Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 8)

— Але навіщо? — сварливо повторив солдат. — Чому це так важливо?

— Це стратегічний острів, на півдорозі між старим і новим світом. Коли перші колоністи відпливли у пошуках нового дому, тут була їхня зупинка. Олан привів сюди свій загін Хоробрих на шляху до заснування Валаєри. — Її губи скривилися від спогаду про ту давню трагедію, а вітер навколо обличчя ставав холоднішим. — Усі ці сповнені надій колоністи, які йшли за своєю мрією, нікому не бажали зла...

— Мене навчали на командира у Конвері, та навіть там ніхто не зміг пояснити, чому острів Фулкор вважається стратегічним. Ми пролили стільки крові заради цієї нікчемної скелі... — Він звів очі на сіре небо.

— Вона не нікчемна! — відрізала Клеа, намагаючись розібратися у власних думках і сердита, що не має готової логічної відповіді на його питання. — Цей острів належить Співдружності, а ішаранці готові пожертвувати багатьма життями, щоб знову захопити його. Тому ми повинні його втримати.

Коли солдат спробував сперечатися далі, Клеа змусила його замовкнути й відправила виконувати свої обов’язки.

Наступного дня сморід від звалених на купу трупів став зрештою нестерпним. Клеа наказала полоненим ішаранцям винести тіла на стіну і без церемоній скинути їх зі скелі в море, на поталу акулам. Це не виглядало красиво, як церемонія вшанування спадку для її загиблих товаришів. Це було просто позбавлення від сміття.

Скаліченого в’язня притягли до стіни, він стогнав від болю і, вкрившись потом, бився в гарячці. Його муки тривали вже більше доби. Клеа кивнула, і двоє її солдатів перекинули його через стіну. Він закричав, лише коли вже пролетів половину шляху, наче не в змозі збагнути, що відбувається.

Чорний плащ Клеа заколихався у неї за спиною, коли вона підвищила голос.

— За злочини, які ви скоїли, я засуджую вас усіх до смерті. — Вбивство конаґа Конндура давало їй для цього більш ніж достатньо підстав, але ішаранці до того ж несли провину своїх предків за різанину, вчинену ними в колонії безневинних Хоробрих у Валаєрі. — Ваші кістки будуть розтрощені рифами. Ваш спадок буде навіки забутий.

Бранці були охоплені люттю, але зв’язані руки робили їх безпорадними.

— Безбожні виродки! — прогарчав один з ішаранців. Дехто з полонених кричав і пручався, інші приймали свою долю, зберігаючи витримку. Але Клеа зневажала їх усіх, незалежно від їхніх дій.

Одного за одним їх зіштовхували списами зі скелі. Коли всі до одного полонені зникли у морських глибинах, а пінисті хвилі стерли їхню кров, Клеа звернулася до своїх солдатів.

— Острів Фулкор ніколи більше не повинен відчути отруйний дотик ішаранців. Цей острів наш.

8

Коли судерранські дозорці побачили, як до обнесеного мурами міста Баннрія наближаються піщані Люті верхи на своїх рептиліях, король Адан наказав відчинити браму. Він надто добре пам’ятав, як брат королеви By забив свого ауґа на смерть лише тому, що не схотів чекати, поки відчинять ворота.

Гейл Орр підійшов до короля і насупився, коли брама розчахнулася.

— Ти збираєшся впустити їх, Старфолле? Отак просто? Ти ж знаєш, що ми не можемо їм довіряти.

— Твоя правда, проте ми не хочемо оголошувати війну, принаймні поки що, — відказав Адан тихим голосом, коли вершники піщаних Лютих наблизилися. — Ми вчинимо розумніше. Нехай думають, що ми всі добрі друзі.

Королева By під’їхала до воріт, високо сидячи в шкіряному сідлі. Поруч з нею їхали її довготелесий замкнений брат Кво та сухорлявий маг Аксус. By подивилася на короля й сказала, хмикнувши:

— Адане Старфолле, навіщо вам взагалі ці стіни? Ви ж знаєте, що я могла б перетворити їх на порох, якби справді хотіла бачити вас.

Адан, що виглядав достоту як король у своєму парадному вбранні, твердо зустрів її погляд.

— У світі є й інші вороги та небезпеки, — відказав він. — Ці стіни стоять уже майже дві тисячі років. Ви казали, що ми повинні навчитися боротися й захищати себе.

Вона на якусь мить замислилася, а потім кивнула.

— Дійсно, від слабкої армії мені мало користі. — By жестом вказала на місто. — Ми підемо до вашого палацу! З часу нашого полювання на дракона минув не один тиждень, і ми повинні почати озброювати ваш народ, щоб воювати проти крижаних Лютих. Я збираюся зробити цей союз міцним. Ми союзники.

Хоча гірке роздратування підступило до горла Адана, він зберіг спокійний вираз обличчя.

— Звичайно. Слідуйте за мною. — Він знав, що Пенда вже взялася за справи, підганяючи слуг, щоб організувати прийом, який би не образив примхливу королеву.

