Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 78)

— Мені сказали, що я — дитя Меб. Це так? Я нащадок вашої онучки?

— Так. Любої королеви Рії. Вона бачила, як Милостивий Двір винищив усіх її дітей і дітей її дітей. Вона знала, що не зможе передати корону своїм нащадкам, не поставивши наш рід під загрозу повного зникнення. Тому перетворила свою останню дитину, яка вижила, на людину. Вона доправила дівчинку в світ людей, де та була в безпеці, щоб через покоління, у мить, коли Двір потребуватиме цього найбільше, ти могла повернутися і врятувати мій народ та нашу землю від повного знищення.

— Ми думали, що ваш рід винищили, — хитає головою Фінн. — Ми не знали.

— Але ж були пророцтва, — каже Меб. — Невже ти їх не чув? Чутки про королеву, яка прийде не із цього світу, врівноважить сонце і тінь та покладе край війні.

Я роблю глибокий вдих.

— Про королеву?

То он про яке пророцтво говорив Себастіан, коли виправдовував свої плани зайняти трон. Проте він вірив, що там йшлося про короля.

Меб зблискує своєю красивою моторошною посмішкою.

— Лише жінки мого роду володіють справжньою силою. Звісно, йшлося про королеву. Твоя мати мала все розповісти, коли тобі виповниться шістнадцять. Потім, у день твого вісімнадцятиріччя, магія, притлумлена у твоїй крові, звільнилася б і перетворила б тебе. — Меб видає глухий звук, який можна було б сприйняти за сміх. — Якби ти не зв’язала себе із сином Арії, Зілля життя тобі не знадобилося б. Твоя кров зробила б усе необхідне, а ти не зазнала б такої болісної смерті.

Я хитаю головою.

— Не розумію. Мама була людиною. Якщо в ній теж текла ваша кров, чому вона не стала фейрі у вісімнадцять років?

— Тому що час іще не настав, — відповідає Меб. — Ні для неї, ні для будь-кого до неї. Вони не були обіцяними. Не були тобою. Сила, що могла зробити з твоєї матері фейрі, була притлумлена, як і в тобі та твоїй сестрі.

Її слова повільно проникають у глибини моєї свідомості, ніби завжди були там.

— Мама про це знала.

— І Оберон теж. Тієї ночі, коли врятував тебе, — веде далі Меб. — Його вабила твоя матір, зокрема, її кров, хоча тоді він цього й не відав. Коли він зміг повернутися додому після довгої ночі у світі людей, хотів, щоб вона пішла з ним. Вона відмовила йому, бо знала, яка роль їй відведена. Усвідомлювала, що стане матір'ю наступної Великої королеви Тіней. Що ти будеш потрібна королівству Оберона більше, ніж він буде потрібен їй. І тільки коли ти помирала, він нарешті дізнався всю правду.

Фінн опускає очі й хитає головою:

— Він усе-таки захищав Двір.

Я чую в його голосі полегшення. Йому потрібно було дізнатися це про свого батька.

— У нього було би більше часу, якби не втрутилася королева Арія.

— Арія… Вона знала, що в мені тече ваша кров? — запитую я.

— В ім’я богів, ні. Сила, що ховала тебе, була занадто потужною, щоб її міг виявити нащадок Діґлана. Провидиця Арії передбачила, що старша дочка коханої короля Оберона вб’є її, встромивши в серце її ж клинок. Тому Арія послала своїх мерзенних спрайтів крізь портал, щоб вони спричинили ту пожежу. Вони влаштували пастку, щоби будинок завалився тієї миті, коли ти кинешся до дверей. Але ти вирішила спочатку врятувати сестру. Оскільки ти поставила її життя вище за своє, не опинилася там, де планувалися найжахливіші руйнування. Й оскільки ти врятувала сестру, Оберон зміг врятувати тебе, передавши свою корону, хоч і на декілька років раніше, ніж було заплановано.

Моє серце шалено калатає. Я подумки повертаюся назад та складаю головоломку, яку, як мені здавалося, вже розв’язала.

— Я думала, ти все зрозуміла, коли змогла сісти на трон Тіней, — каже Меб. Її карі очі, такі схожі на мої, ніби готові пропалити в мені дірку. Я відчуваю, що вона бачить мене наскрізь, навіть моє минуле. — Трон був твоїм. Ти могла його зайняти. Хоча смертній правити, ймовірно, було б… непросто.

Я хитаю головою:

— Я не знала. Чому ви мені не сказали?

— Ті з нас, хто лишається в Сутінках, не можуть безпосередньо говорити із живими. Тільки якщо вони самі прийдуть сюди. Ти тут тільки тому, що жриці об’єднали свої сили, щоби послати тобі повідомлення, попри спроби зрадниці Верховної жриці утримати тебе.

— Немилостивий Двір помирає, — кажу я. — Ви стверджуєте, що мені уготована якась роль. Однак я не можу сидіти на троні без корони, а Себастіан не може посісти престол без сили. Розкажіть нам, як посадити когось на трон.

Цього разу вона широко посміхається, показуючи чорні зуби, між якими видніється нескінченна темрява.

