Кристель Дабо – Зимові заручини (страница 40)
Механік проігнорувала хусточку, яку їй простягнув Ренар, і пройшла повз нього, примудрившись зачепити стегном Офелію так, що купа простирадл, які вона тримала в руках, упала на підлогу.
Ренар, спохмурнівши, засунув хусточку до кишені.
— Схоже, ти упав їй в око. Але зась! Вона вже давно подобається мені.
Офелії, яка заходилася підбирати простирадла, хотілося його заспокоїти. Останнє, що їй би спало на думку, — це залицятися до красуні-механіка.
— Лазні! — нарешті оголосив Ренар, пройшовши ще кілька коридорів.
Вони опинилися у вузькому задушливому проході з вологої пліснявої цегли. Офелія встромила ключ у замок дверей номер шість. Ренар запалив газову лампу й зачинив за собою двері. Коли Офелія побачила особистий простір, у якому їй доведеться жити найближчі місяці, у неї пересохло в роті. Брудні стіни, хитке ліжко, стара мідна ванна, жахливий сморід... Це було огидно.
«Ви повинні залишити кімнату в тому стані, у якому вона була при заселенні», — якось так сказав управитель. Що ж, дотепний жарт.
— Ось, мій хлопчику, — сказав Ренар, показуючи на дошку над ліжком, — це твоє нове жахіття.
На дошці була низка дзвіночків, кожен з яких приєднали до відповідних наліпок: «Бальна зала», «Більярдна», «Чайний салон», «Кімната для куріння», «Бібліотека»... Ренар показав на дзвіночок «Спальня».
— Тепер ти житимеш відповідно до особистого годинника твоєї пані. Ти засинатимеш і прокидатимешся одночасно з нею. У Місяцесяйві це може статися будь-коли. Монсеньйор завжди сповнений натхнення розважати гостей, і тебе можуть викликати і вдень, і серед глупої ночі.
Ренар схопив табурет, умостив на нього свою масивну фігуру й вказав Офелії сісти навпроти нього.
— Тепер побалакаємо.
Офелія з купою простирадл влаштувалася на ліжку, ніжки якого одразу просіли під вагою.
— Любий хлопче, тобі трапилася рідкісна перлина. Я старанно працюю в Місяцесяйві вже двадцять три роки, досвіду в мене не бракує. І я не якийсь там пройдисвіт, що роєм рояться довкіл. Коли я побачив твої круглі мов блюдця оченята, я відразу сказав собі: «Ре-нольде, цього малого з’їсть перший-ліпший, ти мусиш його підтримати».
Офелія моргнула, даючи тим самим знак, щоб він продовжував.
Табурет заскрипів під Ренаром, коли той нахилився до неї так близько, що вона на мить злякалася, що він зіб’є їй окуляри.
Але ж Мім не носив окулярів.
— Ось що я тобі пропоную. Я навчу тебе всього, що тут тобі треба знати, а навзаєм попрошу тільки незначну компенсацію.
Він розстібнув ліврею і витягнув із внутрішньої кишені маленький червоний пісочний годинник.
— Ти знаєш, що це таке?
Офелія похитала головою.
— Я так і думав. Такі речі не видають абиде. Коротко кажучи, господарі залишають нам їх як чайові. Такі пісочні годинники бувають чотирьох кольорів. Зелені, червоні, блакитні та жовті.
Ага, і жовті!
Ренар захоплено вибалушив очі, а потім сунув свій пісочний годинник їй у руку.
— На, роздивися як слід.
Офелія зважила предмет у руці. Невеличкий, важкенький, ніби замість піску всередині свинцеві кульки. На ньому була прикріплена невелика мідна табличка: «Морський курорт».
Ренар побачив її насуплені брови й вирішив пояснити:
— Є ціла купа напрямків. Торгові вулиці, жіночі квартали, ігрові зали тощо! Фокус у тім, щоб мати щасливу руку. Бо насправді ти ніколи не знаєш, куди тебе занесе. Одного разу я витягнув одну з пишною назвою «Ковток свіжого повітря» й опинився в загубленому замку посеред гір.
Офелія потерла носа. Вона не була впевнена, що все добре зрозуміла.
Вона повернула пісочний годинник і дуже здивувалася, коли піщинки не посипалися вниз. Ренара розсмішив її здивований вираз обличчя, і він показав на маленьке металеве кільце, якого вона не помітила.
— Ти можеш крутити цей пісочний годинник у будь-якому напрямку — він не працюватиме, поки не займати запобіжник. Не чіпай його, гаразд? Я не хочу бачити, як ти зникаєш разом з моєю відпусткою. Просто поглянь на це.
Він показав на золоту печатку, вибиту на дереві:
СІМЕЙНЕ ВИРОБНИЦТВО ХД & НЕБ
— Це Матінка Хільдеґарда їх виготовляє, — уточнив Ренар. — Цей годинник без штампа не вартий і кінчика нігтя на нозі. Не дозволяй впарити тобі якийсь непотріб, хлопчику: натрапити тут на підробку можна частіше, ніж деінде.
Він вихопив у неї пісочний годинник і поклав собі до кишені.
— Дружня порада: якщо не хочеш, щоб тебе обікрали, користуйся сейфом або швидко відкріпи запобіжник пісочного годинника. Одного разу мій давній товариш поклав заробітну платню за дванадцять років у надійну, на його думку, схованку. Того ж таки дня, коли його обікрали, він повісився.
