Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 58)
— Відчиніть браму!
Охоронці широко розчахнули ворота і кинулися з дороги. Верховний жрець пустив кобилу риссю і виїхав з міста, а за ним по п’ятах рухався божок, мов страхітливий мисливський пес.
Кловус направився по дорозі, залишивши за спиною стіни міста. Він їхав багато годин, здолавши чимало миль, і дістався лісистих пагорбів, де, як він знав, гетррени мали основні табори. Він знайде варварів, або вони знайдуть його. Байдуже, як це станеться: кінцевий результат буде однаковим.
Божок вирував, рухаючись за ним, коливаючись навсібіч і залишаючи за собою димну стежку в траві. Хоча Кловус був один у цьому краю, що кишів кровожерливими варварами, він не відчував ані страху, ані незахищеності. Божок був прив’язаний до нього, завжди готовий виконати його накази, навіть коли віддалявся, перевіряючи, як далеко сягає їхній зв’язок. Кобила продовжувала скакати вперед, а божок нісся між сосен, розгойдуючи гілля і здіймаючи бурю серед високих дерев.
Кловус їхав усю ніч. На світанку, коли зі сходу почало просочуватися темно-червоне світло, він почув крики у лісі та тупіт коней. Його кобила форкнула. Жрець був один на дорозі, огрядний лисий чоловік у синьому каптані. Він зупинив кобилу на широкій галявині і став чекати, чуючи, як стукіт копит стає дедалі гучнішим. Незабаром з лісу вилетіли вбрані в хутро воїни, озброєні палицями й мечами. Побачивши свою жертву, вони голосно завили.
Стримуючи стривоженого коня, жрець повернувся до них і крикнув:
— Я вимагаю побачити Маґду. — Він відчував, що могутній божок причаївся серед дерев.
Гетррени під’їхали ближче, то були огидні на вигляд чоловіки з кривими зубами, у деяких зуби були заточені. Їхнє довге волосся було заплетене в коси та зав’язане у вузли під металевими шоломами.
— Маґда з’їсть тебе живцем, — прогарчав один з чоловіків.
Силою думки Кловус прикликав божка, дозволивши йому показати себе.
— Я не сподобаюся їй на смак. — Йому потрібно було тримати варварів у залізних лещатах, а тому він мав налякати їх.
Істота ринула до нього, прориваючись крізь гілки. Сосни тряслися, лякаючи вершників. Їхні темні коні били землю копитами, подаючись назад. Його власна кобила тремтіла, проте залишалася на місці.
Кловус штовхнув її п’ятами і рушив вперед, змушуючи варварів супроводжувати його. Він не знав, як далеко їхній головний табір.
Після того, як він поговорить з Маґдою і дізнається, чого насправді хочуть гетррени, він зможе визначити, як найкраще їх використати.
55
Схована під своїм палацом після замаху на вбивство, емпра Ілуріс лежала нерухома і бліда, але наразі вона була в безпеці. Семі та бійці Яструбиної варти влаштували її так зручно, як могли. У цьому таємному сховку лікаря не було, але жоден з придворних лікарів не зміг би нічим допомогти. Семі й сама не знала, чи допомагала емпрі її турбота, але вона все одно робила це для Ілуріс.
Вона, каптані Вос та шість бійців Яструбиної варти залишалися всередині замаскованої кімнати, підозрюючи, що їх, напевно, намагаються знайти. Минули перші напружені дні, і Семі, поки що почуваючись у безпеці, міркувала, що ж буде далі. Охоронці з Яструбиної варти постійно були насторожі, готові віддати життя, щоб захистити емпру та її спадкоємицю.
Спочатку Семі не дозволяла собі думати про щось, окрім виживання, але тепер їм доведеться обміркувати загальний план дій. Як довго вони зможуть просто ховатися у темряві? Що станеться, якщо емпра так і не прокинеться? Охоронці палацу брали участь у замаху, а вбивці проникли поміж слуг. У Семі й купки вірних бійців не було союзників, і вони не знали, кому довіряти.
— Ми не можемо ховатися вічно, — промовила Семі, і її слова пролунали в тиші кімнати напрочуд гучно, — Ми повинні підготуватися до того, як діяти далі.
— Я знаю, — сказав Вос. Вони дуже зблизилися за той час, що вимушено перебували разом у цій кімнаті. Коли Семі подивилася на каптані, то відзначила, що його кривуватий, колись зламаний ніс контрастує з його вродливим обличчям. — Мої бійці Яструбиної варти та я битимемося, як і ти, але нашої маленької групи не достатньо, щоб протистояти верховному жерцю та його воїнам. Якщо вони знайдуть це місце, то вб’ють Ілуріс, вб’ють тебе і заметуть усі сліди.
Семі поглянула на замаскований вхід до кімнати, і її охопив трепет від моторошної таємниці.
— Ми не зовсім самі.
Їхній дивний охоронець залишався на місці, ховаючи їх. Семі, зосередившись, могла проникнути поглядом крізь туманну ілюзію, проте сторонні бачили лише тверду кам’яну стіну. Дівчина й досі не розуміла, що це за сутність.
