Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 25)

Тепер, лежачи в таборі під відкритим нічним небом, Адан побачив падучу зорю, тоненьку смужку світла — нагадування про те, чому для нього було обрано ім'я Старфолл, Зорепад. А що, як Люті дійсно розбудять дракона? Що, як їхній бог Кур дійсно повернеться, щоб переробити світ? Що, як усі зорі впадуть з неба?

Того вечора, збираючи хмиз, Адан помітив блакитний мак, що самотньо визирав з високих трав. Він зірвав квітку і тепер тримав її біля себе, намагаючись заснути, уявляючи Пенду. На якийсь час він перестав думати про майбутні потрясіння й нещастя і поринув у мрії про дім.

Наступного дня Колланан тримався поруч з Аданом, але говорив мало. Час від часу він проводив пальцями по держаку свого бойового молота, наче хотів по чомусь вгатити. Дядько був занурений у власне горе, що було набагато глибшим, ніж те, що відчував Адан. Колл втратив не лише брата, але й доньку та принаймні одного онука. А смерть Тафіри... Адан не міг собі уявити, що він робив би, якби Люті вбили Пенду. Таке страшне горе здавалося неможливим, але Колланан Молот був змушений нести його на своїх плечах.

Немолодий король виглядав закам'янілим і спустошеним. Жага помсти розривала йому душу, женучи його одночасно в протилежних напрямках — скинути з трону Мандана і покарати Уто чи протистояти зловісним Лютим і врятувати власне королівство.

— Після того, як звільнимо невільників з табору, ми не повинні затримуватися в Баннрії, — попередив Колланан. — Армія Судерри має зустрітися з моєю на західному схилі Хребта дракона.

Адан погодився, проте в нього були свої застереження.

— Якщо королева By побачить, що моя армія вирушила в похід, вона розгнівається. Вона вважає моїх солдатів своєю власністю.

— В мене серце кров'ю обливається через королеву піщаних Лютих, — саркастично відказав Колл. — Їй доведеться змиритися.

Раптом обличчя Адана просвітліло — в нього з'явилася ідея.

— Я знаю, що вона вже невдоволена тим, що Мандан знехтував її запрошенням, і це дає нам прекрасне виправдання. Вона почувається зневаженою. Якщо вона спитає, де моє військо, я скажу, що ми збираємося провчити мого брата за таку неповагу до неї. Вона достатньо самозакохана, щоб повірити, що це справжня причина.

Тон, що їхав позаду, голосно зауважив:

— Якщо я побачу її, то подякую за всі історичні документи, які вона мені дала. Деякі з історій виявилися надзвичайно повчальними. Шадрі пообіцяла перекласти ще, поки ми будемо в поході.

Колл нахмурився.

— Не те, щоб By сама дала їх тобі. Ти змусив її.

— Вона вчинила мудро, давши мені те, що я просив, — стенув плечима Тон. — Я все ще сподіваюся, що в цих документах знайду відповіді про себе та про моє істинне призначення.

Коли вони піднялися на вершину пагорба і вгледіли стародавнє місто, Адан відчув невимовне полегшення, побачивши, що товсті мури стоять, як і завжди, міцні й неушкоджені. Різнобарвні стяги майоріли на баштах. Сінан і капітан Ельціор стали махати руками і щось вигукувати, хоча їхній загін був ще занадто далеко, щоб хтось міг їх почути. Вершники Колланана, що їхали на чолі колони, підняли знамена Нортерри.

Невдовзі попереду показалися судерранські розвідники, які поспішали їм назустріч, щоб супроводжувати до воріт. Ксар, зелений ска Пенди, ширяв над ними, ніби докоряючи за те, що вони так довго не поверталися додому.

Коли обидва королі із супроводом в'їхали на головний двір замку, Гейл Орр уже був там, щоб їх привітати. Батько Пенди убрався в одяг з кармазинового та чорного шовків, кольорів його родини.

— Кра, Старфолле, ти привіз гостей! — Він уперся обрубком руки в стегно. — То ми тепер у стані війни?

— Ми в стані війни вже деякий час, навіть якщо Люті про це ще не знають, — відказав Колл. — Це дає нам трохи більше часу на підготовку. — Його голос перетворився на низьке грудне гарчання. — І часу зайнятися іншими справами.

— На жаль, ми тепер також у стані війни з конаґом Манданом, — сказав Адан. Ці слова вразили його тестя. — Судерра має бути готова захищатися на кількох фронтах.

Гейл Орр голосно засміявся.

— Кра, лорди-васали вже давно готують війська і зброю. — Він підняв брови. — Але я думав, що ми збираємося воювати з піщаними Лютими, хіба ні?

— І з ними теж, — відповів Адан.

Колланан підняв свій бойовий молот і недбалим, проте зловісним рухом поклав його на плече. Тридцять солдатів з Нортерри спішилися, і конюхи відвели їхніх коней до стайні.

Коли Пенда вибігла їм назустріч у вишитій утаукській сукні з немовлям на руках, у Адана перехопило подих, і він не міг відірвати від них очей, забувши про все на світі. Він миттю зіскочив з коня і міцно обійняв дружину з немовлям.

Сміючись, вона жартівливо відштовхнула його.

— Дитину задушиш!

Адан, зніяковівши, відступив на крок, змахнув пилюку з дорожнього вбрання і простягнув руки до жінки.

