Ли Бардуго – Королівство шахраїв (страница 36)

— Ці союзи зовуться дружбою, Казе.

Його погляд посунувся до Ніни.

— Я не люблю, коли мене утримують у заручниках.

— А я не люблю черевики, що тиснуть у пальці, але всі ми мусимо страждати. Подумай про це як про виклик своєму велетенському мозкові.

Після тривалої паузи Каз озвався:

— Про скількох людей іде мова?

— Окрім Ради Потоків, я знаю, що в місті є близько тридцяти гришників.

— І як ти збираєшся зігнати їх докупи? Вивісиш памфлети, які спрямують їх до гігантського плоту?

— Біля равканського посольства є шинок. Ми використовуємо його для передачі повідомлень та обміну інформацією. Я можу поширити звідти новини. Тоді нам лише знадобиться корабель. Ван Ек не може контролювати всі гавані.

Інеж не хотілося заперечувати, але вона мусила це сказати.

— Гадаю, може. За Ван Еком стоїть уся сила міського уряду. І ти не бачила його реакції, коли він дізнався, що Каз викрав Еліс.

— Будь ласка, скажи мені, що його рот по-справжньому вкрився піною, — попросив Джаспер.

— Він був близьким до цього.

Каз покульгав до дверей гробниці й визирнув у темряву.

— Ван Ек не схилиться в бік того, щоб хоч якось уплутувати місто. Це ризиковано, і він не погоджуватиметься на такий ризик, якщо не збирається із цього якомога ліпше нажитися. Усі гавані й вартові вежі на узбережжі приведені до стану повної готовності, їм наказано розпитувати всіх, хто покидає Кеттердам. Крамар стверджує, наче знає, що Віланові викрадачі могли запланувати його вивезення з Керчу.

— Спроби вивезти всіх гришників із міста можуть виявитися надзвичайно небезпечними, — підсумував Матаяс. — І останнє, що нам потрібно, щоб група Гриш потрапила Ван Екові до рук, якщо він і досі, можливо, має припаси парем.

Джаспер постукав пальцями по руків’ях своїх револьверів.

— Нам знадобиться диво. І, ймовірно, пляшка віскі. Допомагає змастити черепну коробку.

— Ні, — повільно відгукнувся Каз. — Нам потрібен корабель. Корабель, який не викличе підозр, який Ван Ек і міська варта ніколи не матимуть причин спинити. Нам потрібен один із його кораблів.

Ніна сповзла на край стільця.

— Торговельна компанія Ван Ека мусить мати безліч кораблів, що прямують до Равки.

Матаяс задумливо схрестив свої велетенські руки.

— Вивезти гришників-біженців на Ван Ековому власному судні?

— Нам знадобляться фальшиві транзитні документи й декларація вантажу, — підказала Інеж.

— Як гадаєш, чому вони витурили Шпехта з флоту? — запитав Каз. — Він підробляв виїзні документи та замовлення на постачання.

Вілан закопилив губу.

— Але річ не лише в документах. Скажімо, у нас є тридцять гришників-біженців. Капітан корабля захоче знати, чому тридцятеро людей...

— Тридцять один, — утрутився Кувей.

— Ти справді стежиш за всім сказаним? — недовірливо перепитав Джаспер.

— Корабель до Равки, — відповів Кувей. — Це я дуже добре розумію.

Каз здвигнув плечима.

— Якщо ми збираємося вкрасти корабель, можемо й тебе на нього запхати.

— Домовлено, тридцять один, — із посмішкою вигукнула Ніна, попри те що напружені м’язи Матаясової щелепи підказували, що він і близько не в такому захваті.

— Гаразд, — погодився Вілан, розгладжуючи зморшку на мапі. — Але капітан корабля здивується, чому до його декларації додалася тридцять одна людина.

— Ні, якщо капітан думатиме, що йому довірили таємницю, — пояснив Каз. — Ван Ек напише листа із пристрасним зверненням до капітана, аби той був якомога обачнішим у перевезенні цих надзвичайно важливих політичних біженців, та з проханням за будь-яку ціну приховати їх від кожного, хто міг отримати хабара від шуанців, включно з міською вартою. Крамар пообіцяє капітанові значну винагороду, коли той повернеться, щоб переконатися, що йому не спаде на думку зрадити гришників. У нас уже є зразок Ван Екового почерку. Тепер нам потрібна лише його печатка.

— Де він її тримає? — запитав у Вілана стрілець.

— У кабінеті. Принаймні там вона була раніше.

— Нам доведеться потрапити всередину й вибратися звідти так, щоб він не помітив, — сказала Інеж. — А потім потрібно буде поквапитись. Щойно Ван Ек помітить, що печатка зникла, він зможе здогадатися, що ми задумали.

— Ми потрапили до Льодового Двору, — нагадав Каз. — Гадаю, впораємося із крамаревим кабінетом.

— Ну, ми мало не загинули, намагаючись потрапити до Льодового Двору, — зауважила Інеж.

— Кілька разів, якщо пам’ять мене не підводить, — погодився Джаспер.

— Ми з Інеж поцупили у Ван Ека Де Каппеля. Нам уже відомий план його будинку. Ми впораємося.

Віланів палець знову мандрував уздовж Ґельдстраат.

— Вам не доводилося мати справу з батьковим сейфом.

— Ван Ек тримає печатку в сейфі, — розреготався Джаспер. — Він майже хоче, щоб ми її вкрали. Казові легше потоваришувати з кодовими замками, ніж із людьми.

— Ви ніколи не бачили таких сейфів, — заперечив Вілан. — Він установив його, коли поцупили Де Каппеля. Замок має комбінацію із семи цифр, яку батько змінює щодня, а замки оснащені фальшивими тумблерами, щоб збити зламувачів з пантелику.

Каз здвигнув плечима.

— Отже, ми їх обійдемо. Я оберу раціональність, а не спритність.

Вілан похитав головою.

— Стінки сейфу зроблені з особливого сплаву, посиленого крицею гришників.

— Вибух? — запропонував Джаспер.

Каз вигнув брову.

— Підозрюю, Ван Ек його помітить.

— Дуже маленький вибух?

Ніна фиркнула.

— Ти ж хочеш щось підірвати.

— Правду кажучи... — почав Вілан. Він нахилив голову набік, наче прислухався до віддаленого звуку. — Якщо прийти вранці, не доведеться приховувати своєї присутності, але, якщо нам вдасться вивезти біженців із гавані раніше, ніж батько помітить крадіжку... я точно не певен, де можна взяти матеріали, але це може спрацювати...

— Інеж, — прошепотів Джаспер.

Вона нахилилася ближче, втупившись поглядом у Вілана.

— Це обличчя, що свідчить про вигадування підступних махінацій?

— Вірогідно.

Вілан, схоже, повернувся до реального світу.

— Ні, не воно. Але... але в мене, здається, є ідея.

— Ми чекаємо, крамарику, — підбадьорив його Каз.

— Довгоносик — це по суті значно стабільніша модифікація золотовмісної кислоти.