Колин Гувер – 9 листопада (страница 1)

Поддержи сайт – оставь отзыв

1 2 3 4 Вперед

Шрифт

fb2

Присвячується Леві.

У тебе вишуканий музичний смак і незграбні обійми.

Не змінюйся ніколи.

УДК 821.111(73)’06-31

Г93

Серію «Сучасний молодіжний роман» засновано 2021 року

NOVEMBER 9

This book is a work of fiction. Any references to historical events, real people, or real places are used fictitiously.

Other names, characters, places, and events are products of the author’s imagination, and any resemblance to actual events or places or persons living or dead is entirely coincidental.

All rights reserved, including the right to reproduce this book or portions thereof in any form whatsoever. For information, address Atria Books Subsidiary Rights Department, 1230 Avenue of the Americas, New York, NY 10020.

Дизайн обкладинки Анастпасії Стпефурак

Гувер, Колін.

Г93 9 листопада : роман / Колін Гувер; пер. з англ.

Сергій Ковальчук. — Київ : РІДНА МОВА, 2022. — 360 с. — (Серія «Сучасний молодіжний роман»).

ISBN 978-966-917-814-5.

ISBN 978-966-917-646-2 (серія).

Як знати, що кохання справжнє? А який він — любовний поцілунок як у книжках? Як вісімнадцятирічним зрозуміти, що ця хімія гормонів переросте в щире кохання на все життя? І чи можна пробачити тому, хто збрехав ще в день знайомства? Ось на ці запитання шукають відповіді Феллон і Бен, які зустрічаються раз на рік упродовж п’яти років.

А вам цікаво дізнатися, як закоханість юних героїв роману переростає в кохання? Як, долаючи перепони, зізнаючись у найпотаємнішому і спокутуючи провини, Феллон і Бенові вдається пробачити собі та повірити в себе, не втративши одне одного?

УДК 821.111(73)’06-31

ISBN 978-966-917-814-5

ISBN 978-966-917-646-2 (серія)

ISBN 978-150-111-034-4 (англ.)

©Стефурак А. М., дизайн обклад., 2022

ПЕРШЕ 9 ЛИСТОПАДА

Я прозорий, наче вода,

Пливу за течією без мети.

А вона — якір, закинутий

у моє море.

Бентон-Джеймс Кесслер

Феллон

Цікаво, з яким звуком ця склянка розіб’ється об його голову?

Скло товсте. Але й голова в нього міцна. Мабуть, ГЕПНЕ так, що аж ЗАГУДЕ!

Цікаво, а скільки крові натече? На столі лежать серветки, але вони багато крові не вберуть.

— Еге ж, я сам трохи шокований, але все відбувається саме так, - каже він.

Від його голосу я міцніше стискаю склянку, щоб вона все таки не полетіла йому в черепушку, а залишилась у мене в руці.

— Феллон? — Він прочищає горло й намагається говорити якомога м’якше, та все одно його слова впиваються в мене гострими ножами. — Ти щось скажеш, чи як?

Я штрикаю соломинкою шматочок льоду в склянці, уявляючи, що це його макітра.

— А що ти хочеш почути? — белькочу я, наразі більше нагадуючи вередливе дитя, ніж вісімнадцятирічну дівчину, якою я і є тепер. — Хочеш, аби я привітала тебе?

Я спираюся спиною на сидіння і схрещую руки на грудях. Дивлюся на нього й думаю: розчарування в його очах — це результат того, що я його засмутила, чи це він просто знову клеїть дурня. Він сів за мій столик хвилин п’ять тому і вже

перетворив свою половину на сцену для публічних виступів. І знову, вже вкотре, я змушена бути його аудиторією.

Він тарабанить пальцями по чашці кави і декілька тактів мовчки дивиться на мене.

Цок-цок-цок.

Певно, він думає, що рано чи пізно я здамся і скажу йому те, що він хоче від мене почути. Але впродовж останніх двох років ми дуже мало бачилися, і він ще не знає, що я вже давно не та наївна дівчинка, до якої він звик.

Побачивши, що я ніяк не реагую на його акторську гру, він протяжно зітхає і кладе лікті на стіл.

— Ну я думав, ти хоч порадієш за мене.

Від цих слів мене аж пересмикує.

— Порадіти за тебе?

1 2 3 4 Вперед