— Дай мені потримати маленьку Оук.

Поки король колисав немовля, він відчув, яка вона крихітна й тендітна в його руках. Оук заворушилася й поглянула на нього, і йому здалося, ніби на небі розійшлися хмари й визирнуло сонце.

Сінан і Ельціор повели нортерранських солдатів до призначеної для них казарми. Елліель і Тон супроводжували короля Нортерри, тому для них Гейл Орр знайшов кімнати в головному замку.

Адану хотілося провести час зі своєю дружиною, своєю королевою. Гом метушився навколо — нагрівав воду для купання, шукав рушники та чистий одяг. Пенда поклала маля в колиску й накрила м'якою ковдрою, і дівчинка міцно заснула.

Адан поцілував Пенду і довго тримав її в обіймах. Вона посміхнулася йому і мовила:

— Відколи я повернулася додому, ми нічого не чули про піщаних Лютих. Наші роз'їзди та купці-утауки не бачили розвідників Лютих, хоча ми вже мали отримати наступний вантаж димчастого скла.

— Воно нам знадобиться, — відказав Адан. — Ми повернемо димчасте скло проти піщаних Лютих. — Він пригадав, що відчував, коли встромив інкрустований обсидіаном меч у серце мерзотного Кво. — Але ми також маємо позбавити трону мого брата і притягнути Уто до відповідальності за всі його злочини.

— Є такі люди, які набувають собі не одного ворога, а багатьох, — зауважила Пенда. — Це входить у них у звичку.

— Колланан хотів одразу вирушити до Конвери, проте я повернувся сюди через свою обіцянку. Ми з ним разом відправимося до невільничого табору Лютих і звільнимо Ґлік та інших.

— Кра, — просвітліла Пенда, — хороший вчинок може виявитися зброєю більш могутньою, ніж будь-який гостро відточений клинок.

Через три дні до замку з ближніх та віддалених повітів з'їхалися більшість лордів-васалів, і Адан скликав військову раду. Колланану вже не терпілося завдати удару по невільничому табору і звільнити в'язнів, щоб вирушити на наступну битву. Горе загострило його гнів і підірвало його витримку. Адан, побачивши, як страждає його дядько, зазнавши стількох страшних втрат, став ще більше цінувати те, що має.

Ксар і Арі приєдналися до зібрання, всівшись на свою жердину, адже ска стануть важливою частиною їхньої розвідки. Синя ска досі мала сердечний зв'язок із Ґлік, а отже, могла знайти дівчину-сироту та інших полонених. Зброярі доповіли, скільки зброї з димчастого скла є в арсеналах, хоч Колланан і зауважив, що проти Мандана та його прихильників вистачить і будь-якого звичайного клинка.

Адан поклав на стіл маленьку позолочену скриньку, на якій виднілися кольори трьох королівств.

— Це... це вразило мене чи не найбільше. — Він відкрив скриньку. — Я не розумію, що робить мій брат. — Адан дістав з неї висохлу руку Конндура Хороброго, яку відправлена конаґом процесія возила по Судеррі, влаштовуючи похмурі й химерні вистави.

Колланан побагровів від злості.

— Мандан відправив другу руку до Феллстаффа, а багато інших жахливих останків — по всіх трьох королівствах, щоб розпалити наш гнів. Він хоче, щоб усі ми втратили голову, жадаючи помститися Ішарі. І все заради того, щоб почати війну... — Він глибоко вдихнув, розпалюючись все більше. — Від самого першого дня Мандан не був гідний трону конаґа.

Адан спробував повернути розмову в більш обнадійливе русло.

— Армії наших двох королівств доб'ються справедливості та об'єднають Співдружність, і тоді ми зможемо протистояти справжньому злу — Лютим.

— До того, як їм вдасться розбудити дракона, — вставила Елліель.

Пенда поклала долоню на долоню Адана.

— Спочатку ми звільнимо полонених. Це менша, але вкрай важлива перемога.

23

Новий божок огортав Ілуріс і давав їй сили. У неї все ще паморочилося в голові, і вона відпочивала весь день, хоч відпочивати їй уже набридло. Емпра випила води і трохи поїла, намагаючись берегти від зайвого навантаження всохлий від нерухомості шлунок.

Каптані Вос дбав про неї з усією відданістю й любов'ю, і його голос діяв на Ілуріс заспокійливо. Вона заплющувала очі й просто слухала його, дослухалася до свого серцебиття і відчувала, як думки кружляють у пустотах її свідомості. Їй було важко пов'язувати їх між собою чи оцінювати. Прості поняття більше не складалися в єдину картину так, як мали б.

Як емпра, Ілуріс мала гострий розум і швидко приймала рішення. Вона могла передбачати наслідки й розуміла різні тонкощі, а ще пишалася тим, що може вести дискусію з будь-яким опонентом. Але відтоді, як вона прокинулася, виринувши з порожнечі, її думки стали схожі на поодинокі маленькі пушинки, які, немов пух з тополі, розліталися від найменшого вітерцю. Вони, то торкаючись між собою, то оминаючи одна одну, безладно носилися вусібіч. Ідеї та усвідомлення приходили до неї не одразу, а з якимись перервами, і відмовлялися збиратися в одну велику мозаїку. Емпра бачила тільки маленькі клаптики розірваного плину часу.