Лекси Райан – Ці плутані зв'язки (страница 32)

— Ти сиділа на троні? — запитує вона.

Я закочую очі.

Звичайно, їм огидна сама думка, що на їхньому дорогоцінному троні могла сидіти нікчемна людина.

Кейн хитає головою.

— Не може бути. Магія трону така сама стара, як Меб, і дуже сильна. Вона б цього не дозволила.

Я стинаю плечима.

— На мені була корона, тому я змогла сісти на трон.

Фінн блідне, але мовчить.

— Що ти маєш на увазі під словом «сісти»? — допитується Кейн. — Ти просто підійшла ближче чи…

— Ні. Сіла. Я мусила повернути корону на місце, щоб виконати свою частину угоди з Мордеєм і врятувати сестру. Так я і зробила.

— А що зробив трон, коли ти сіла на нього? — запитує Прета.

Я сміюся.

— Що ти маєш на увазі?

— Можливо, вона пробула там недовго, — припускає Фінн, розглядаючи мене так, ніби щойно побачив. — Або так повністю й не сіла на трон.

Мій розум чіпляється за спогади того дня. Згадую жінку, яку Мордей убив, щоби покарати мене, показати, ніби може мене контролювати навіть після того, як угода виконана і Джас повернулася додому.

— Я не затрималася надовго, — кажу. — Рівно стільки, щоб урятувати сестру.

— Трон, мабуть, відчув, що вона не має наміру претендувати на нього, — висуває версію Кейн.

Фінн досі не відводить від мене очей, лишається незворушним, прораховує щось подумки.

— Це лиш одне з пояснень. Однак воно не розв’язує нашу поточну проблему.

Усі довго мовчать. Міша вивчає вино в келиху, Прета грається апельсином, а Кейн розглядає лезо свого ножа.

Фінн спостерігає за ними й нарешті порушує мовчанку:

— Якщо хтось і знає, як виправити цей безлад, то тільки Меб. Вона створила трон Тіней, і вона наша єдина надія знайти рішення.

Кейн пирхає.

— Нехай щастить.

— Я не жартую, — каже Фінн.

Прета лається:

— Ти хочеш померти?

— Звісно, ні. Але я не дивитимусь, як Арія нищить мій Двір чи мій народ, — вибухає Фінн. — Навіть якщо доведеться вирушити до Підземного світу. — Він повертає голову до Міші. — А доти треба повернути поснулих дітей на землі Немилостивих. У рідному краї вони матимуть більше шансів одужати. Я припускаю, ти допоможеш це організувати. Правда, Мішо?

Король Диких фейрі киває.

— Звісно.

Розмова набирає обертів, і я не встигаю за нею.

— Підземний світ? — обводжу поглядом усіх за столом, наче пояснення можна знайти просто в чиїхось очах. Я чула міфи та легенди про потойбічний світ, але ж Фінн каже, що збирається вирушити туди. — Це справжнє місце?

Прета стискає руки в кулаки на столі, але не підводить голови:

— Це свого роду проміжний простір між нами й тим, куди наші правителі потрапляють… після.

— Після… — до мене доходить, і я важко вдихаю. — Хочеш сказати, що потойбіччя реальне?

Фінн хитає головою:

— Наші колишні правителі не живуть у Підземному світі. Вони спочивають у Сутінках, куди ми не можемо потрапити. Але можемо іноді відвідувати Підземний світ, як і вони. Це єдиний спосіб поговорити з Меб.

— Це самогубство, — каже Прета.

Фінн ховає руки в кишені.

— Це вже робили раніше. І не раз.

Прета встає й відштовхує стілець.

— Не один фейрі намагався й зазнав невдачі — спробував і помер.

Я досі намагаюся осягнути те, що живі відвідують Підземний світ. Водночас запитую:

— Чому живі можуть померти, вирушивши туди?

— Річ завжди в балансі, — каже Міша, нахиляючи пісковий годинник із боку в бік. — Якщо всесильні правителі, яких більше немає з нами, можуть відвідувати Підземний світ, то й могутні монстри, яких ми вигнали із цього світу, також.