Лише стара Аналера та кілька довірених слуг знали, де переховується емпра та її захисники. Вони заприсягнися у своїй вірності, усвідомлюючи, що випадкове розкриття навіть крихітної частки цієї таємниці може вартувати Ілуріс життя. Віддана Аналера приходила щодня, таємно приносячи їжу, воду, багато свічок і нічні горщики. Емпра заслуговувала набагато кращих умов, але тут вони були в безпеці, маючи можливість розробляти надійний план.
Семі пригадала, що їй довелося пережити на вулицях Прірарі, в темних і брудних закапелках, де вона ховалася, коли її переслідували місцеві банди. Там був безжальний однорукий чоловік на ім’я Леро, який викрадав безпритульних дітей і змушував їх грабувати п’яниць. Щойно Семі розквітла як дівчина, чоловіки захотіли примусити її до близькості, але їй вдалося зберегти незайманість, навіть попри намагання одного такого нападника, що, зустрівши її в провулку, спробував роздерти на ній спідницю. Семі, вчасно вихопивши свій ніж, каструвала його. Більше він ні в кого не відбере цноту.
Семі добре вміла виживати — і зробить це й зараз. Однак емпра Ілуріс хотіла б, щоб вона також знайшла спосіб врятувати трон.
Через два тижні відносного затишшя таємничий охоронець розвіявся, розчинившись у повітрі і залишивши по собі лише тонке туманне мерехтіння на місці входу. Тунелі зовні були тихі, і ніхто сюди не приходив.
Бійці Яструбиної варти по черзі виходили на розвідку, але так, щоб їх ніхто не зміг помітити. Оскільки вони були особистими охоронцями емпри, на них би неодмінно напали. Семі уявлення не мала, наскільки великого розмаху набула змова.
Вона підійшла посидіти біля блідої, тендітної жінки.
— Якщо Ілуріс прокинеться, — звернулася вона до Боса, — вона може виступити перед народом і повернути собі владу. Але вони ніколи не приймуть мене...
— Ти сильніша, ніж гадаєш, — здивував її своїми словами Вос. — Я вважаю, що коли до палацу увірвалися асасини, то справжньою мішенню була саме
Дівчина подивилася на нього з недовірою.
— Я? Я ж ніхто. Метою нападу було довести діло до кінця і вбити Ілуріс.
Вос повільно похитав головою.
— О, вони б убили емпру, це точно, але зараз ти важливіша. Всі знають, що ти була наступницею, обраною самою Ілуріс. Ти набагато більша загроза для верховного жерця Кловуса.
Семі присіла на бочку з водою, відчуваючи вагомість того, що сказав каптані. Розмірковуючи над почутим, вона зрозуміла, що його слова були правдою.
Вос продовжував:
— Якби Кловус відчував, що зможе керувати тобою, то посадив би тебе на трон просто зараз. Але він знає, що ти не будеш його маріонеткою.
— Ніколи! — вигукнула Семі.
— Отже, тебе треба усунути. Без тебе Кловус буде очевидним голосом емпри. — Він нахилився ближче, його обличчя було сповнене тривогою за Семі. — Головному жерцеві вигідно, щоб Ілуріс залишалася живою, проте недієздатною, бо тоді він може приймати всі рішення від її імені. А саме через тебе він має відчувати занепокоєння.
Семі ковтнула.
— Ось чому він убив камергера Нерева.
Якби справа дійшла до прямого протистояння в боротьбі за владу, то чи змогла б вона, шістнадцятирічна дівчина з вулиці, здобути вірність цілої країни? Вона так не думала. Точно не проти такого могутнього й честолюбного чоловіка, яким був верховний жрець.
Раптом до кімнати швидко повернулися двоє розвідників з Яструбиної варти, і, коли вони пройшли крізь слабке мерехтливе поле на вході, було помітно, які вони стривожені.
— Нас знову шукають, вони обшукують тунелі. Можливо, нам доведеться їх убити. — Чоловіки подивилися на тонку пелену, що прикривала вхід. — Вони, напевно, знайдуть нас.
Вос і Семі піднялися з ліжка емпри. Якби це були просто якісь випадкові шукачі, бійці Яструбиної варти швидко покінчили б з ними, але згодом їхню відсутність можуть помітити, і тоді сюди прийдуть інші. Семі приготувалася до бою. Інші охоронці, напружившись від почутого, принишкли.
Дівчина раптом відчула, як у неї стислося серце, як полум’я пробігло по її венах і в її думках. Повітря в кімнаті замерехтіло і згустилося одночасно з тим; як пульсація невідомої самодостатньої енергії згустилася біля входу. Сутність затверділа, змінила колір і знову стала досконалою маскувальною подобою кам’яної стіни. А потім вона стала розмитою і прозорою зсередини, завдяки чому Семі та інші могли бачити, що відбувається в коридорі.
За кілька хвилин повз них пройшов загін ішаранських солдатів, які явно щось шукали. Підозріливі чоловіки зазирали в ніші, швидко оглядаючи всі закутки. Захисна сутність залишалася на місці, прикриваючи утікачів, і солдати проминули замаскований під суцільну стіну вхід, нічого не помітивши. Воста бійці Яструбиної варти з полегшенням тихо зітхнули, коли шукачі пішли.