Ли Бардуго – Королівство шахраїв (страница 94)

Інеж оглянула хвилясті шпилі собору й дахи нефів у пальцях, що стирчали з Ґхезенової долоні. Патруля на даху досі не було. Це майже ображало. Утім, можливо, Пекка Роллінз і Ян Ван Ек запланували для неї дещо інше.

Радмейкер тричі, розлючено замазуючись, ударив своїм молотком.

— Тут буде порядок, — проревів він. Лемент у залі стих до невдоволеного бурмотіння.

Кувей, Каз і Матаяс зійшли на сцену й зайняли свої місця на подіумі; хлопці частково загородили від чужих поглядів шуанця, який досі тремтів.

Радмейкер дочекався цілковитої тиші й лише тоді почав зачитувати вголос правила аукціону, а також умови запропонованого Кувеєм контракту. Що він відчував, бувши так близько до призу, якого так довго прагнув? Вираз його обличчя був самовдоволеним і нетерплячим. «Він уже вираховує наступний крок», — здогадалася Інеж. Допоки равканці не висунуть переможну пропозицію, — та й як би вони змогли, адже війна неабияк спорожнила їхню скарбницю, — Ван Ек вважатиме, що отримає бажане: розкриття на цілий світ секрету юрди парем. Ціна на юрду підскочить до неймовірних висот, і зі своїм таємним особистим майном та інвестиціями до Асоціації юрди, якою керує Йоганнус Рітвельд, він стане таким заможним, що і мріяти про це не міг.

Радмейкер помахав університетському медикові, чоловікові з блискучою лисою головою. Той виміряв пульс Кувея та його зріст, послухав легені, перевірив язик і зуби. Це була химерна вистава, тривожно схожа на спогади Інеж про те, як Цьоця Гелін обмацувала й щупала її на палубі корабля работорговців.

Медик упорався й закрив свою сумку.

— Будь ласка, зробіть свою заяву, — попросив Радмейкер.

— Хлопець цілком здоровий.

Аукціоніст повернувся до Кувея.

— Чи погоджуєтеся ви з власної волі залишатися вірним правилам аукціону та його результатам?

Якщо Кувей відповів щось, Інеж цього не почула.

— Голосніше, хлопче.

Кувей спробував ще раз:

— Я погоджуюся.

— Тоді візьмемося до справи. — Медик зійшов зі сцени, і Радмейкер знову опустив свій молоток.

— Кувей Юл-Бо з власної волі погодився на це провадження й цією згодою пропонує свої послуги за чесну ціну, як було скеровано Ґхезеновою рукою. Усі пропозиції приймаються в крюґе. Претенденти проінструктовані, що мають зберігати мовчання, коли не оголошують свою ціну. Будь-яке втручання в перебіг аукціону та будь-яка недобросовісна ставка будуть каратися з усією суворістю керчинського закону. Стартова ціна — мільйон крюґе. — Аукціоніст помовчав. — Іменем Ґхезена оголошую аукціон відкритим.

І тоді це сталося: усі залементували, вигукуючи числа, за якими Інеж ледве встигала, ціна поповзла вгору, і Радмейкер гупав молотком, приймаючи кожну ставку та відповідаючи на пропозиції уривчастими ударами.

— П’ять мільйонів крюґе, — вигукнув шуанський посол.

— П’ять мільйонів, — повторив Радмейкер. — Чи отримаю я шість?

— Шість, — протистояли фієрданці.

Радмейкерів гавкіт рикошетом відбивався від стін собору, наче револьверні постріли. Штурмгонд чекав, дозволяючи фієрданцям і шуанцям обмінюватися ставками; час від часу новоземська делегація підвищувала ціну на обачнішу суму, намагаючись уповільнити рушійну силу торгів. Каельці мовчки сиділи на своїх лавах, спостерігаючи за перебігом аукціону. Інеж замислилася, як багато їм відомо і чи вони не хочуть, чи просто не можуть поторгуватися.

Люди вже зводилися на ноги, не в змозі більше сидіти на своїх місцях. Днина була тепла, але здавалося, що заходи в соборі ще підігріли її. Інеж бачила, як люди обмахуються віялами, й навіть члени Торговельної Ради, що зібралися, наче сороки в жюрі, почали витирати чоло.

Коли ціна сягнула сорока мільйонів крюґе, Штурмгонд нарешті підвів руку.

— П’ятдесят мільйонів крюґе, — оголосив він. У Церкві Бартеру запала тиша.

Навіть Радмейкер замовк, і його кам’яні манери похитнулися, перш ніж йому вдалося повторити:

— П’ятдесят мільйонів крюґе від равканської делегації. — Члени Торговельної Ради зашепотілися, прикриваючись долонями, безперечно схвильовані комісійними, які ось-ось отримають із ціни за Кувея.

— Чи чую я інші пропозиції? — перепитав Радмейкер.

Шуанці радилися. Фієрданці теж, хоча це більше нагадувало сварку, ніж переговори. Новоземці, вочевидь, чекали, що буде далі.

— Шістдесят мільйонів крюґе, — заявили шуанці.

Перебивають ставку на десять мільйонів. Як і передбачав Каз.

Наступними запропонували фієрданці — шістдесят мільйонів двісті тисяч. Видно було, як страждає їхня пиха через таке невелике підвищення, проте здавалося, що новоземці теж прагнуть пригальмувати торги. Вони поставили шістдесят мільйонів п’ятсот тисяч.