Ренар підвівся, штовхнув ванну під кран і налив туди води.
— Незабаром мені треба повертатися на роботу. Ти дозволиш мені привести себе тут до ладу?
Офелія хотіла заперечити, але не встигла: він миттю, не соромлячись її, роздягнувся. І ось уже на ньому залишився сам ланцюжок з особистим ключем на шиї. Офелії слід було навчитися краще виражати свої емоції на обличчі.
— Пісочні годинники, — сказав Ренар, сидячи у ванні, — це наші чайові. Я не знаю, як давно ти працюєш у Беренільди, але певен, що ти не часто відпочиваєш. А тут, зважаючи на спосіб життя цих панів, буде навіть гірше! Бо тут справжня божевільня для лакеїв, деякі з них навіть почали виявляти неабияке невдоволення, щоправда, поки потайки від своїх господарів. І ось тоді в мадам Хільдеґарди з’явилася ідея щодо пісочних годинників.
Ренар на мить відволікся від своєї розповіді.
— Подай мені рушник, — попросив він.
Офелія, відводячи погляд, простягнула йому простирадло замість рушника.
Їй було дуже ніяково. Цей чоловік купався прямо перед нею і, здавалося, не поспішав одягатися.
— Позаяк я хороший хлопець, мені вистачить і десяти твоїх перших пісочних годинників, але різного кольору, — нарешті сказав Ренар. — А ті, що отримаєш поза цими десятьма, належатимуть тільки тобі.
Він виліз із ванни, загорнувся в простирадло й витерся ним.
Його руді бакенбарди розтріпалися, коли він схилився до Офелії, простягнувши руку, щоб закріпити договір. Вона на його жест тільки заперечливо похитала головою. Бо нічого не зрозуміла в цій історії з пісочними годинниками, тож не хотіла погоджуватися, не знаючи всіх тонкощів.
— О, здається, монсеньйор занад то вибагливий? А знаєш, друже, що інші можуть просто свиснути твою зарплату? І навіть не спитають твоєї згоди. Ренар же без жодного лихого наміру зобов’язується навчати тебе й захищати кулаками, якщо втрапиш у халепу. Можна було б і потроїти ту кількість, що тобі загадав!
Ображений, він повернувся до неї спиною, одягнув чисту сорочку, застібнув ліврею лакея. А коли знов обернувся до Офелії, гнів змінився на широку усмішку.
— Добре, синку, що вмієш постояти за себе. Домовимося так: ти віддаси мені лише свої зелені пісочні годинники, згоден?
Ренар знову простягнув їй долоню, але Офелія залишилася стояти, опустивши руки. Він широко всміхнувся.
— А ти не такий дурненький, як здаєшся, хлопчику. Присягаюся, я не намагався тебе надурити. Зелені пісочні годинники найменш цінні. Хочеш, я поясню тобі все у двох словах?
Офелія кивиула. Але вона б почувалася зручніше, якби вій надягнув штами.
Реиар застібнув запонки з виглядом справжнього знавця.
— Чотири кольори — чотири градації цінності. Зелені, найбільш поширені, дають право на один день відпустки в Небограді: великий зал, опіумна курильня, ярмарок, сауна... Знов-таки, бажаю тобі витягнути щасливий номер.
Він нарешті застібнув штани й натягнув панчохи, і Офелія полегшено зітхнула.
— Червоні, — повів він далі, — обіцяють більше задоволень. День відпустки, але якої! Не переплутай із зеленими! Це офіційний дозвіл вийти в реальний світ. Ти обираєш напрямок, знімаєш запобіжник і можеш ним користуватися, доки весь пісок не витече. Ці я приберігаю на потім!
Ренар нахилився над уламком дзеркала, прибитого до стіни. Він пригладив руду гриву й задоволено провів рукою по чисто поголеному міцному підборіддю.
— Блакитні — це вищий ступінь, — продовжив він, пристрасно зітхнувши. — Треба дуже постаратися, щоб їх отримати. Але вони того варті! Ці пісочні годинники занурюють тебе в сон наяву. Я спробував це лише двічі в житті. Досі вкриваюся сиротами, коли про це розповідаю.
Він обійняв Офелію за плечі. Вона похвалила себе, що заколола косу над шиєю. Якби Ренар відчув волосся там, де в Міма його немає, їй були б непереливки.
— Спробуй лиш уявити найяскравіші кольори, най-п’янкіші запахи, найбожевільніші пестощі, — прошепотів він. — Ти все одно не вигадаєш того, що ця ілюзія може тобі дати. Найвище задоволення, таке яскраве, що його ледве можна збагнути і яке, розсіявшись, полишає тебе в печалі.
Десь далеко пролунало дванадцять опівнічних ударів. Ренар відпустив Офелію і швидко огледів кімнату.
— Коротко кажучи, отака хитра штука. Досить один раз поринути в той світ, куди вона тебе занурює, і ти вже стаєш цілковитим рабом свого господаря, сподіваючись одного дня виграти найвищу нагороду — подорож до раю в один бік — жовтий пісочний годинник. Тепер ти ліпше розумієш мене, хлопчику?
Головне, що зрозуміла Офелія, так це те, що пісочні годинники були справжньою пасткою для мух.
— Ну то що ти вирішив? — спитав Ренар, помахуючи годинником. — Десять зелених пісочних годинників — і я навчу тебе всього, що треба знати, щоб посісти своє місце в Місяцесяйві. Домовилися?