вона ще трошки полежить. (Пауза.) Скажу чесно, я... Я хотів змитися до того, як ви прокинетесь, але Морін сказала: «Ми ж дорослі люди. Що тут такого?». Ми то дорослі, але... Не знаю. Мені все одно якось незручно. Ви мене розумієте? Не знаю. (Пауза.) Наші янкі якраз, мабуть, приземляються у своєму Бостоні. Якщо на те Божа воля. (Пауза.) Ми добре їх провели. Ох і провели. (Пауза.) Усі ридали. (Пауза.) Ви ще й «Комплену» хотіли?
МЕҐ: Хотіла.
Пато розколочує «Комплен» і подає їй.
ПАТО: Ви так любите «Комплен».
МЕҐ: Не люблю.
ПАТО: Не любите?
МЕҐ: Вона мене примушує його пити, хоч я й не люблю.
ПАТО: «Комплен» дуже корисний, особливо для старих.
МЕҐ: Мабуть, і мені корисний.
ПАТО: Корисний. Це зі смаком курки?
МЕҐ: Не знаю, з яким смаком.
ПАТО (вивчає упаковку): Так, смак курки. Це найкращий смак.
Пато повертається до вівсянки.
МЕҐ (тихо): Ти робиш з грудками — який може бути смак? І без ложки.
Пато подає Меґ вівсянку й сідає за стіл.
ПАТО: Готово. (Пауза.) Пані, а що у вас з рукою? Така червона.
МЕҐ: З рукою?
ПАТО: Це у вас був опік, так?
МЕҐ: Це був опік.
ПАТО: У вашому віці з опіками треба обережно.
МЕҐ: Обережно? Ага.
