Кевин Андерсон – Війна помсти (страница 45)
— З Тона поки що досить пригод. Тепер настав час для навчання. — Вона потягнулася, щоб поцілувати його в щоку. — А у мене є деякі обов’язки Хороброї, які слід виконати!
Шадрі було подумала, чи не варто віднести історії Лютих, записані на кришталевих пластинах, до святині пам’яті, щоб усі хранителі теж могли переглянути записи, але жоден з них не розумів мови Лютих. Натомість вона вирішила, що королівська бібліотека — ідеальне місце для того, щоб вивчати матеріали разом з Тоном, пліч-о-пліч.
Покл розпалив добрячий вогонь у каміні, і в кімнаті стало тепло. Коли Тон поклав згорток на довгий дерев’яний стіл, Шадрі благоговійно розгорнула його і взяла першу пластину тонкого склоподібного матеріалу. Вона повернула його до світла, так щоб полум’я від каміна просвічувало його наскрізь і висвітлювало літери. Але всередині спресованого шарами кришталю було запечатано набагато більше усього.
Тон потягнувся до пластини.
— Щоб активувати літери, потрібна кров Лютого. — Він вийняв кинджал, що висів у нього на боці, і підняв руку. — Заради здобуття знань я з радістю вколю собі палець. — Він уколов палець кінчиком ножа, випустивши краплю темно-червоної крові, а тоді торкнувся пальцем прозорої поверхні. Коли світло від вогню відбилося від пластини, літери вистрибнули з документа в повітря і замерехтіли там. — Початок ось тут... стільки відомостей, стільки історій.
— Прочитай їх мені, я запишу кожне слово, — попросила Шадрі. Вона часто працювала у цій кімнаті, тому в неї вже був цілий стос чистого паперу для записів, яким її забезпечила королева Тафіра.
Знервовано кліпаючи, до бібліотеки увійшов Покл. Він приніс їм таріль із хлібом і сиром. Шадрі й Тон були занадто зайняті записуванням тексту, тому не стали відволікатися, тож кошлатий юнак поставив таріль на стіл біля них. Виходячи, він затримався у дверях, аж поки Шадрі не підвела очі й не посміхнулася йому. Тоді, почервонівши, Покл поспішив далі у справах.
Дівчина була готова працювати до глибокої ночі, проте на вивчення сотень кришталевих пластин могло піти багато днів, а то й тижнів. Шадрі дивувалася невідомим їй раніше історіям про стародавні битви Лютих, перемоги піщаних Лютих, віроломство крижаних Лютих. Тон читав легенди про славетного воїна Рао, великого полководця, який кинув виклик самому дракону Оссусу і поранив його. Деякі документи виявилися довгими оповідями, сповненими звинувачень раси крижаних Лютих, лихих нащадків Сут. Там говорилося про те, що ніхто ніколи не забуде того жахливого злочину, який вони скоїли проти безневинної вагітної Раан, справжньої коханої Кура.
Тон читав і читав літери, що висіли в повітрі, а Шадрі вдалося зіставити кілька символів Лютих з певними словами. Розшифровуючи тексти, вона особливо уважно стежила за тим, щоб визначити, який саме символ Лютих позначає ім’я бога...
Наступного дня, поки Тон вправлявся у володінні мечем з Елліель і допомагав тренувати бійців Феллстаффа, Шадрі продовжувала розбирати кришталеві пластини. Вона розглядала химерні знаки, які бачила, тримаючи пластини проти блідого сонячного світла, що пробивалося крізь вікна. Дівчина відбирала будь-які документи, де, як їй здавалося, згадується Кур, тому що вони могли мати відношення до таємниці існування Тона. Вона знайшла ще п’ять пластин, у яких часто використовувався символ бога, одна з них була дуже дивною — з обкришеними краями, якогось жовтуватого відтінку.
Коли Тон повернувся ввечері до бібліотеки, Шадрі з радісним хвилюванням показала йому незвичайну кришталеву сторінку.
— Ця вицвіла сторінка на вигляд старша за інші, як гадаєш? А може вона зроблена з іншого матеріалу? Це має бути щось особливе, правда? — Шадрі показала на вигравірувані знаки. — Подивися на цей символ. Тут згадується Кур, знову й знову. Цікаво, що це означає.
Зацікавившись, Тон узяв пластину.
— Я не знаю. Подивимось, що там написано? — Він знову вколов палець і висвітлив літери своєю кров’ю. Темноволосий Лютий відступив назад, читаючи вголос текст, що тепер став видимим і світився, а Шадрі почала записувати. Дивний вираз промайнув на обличчі Тона, і він зупинився.
Шадрі трохи зачекала, але не довго.
— Що таке? Це про Кура? Історії про те, що з ним сталося? Є щось про тебе?