Фінн дивиться на Мішу, схиливши голову набік, проте в його очах немає навіть натяку на грайливий настрій.

— На щастя, принцеса зняла прокляття, і я вже не безпорадний нікчема, який лише марно топче цю землю і якого вам доводилося захищати впродовж двох останніх десятиліть. Я — спадкоємець трону Тіней. Моя магія діє на межі життя і смерті. Я найкращий кандидат для цієї роботи. Меб знає напевно, як врятувати наш Двір, і я збираюся отримати від неї відповіді.

— Ми навіть не знаємо, де шукати портали до Підземного світу, — каже Прета. — А востаннє, коли ви намагалися вмовити Верховну жрицю відкрити один із них, вона навіть бачити тебе не захотіла.

Фінн киває:

— Я пам’ятаю, але цього разу в мене є план. — Він озирається на мене, і на довгу напружену мить наші погляди зустрічаються. — Якщо припустити, що принцеса буде достатньо люб'язною, щоб супроводжувати мене в гори на Лунасталії.

— Я піду, куди треба, — кажу, але хитаю головою, відчуваючи, що катастрофічно не встигаю за цією розмовою. — А що там у горах? І що таке Лунасталії?

Фінн усміхається:

— У горах живе Верховна жриця. На великі свята вона виринає зі своїх глибоких медитацій і декілька днів влаштовує аудієнції. Верховна жриця мені потрібна, бо вона — єдина, хто може відкрити портал до Підземного світу.

— Ти збираєшся попросити її відіслати тебе на певну смерть? — запитує Кейн.

Прета хитає головою:

— Це надто ризиковано.

— Досить! — Різкий і чіткий наказ Фінна змушує всіх замовкнути. — Ми з Абріеллою зустрінемося з Верховною жрицею, і, якщо вона дозволить, я вирушу в Підземний світ, щоби поговорити з Меб. — Він обводить очима всіх за столом, ніби чекає, що хтось наважиться заперечити, а тоді зупиняє погляд на Амірі. — Залишилося чотири дні до Ауна-сталії. Нам треба вирушати.

— Ми навряд чи встигнемо зробити необхідні приготування, — втручається Прета. — Коли принц відвідує урочистості, необхідно дотримуватися певних процедур. До того ж нам потрібен час, щоби підготувати Джуліану. Якщо ти з’явишся з Абріеллою, і жриця відчує в ній силу корони, ти дорого за це заплатиш.

— Що ж удієш.

РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ

Мені сказали зібрати найнеобхідніші речі на тиждень-два. Пояснили, що Прета і Міша мають попрацювати разом над тим, щоб відкрити портал із поселення до Немилостивого Двору. Сказали, що я маю бути готова до світанку.

От тільки ніхто не пояснив мені, чому Фінн хоче, щоб я пішла з ним до цієї жриці, та які наслідки матиме його мандрівка до Підземного світу. Хай як вони всі вдають, що я тепер частина команди, насправді досі не довіряють мені. Навіть із магією та новим безсмертним тілом я не стала однією з них. Однак я це переживу. Маю свої причини побачити жрицю. Якщо вона здатна відкривати портали в Підземний світ, можливо, знає щось про зворотне зілля життя, яке колись згадував Міша. Навіть якщо його вже не існує, імовірно, є інший спосіб знову стати смертною.

Фінн чи хтось із його посіпак накреслив захисні руни навколо їхнього крила в замку, але я прослизаю крізь них, як вода крізь тріщини в скелі. Ховаюся в тіні, зливаюся з темрявою й безшумно скрадаюся на звук їхніх голосів.

Прета і Фінн стоять на одній із численних терас замку. Фінн сперся ліктями на поруччя, тримаючи в руці келих вина. Прета нервово походжає позаду нього.

— Я упускаю щось важливе, — каже Фінн. — Повна картина досі не складається, але хай мені грець, якщо дозволю, щоб страх завадив знайти потрібні нам відповіді.