— Якщо він відмовиться від свого життя, то зможе віддати корону тобі, дитя моє.

Змії ковзають крізь мерехтливе полум’я навколо основи її трону. їхнє шипіння звучить як попередження, як цокання годинника.

— Невже це єдиний вихід? — питаю я.

— Залежить від того, на яке запитання ти хочеш отримати відповідь, — каже Меб. — Ти хочеш дізнатися, як посадити правителя на трон Тіней чи як врятувати королівство?

Я зустрічаюся поглядом із Фінном і бачу відчай, що заполонив його очі.

— Допоможіть нам урятувати наш Двір, — гарчить він. — Ми тут заради цього.

Змії кидаються на нас, оголюючи ікла, їхнє шипіння стає гучнішим.

— Щоб урятувати Двір Тіней, недостатньо поєднати корону, силу й трон. Королева Арія стала занадто могутньою. Потрібно встановити баланс між Дворами. Рішення вимагає жертви.

Фінн блідне.

— Ви ж не хочете сказати, що Абріелла повинна…

— Пожертвувати собою? Ні. — Меб схиляє голову. — Хоча вона б це радо зробила. Ти ж здогадуєшся про це? Її не втримала б навіть любов до тебе. Якби вона вірила, що син Арії може стати правителем, який потрібен Немилостивим, вона б уже була тут, зі мною. Дурне дівчисько, — цокає язиком Меб.

— Будь ласка, допоможіть нам, — шепочу я. Мій голос зовсім захрип, ніби я кричала. — Діти помирають. Двір помирає.

— Так, тому що сила королеви Арії занадто велика. Навіть якщо принц Ронан погодиться принести себе в жертву, його мати однаково ставатиме дедалі могутнішою, аж доки мій дорогоцінний Двір загине. Вам потрібно розібратися з нею.

— Ваша порада — вбити Арію? — Фінн ледве опановує себе. — І як нам це зробити? Її занадто добре охороняють, занадто добре ховають. Вона занадто могутня.

— І з кожним днем стає могутнішою, — погоджується Меб. — Двір Сонця надто сильний, і що довше триває дисбаланс, то більше та сила зростає.

— Ви хочете, щоб Себастіан пожертвував собою тільки заради того, аби я могла зійти на трон, але навіть цього буде не досить, якщо не вбити Арію?

— Саме так, дівчинко. Ти повинна вбити королеву. Це можеш зробити тільки ти.

— А якщо в мене не вийде? — запитую, дивлячись на свою пращурку. — У мені немає нічого особливого. Я лише дівчина, яка…

— …яка любила так сильно, що хоробро вирушила в незнайомий світ, щоб урятувати сестру, — закінчує замість мене Меб. Вона довго й повільно вдихає повітря, оглядаючи мене з ніг до голови. — Я була лише матір’ю, яка віддала б усе, щоб урятувати свого сина. Саме наша любов, дитя моє, робить нас гідними правління. І вона ж пробуджує нашу злість. Моя любов змусила мене проклясти королівство, а твоя змусила тебе обдурити коханого й обікрасти Милостивий Двір. Не забувай про темряву всередині тебе. Нехай вона послужить світлу.

Я ладна закричати. Ми подолали такий шлях, щоб вона сказала нам те, що ми й так знаємо? Щоб вона запропонувала нам переконати Себастіана зробити те, із чим я не готова змиритися, навіть якби він сам цього захотів?

— Одначе… — каже Меб після довгого мовчання, — якщо ти не можеш змусити себе пожертвувати безсмертям нареченого і вбити королеву Арію, є інший спосіб.

Моє серце пришвидшує ритм, ніби хоче першим кинутися до порталу.

— Який?

— Коли я створювала трон Тіней, у мене вже була корона. Тому я привязала трон до партнера, з яким була зв’язана навічно.

Фінн робить крок уперед, стаючи переді мною.

— Навічно?

— Трон вважає зв’язану пару суджених єдиним цілим, якщо зв’язок між ними скріплений водами Крижаної річки.

— Ні, — видихає Фінн. Його прекрасне обличчя блідне.

Я здивовано переводжу погляд із Фінна на Меб.

— Крижана річка не просто зміцнює зв’язок. Вона сплітає життя воєдино. Тож, якщо із Себастіаном щось трапиться… якщо він помре…

— Помру і я, — пошепки вимовляю.

— Так. Якщо ви вирушите до святих вод і скріпите свій зв’язок, щоб його не можна було розірвати, й ти, й той, хто носить корону, зможете зійти на престол разом, ніколи не порізно. Так корона і її сила будуть єдиними, хоч і належатимуть двом різним фейрі. Якщо на троні разом із моєю кров’ю буде кров принца Ронана, між нашими Дворами знову настане рівновага.

Я не рухаюся, але відчуваю, ніби мене відкинуло на три кроки назад.

Меб переводить погляд на Фінна.

— Я вірю, що ти як споріднена душа підтримаєш будь-яке її рішення. Я вірю, що ти даси їй силу, якої вона потребує, щоб дійти обраним шляхом до самого кінця.

Фінн випростується, його обличчя напружене.

— Звісно. Це буде для мене честю.