Тон деякий час читав мовчки, потім зрештою подивився на неї і пояснив:
— Це стародавня історія про Кура та двох його коханих, Сут і Раан. Через ревнощі Сут отруїла власну сестру. Тому Раан втратила дитину, дитину Кура. — У його глибоких сапфірових очах відбилося сильне потрясіння. — Але в цій версії говориться, що серце Кура було розбите, він був у відчаї, усвідомивши, що накоїли його творіння. Він зрозумів, що все зло у світі не вдалося втримати всередині дракона Оссуса. Зло також отруїло і Лютих.
Тон покрутив пожовклою кришталевою пластиною з боку в бік. Мерехтливі літери блищали в повітрі.
— Тут говориться, що Кур, охоплений стражданнями і безнадією, покинув Лютих. — Тон нахилив голову, вдивляючись у символи, що висіли в повітрі. — Далі сказано, що Кур працював без відпочинку сто днів і сто ночей, щоб створити магію забуття. Йому потрібна була лише одна крапля крові Оссуса, щоб магія почала діяти. Тут написано, що Сут бачила, як він спустився в гори, щоб знайти Оссуса, і після цього Кура більше ніколи не бачили.
Тон відклав кришталеву пластину, явно вражений прочитаним.
— Але це запис із стародавнього архіву. В примітці зазначено, що ця оповідь вважається легендою, а не справжньою історією. Але мені цікаво. — Він торкнувся татуювання на своєму обличчі, а потім підняв погляд, раптом сповнившись рішучості. — Чи можливо, що крижані Люті знають більше?
Радий, що повернувся додому, у свою затишну залу, Колланан працював кинджалом: обточував шматок м’якої сосни, змахуючи кучерики стружки, вирізьблюючи маленьку фігурку. Він завжди говорив онукам, що просто звільняє іграшку, яка опинилася в пастці всередині деревини. Його гостре лезо на мить застигло під тягарем спогадів, а потім Колл знову запрацював ножем. Король майже не помічав, як болять пальці.
Тафіра сиділа біля нього в кріслі перед вогнищем. Вистругуючи фігурку, він розповів їй усе, що сталося глибоко в пустелі, наголошуючи на тому, що анітрохи не довіряє королеві By.
— Та все ж я був би радий, якби вони билися з нами проти крижаних Лютих.
Він вирізав дерев’яні руки, намітив лінії обладунків і тепер тримав у руці незавершену фігурку воїна Лютих. Королю сподобалася власна робота, і він шкодував, що не може подарувати іграшку хлопцям, адже Томко мертвий, а Бірч — у полоні. Колланан кинув фігурку у вогонь, де вона почорніла від полум’я — так само, як рука Конндура, яку поглинуло поховальне багаття.
Коли Тафіра заговорила, пригніченість у її голосі підказала Колланану, що її вже деякий час мучать якісь думки.
— Коханий, я знаю, що моя присутність викликає занепокоєння у деяких наших людей. Як ти думаєш, може мені краще поїхати пожити в лісовому будинку у віддаленому окрузі? Лорд Оґно надіслав мені запрошення. А Шадрі могла б мене супроводжувати.
Колл, який уже почав вирізувати наступну фігурку, від несподіванки зупинився.
— Я щойно повернувся додому! Ти потрібна мені тут, особливо тепер.
— Ця ішаранська війна змінює все. Я боюся, що моя присутність відволікатиме їх.
— Ти точно відволікаєш
— Я відчуваю неприязнь з боку капітана Рондо. Ми повинні дозволити йому повернутися до Конвери. Тут його місія закінчена.
Колл підвів очі.
— Він добре навчений солдат Співдружності, і він буде виконувати накази. Тепер, коли я знаю, що підмога піщаних Лютих незабаром надійде, я хочу, щоб Рондо був тут для удару по фортеці на озері Бакал.
Тафіра насупила брови.
— Так, вони солдати, але їх усього лише двадцять. Невже це настільки важливо?
— Так, але з інших причин. Конаґ Мандан не ставиться до Лютих достатньо серйозно насамперед тому, що Уто націлений на Ішару і сліпий до будь-яких інших загроз. Ось чому я хочу, щоб капітан Рондо та його люди разом з нами брали участь у нападі. Вони на власні очі побачать загрозу, яку несуть крижані Люті. І, коли я відправлю їх назад, вони, можливо, переконають Мандана.
Тафіра нічого не відповіла, хоча її стривожене обличчя говорило йому, що ця розмова ще не завершена. У глибокій тиші він закінчив вирізати вовкоконя, а потім і його жбурнув у вогонь.
Тон та його двоє друзів-Хоробрих увійшли до великої зали, і Колланан з першого погляду зрозумів, що вони замислили якийсь план. Елліель і Ласіс були вбрані у чорні однострої, щойно випрані, в начищених до блиску черевиках, наче з’явилися на офіційний огляд. Куртка Ласіса була розстебнута на шиї, ніби навмисно демонструючи шрам на тому місці, де королева Онн перерізала йому горло.
— Ми маємо пропозицію, Володарю, — оголосив Ласіс. — Дещо, що вам варто розглянути.
Колл відклав ніж і змахнув з колін дерев’яну стружку.