Ли Бардуго – Біснуватий (страница 105)
Двері були незамкнені. Вони зі скрипом повернулися на петлях, коли Алекс обережно штовхнула їх. У лофті була велетенська стіна з вікнами, затемненими за допомогою ковдр і клейкої стрічки.
У потемках Алекс побачила, що невеличка кухонька була захаращенна брудним посудом і кількома старими коробками від піци. Меблів було небагато: масивний телевізор із пласким екраном, ігрова приставка, канапа й глибоке крісло. За мить дівчина зрозуміла, що в кріслі хтось був, хтось зіщулився в темряві.
Вона здійняла соляний меч, але та штука рухалася хутко, з тією самою жахливою швидкістю, що й Лінус Райтер. «Вампір». Жах здійнявся, погрожуючи задушити дівчину. Чудовисько засичало й вибило меч із її рук.
Аж раптом вампір опинився на підлозі. Над ним височів Дарлінґтон — роги напоготові, смужки на шиї і зап’ястках сяють. Алекс була охоплена вогнем. Тернер витягнув пушку.
Дарлінґтон схопив соляний меч і зашипів, обпікши долоню.
— Д-д-дарлінґтон? — затинаючись, промовило чудовисько. — Це ти, чуваче?
Деніел завагався.
Алекс зірвала з вікна одну з ковдр. Незрозуміла штука заверещала й відсахнулася.
— Тріппе?
— Алекс! Народ, господи, не дивіться, я такий огидний.
Тріпп був у тій самій брудній футболці поло й піджаку, які вдягав на їхній перший спуск, на голові викрашалася бейсболка з емблемою Єлю, вдягнена козирком назад. Він був приголомшливо блідий, але в усьому іншому схожий на Тріппа. Ну, гаразд, крім цього були ще й ікла.
Алекс позадкувала, досі насторожена.
— Це Тріпп? — запитала Доус. — Чи це його демон?
Тернер не опустив зброю.
— Це достеменно не людина.
— От лайно, — промовив Тріпп, знімаючи бейсболку й проводячи рукою по брудному волоссю — жест, який Алекс бачила незліченну кількість разів. — Я знав, що щось не так. Я вже не срав… навіть не знаю, як довго. І щоразу, коли намагався поїсти, траплявся якийсь напад. І… — Вигляд у нього зробився винний.
— Думаю, він хоче випити нашої крові, — озвалася Доус.
— Ні! — скрикнув Тріпп. Але потім облизав губи. — Гаразд, так. Я просто… я такий голодний.
— Ми можемо роздобути йому якихось пацюків чи щось таке? — запропонувала Доус.
— Я не їстиму пацюків!
Алекс уважно розглядала хлопця.
— Якщо це його демон, Тріппове тіло мусить десь бути. Чи те, що від нього залишилося.
Не-Тріппів погляд винувато смикнувся до кутка кухні, де лежало щось схоже на купу скручених аркушів. Оболонка. Така сама, яку вони бачили в підвалі «Чорного В’яза», — оболонка тіла справжнього Тріппа Гельмута.
Дарлінґтон не змінив своєї демонічної форми. Він досі залишався екстремально настороженим, очі сяяли золотом.
— Та штука випила Тріппа насухо. Це все, що залишилося.
Тріпп — тобто демон — позадкував, вищиривши ікла.
— Не міг стриматися.
— Ти вбивця, — сказав Тернер.
— Ми всі вбивці!
— Я не сперечатимуся про семантику з вампіром! — гиркнув Дарлінґтон. — Ви знаєте, що нам робити.
Він мав рацію. Алекс мала сутичку з одним вампіром, і цього було більш ніж достатньо. Але цей демон не здавався загрозливим. Він справляв здичавіле, слабке й… дещо одурманене враження.
Стерн просканувала поглядом квартиру: якщо не зважати на тілесну оболонку в кутку, помешкання мало неприбраний, але звичний вигляд: брудна білизна на підлозі, посуд у мийці. Єдина частина лофту, що здавалася чистою чи гарно обладнаною, — велике крісло з ігровою приставкою. Світлини Тріппових родичів і друзів охайно вишикувані навколо, якісь ігрові фігурки, які дівчина не впізнала. Вона подумала про вази, пляшки з алкоголем і букети гіацинтів Лінуса Райтера. Невже всі вампіри полюбляють створювати собі гніздечко?
— Дарлінґтон має рацію, — відповів Тернер. — Ця штука створює загрозу. І за її появу тут відповідальні ми. Нам слід знешкодити її. Вона небезпечна.
— Не думаю, що він небезпечний, — повільно сказала Алекс. — Що ти робив минулого тижня, Тріппе?
— Просто грав у відеоігри. Дивився старі епізоди
«Абсурдності»[87]. Багато спав.
— А що ти їв? — напруженим тоном запитала Доус.
— Здебільшого жуків. Але в деяких країнах це делікатес, еге ж?
— А що, як ми не вб’ємо його? — запропонувала Алекс.
— Ти жартуєш?! — вигукнув Тернер. — Він заряджена зброя.
— Максимум водяний пістолет.
— Усе це може бути виставою, — рикнув Дарлінґтон.
— Може, мені поставити музичку, — запитав Тріпп. — У мене є той чарівний подвійний альбом «Ред гот чиллі пепперс».
Мабуть, їм таки
— Він… — Алекс не збиралася казати «нешкідливий». — Він Тріпп. Може, разом із життєвими силами він дістав Тріппів характер.
Дарлінґтон похитав рогатою головою.
— Або все це вистава й він планує вбити нас усіх.
— Плануєш? — запитала Доус.
Тріпп підморгнув.
— Трошечки?
Проте в Алекс уже з’явилася ідея.
— Тріппе, виклич свою морську пташку.
Хлопець лизнув кісточки пальців, і позаду нього злетів сріблястий альбатрос, виписав коло кімнатою, гучно й пронизливо крикнувши.
— Він досі тут, — зачудувалася Доус. — Як таке можливо?
Птах пірнув простісінько до Дарлінґтона. Алекс заступила хлопця, провела язиком по зап’ястю й дозволила зміям кинутися вперед. На мить здалося, що гримучі змії та альбатрос зчепляться, але потім вони розійшлися.
— Тріппів соляний дух зробив те, що мусив, — пояснила Алекс. — Спробував захистити його життя, а коли це не вдалося, залишився з хлопцем. Він захищає його душу.
Дарлінґтон досі не здавався переконаним.
— Послухайте, — повела дівчина далі, — ми це з ним зробили. Ми затягнули його до пекла. Ми наразили його на небезпеку. Ми відповідальні за нього. Без нього нам ніколи не вдалося б повернути тебе.
— Хіба ти не казала, що він робив це заради грошей?
— Ну, — втрутився Тріпп, — не збирався згадувати про це, але моя орендна плата…
— Зараз не час, Тріппе.
— Алекс має рацію, — погодилася Доус. — Він… досі він. І він може стати нам у пригоді, якщо ми полюватимемо на Лінуса Райтера. Ми можемо знайти спосіб накласти на нього якусь заборону, якщо не боїмося, що він збирається… діяти.
Після Мішелі, після Ансельма, після Дарлінґтонових батьків їм потрібно було це — маленька перемога, з якою можна буде прокинутися від цього жахіття.
Дарлінґтон підійняв угору руки, пазурі зникли, він знов був вродливим юнаком у пальті з дорогої вовни. Алекс відчула, як згас її власний вогонь. Тепер їхні сили були пов’язані. Сплавлені пекельним вогнем.
Тернер повернув пушку до кобури.