Темп аукціону змінився, ціна повільно повзла вгору, зависла під позначкою шістдесят два мільйони, але нарешті перетнула й цю віху; схоже, шуанці почали втрачати терпіння.

— Сімдесят мільйонів крюґе, — сказав шуанський посол.

— Вісімдесят мільйонів, — вигукнув Штурмгонд.

— Дев’яносто мільйонів. — Тепер шуанці вже не завдавали собі клопоту чекати на відповідь Радмейкера.

Навіть зі свого сідальця на даху Інеж бачила, яке бліде й панічно-налякане в Кувея обличчя. Числа стали занадто великими й занадто швидко.

— Дев’яносто один мільйон, — запропонував корсар, запізно намагаючись пригальмувати.

Шуанський посол ступив крок уперед і, наче стомившись від гри, проревів:

— Сто десять мільйонів крюґе.

— Сто десять мільйонів крюґе від шуанської делегації, — закричав Радмейкер; ця сума остаточно позбавила його незворушності. — Чи чую я іншу пропозицію?

Церква Бартеру мовчала, наче всі присутні схилили голови в молитві.

Штурмгонд уривчасто засміявся і здвигнув плечима.

— Сто двадцять мільйонів крюґе.

Інеж до крові прикусила губу.

Бум. Масивні подвійні двері розчахнулися. До нефу увірвалася хвиля морської води, потекла до лавиць, а потім зникла хмаркою туману. Збуджені балачки натовпу перетворилися на налякані зойки.

П’ятнадцять постатей, загорнутих у сині плащі, зайшли всередину, їхній одяг здіймався, наче ним грався невидимий вітер, їхні обличчя ховалися в імлі.

Люди вимагали повернути їхню зброю; хтось чіплявся за сусідів і верещав. Інеж побачила, як нахилився якийсь крамар, шалено обмазуючи віялом свою зомлілу дружину.

Постаті попливли проходом, їхнє вбрання рухалося повільними брижами.

— Ми — Рада Потоків, — оголосила низьким і командним жіночим голосом постать у синьому плащі на чолі делегації. Імла цілком приховувала її обличчя, рухаючись під каптуром-маскою, що постійно змінювала свої обриси. — Цей аукціон — шахрайство.

Із натовпу пролунало шоковане бурмотіння.

Інеж почула, як Радмейкер закликав до порядку, а потім, інстинктивно рухаючись, ухилилася ліворуч, бо почула приглушене «хуш-ш-ш». Крихітне кругле лезо пролетіло повз неї, розітнувши рукав її туніки і дзенькнувши по мідному даху.

— Це було попередження, — пояснила Дуняша. Вона вмостилася на завитку одного зі шпилів за десять метрів від Інеж; каптур кольору слонової кістки був опущений на обличчя, що біліло під полуденним сонцем, мов перший сніг. — Відправляючи тебе в обійми смерті, я дивитимуся тобі в очі.

Інеж потягнулася до ножів. Її тінь вимагала відповіді.

Частина шоста

Вчинок і відлуння

33. Матаяс

атаяс не ворушився, оцінюючи безлад, що здійнявся в Церкві Бартеру. Він гостро відчував позаду себе присутність членів Ради — зграя ворон у чорних костюмах клекотіла одне на одного, кожен був гучнішим за іншого; щоправда, це не стосувалося Ван Ека, який глибоко загруз у кріслі з виразом найщирішого задоволення на обличчі й роздивлявся свої пальці, простягнувши їх перед собою. Матаяс бачив, як чоловік на ім’я Пекка Роллінз обіперся на колону східної аркади. Фієрданець підозрював, що бос банди навмисне потрапив у Казове поле зору.

Радмейкер закликав до порядку, його голос здіймався над натовпом, а жмутики блідо-оранжевого волосся тремтіли з кожним гупанням молотка. Важко було сказати, що більше розбурхало юрбу імовірність того, що аукціон було зрежисовано, чи поява Ради Потоків. Каз запевняв, що ніхто не знає, що за люди керують Потоками; а якщо Нечисторукий та Мара не змогли вивідати цю таємницю, отже, не міг ніхто. Вочевидь, востаннє Рада Потоків з’являлася на публіці двадцять п’ять років тому, протестуючи проти запропонованого знесення однієї з веж-обелісків заради зведення на тому місці нової верфі. Коли голосування схилилося не на їхню користь, Радники наслали на Ратушу гігантську хвилю. Торговельна Рада скасувала своє рішення, і на старому місці звели нову будівлю Ратуші, з меншою кількістю вікон і міцнішим фундаментом. Матаяс замислився, чи звикне колись до таких історій про використання Гришами своєї сили.

«Це просто інший вид зброї. Її природа залежить від того, хто нею володіє», — мусив нагадувати він собі весь час. Думки про ненависть були такими старими, що перетворилися на інстинкти. Це не те, від чого можна зцілитися за ніч. Для цього змагання могло знадобитися ціле життя, як у Ніни з парем. Зараз вона вже мала б далеченько просунутися зі своїм завданням у Бочці. А може, її викрили й заарештували. Матаяс помолився Джелові: «Захисти її, поки я не можу цього зробити».

Його погляд метнувся до фієрданської делегації, що скупчилася на передніх лавах, та до присутніх там дрюскелле. Він знав імена багатьох хлопців, і вони, безсумнівно, теж знали його. Матаяс відчував гостре лезо їхньої огиди.