Знаючи, що By ні за що не залишить свій почет за стінами, Адан і Гейл сіли верхи і поїхали у супроводі вартових Стяга. Вони провели гостей по звивистих вулицях старого міста. Зацікавлені мешканці визирали з вікон, спостерігали з відкритих дверей або стояли під барвистими наметами.

За межами замку Баннрії під керівництвом королеви Пенди встановили великий намет, як це зазвичай робили утауки, та поставили дерев’яний стіл, заставивши його різноманітними стравами. Неподалік лежала, повалена на землю, древня обвітрена статуя чоловіка-Лютого, колись давно привезена з руїн.

Коли гості із супроводом прибули, Пенда, посміхаючись, уже чекала біля старої статуї. Вона обрала це місце навмисно, щоб у такий спосіб нагадати By про її занепалу расу. Пенда прекрасно виглядала у вишуканій сукні, яка поєднувала повсякденну практичність утауків і більш строге вбрання Судерри, що дозволяло приховати її кругленький живіт. Гейл Орр зійшов з коня і, мов намагаючись захистити дочку, став поруч з нею, хоча вона цілком могла захиститися й сама.

Два її ска сиділи на одній жердині перед жовтим наметом. Побачивши Лютих, вони почали клацати дзьобами й шипіти. Гом, зброєносець Адана, спробував заспокоїти птахів-рептилій, однак перелякано відскочив, коли вони кинулися на нього.

By підійшла ближче, щоб оглянути повалену статую Лютого, і її губи скривилися в посмішці.

— У моєму палаці в пустелі є історичні записи, але цей нікчемний чоловік не заслужив ані рядка в них. — Вона відкинула своє довге волосся, від чого маленькі металеві прикраси дзенькнули. — Я рада, що ви знайшли Йому якесь застосування.

Не звертаючи уваги на напої, цукати та нарізане м’ясо на столі, королева By підійшла до Пенди.

— Я відчуваю, яку тобі зростає життя. — Вона зухвало простягнула руку, щоб торкнутися опуклого живота Пенди.

Вартові Стяга підняли списи та поклали руки на руків’я мечів. Воїни-Люті, що супроводжували By, помітили ці рухи, проте вони були цілковито впевнені, що жодна людина не може становити для них загрози, Здавався, їх розважала захисна постава вартових.

Коли королева піщаних Лютих торкнулася живота Пенди, вираз обличчя вагітної раптом змінився. На ньому відбилися біль і страх, наче їй у живіт встромили ніж і прокрутили його. Вона відсахнулася і заговорила холодним, владним тоном.

— Будь ласка, не торкайтеся мене.

Адан став між ними.

— Хтось може розцінити це як загрозу для моєї дружини. — В його голосі звучала стримана лють, потім він твердо наказав. — Відійдіть.

By стенула плечима.

— Я не мала на меті вас образити. У такій вагітності є своя краса, проте я також бачу біль, а це змушує нас згадати, чому ми ненавидимо крижаних Лютих. Коли моя пращурка Раан завагітніла дитиною Кура, її власна сестра із заздрощів отруїла її, ледь не до смерті. І Раан втратила дитину. — By обвела їх поглядом золотавих очей. — Це спричинило довгу ворожнечу з крижаними Лютими, що тривала багато поколінь, і ця трагедія призвела до того, що Кур покинув нас. Ми повинні знищити нащадків Сут, перш ніж світ знову очиститься.

Арі підстрибувала на своїй жердині, люто зиркаючи на химерних гостей. Кво, що стояв поруч із сестрою, принюхувався до повітря, ніби в ньому міг знайти відповіді. Він нахилився ближче до Пенди.

— Я мало знаю про те, як народжуються люди. Коли твоя дитина має з’явитися на світ?

— Скоро, — відповіла Пенда з тривогою в голосі.

By, здавалося, була зосереджена на дитині.

— Що ви збираєтеся робити з дитиною, коли вона народиться? Чи буде вона корисною?

Обурений такими словами, Адан промовив:

— Це буде наш син або донька. Ми будемо ростити нашу дитину, любити її і сподіватися, що вона стане якомога кращою людиною.

— Он як. — By була розчарована. Вона жестом вказала своєму оточенню зайняти місця за столом.

Всі взялися до різноманітних страв, виставлених перед ними, але, схоже, їжа нікого не цікавила. Слуги були явно стривожені, а зброєносець Гом нервово смикався щоразу, коли піщані Люті хапали шматки їжі зі своїх тарілок. Гейл Орр був напружений, мов натягнута тятива лука.

Пенда сиділа навпроти королеви By.

— Навіщо ви прийшли сюди?

By замислилася.

— Королева Онн створила власних робітників, яких вона називає мамулами. Як я чула, нікчемні істоти. — Вона дивилася на Адана та Пенду, не звертаючи уваги на всіх інших. — Я бачу набагато більше можливостей в людях. Ваша армія буде цінним знаряддям у майбутній війні. Перед вами постане багато зобов’язань і вимог, можливо, знадобляться навіть деякі жертви, щоб ваша раса вижила.

Кво наколов шматок ковбаси на виделку, понюхав його, потім відклав.

— Допоки ваш народ буде продовжувати розмножуватися. Ми очікуємо значних втрат у майбутній війні. Нам знадобиться багато дітей на заміну.