Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 128)

І Пенда, і Адан здригнулися.

— Це тільки одна з незліченних подібних історій, які ми вислухали, — мовив Адан. — Мандан був конаґом лише короткий час, але за цей час... ох, як багато шкоди він наробив.

Мак Дур випростався, зібрався з духом і продовжив.

— Уже декілька тижнів я живу на суші серед інших утауків, але моє серце рветься в море. Моє серце належить «Ґліссанду». Те, що залишилося від корабля, все ще стоїть в доках Рівермута. Якщо коли-небудь ви зможете знайти спосіб надати мені кошти на ремонт і відбудову мого корабля, я буду щасливий служити вам швидким і надійним посланцем, коли і де я вам не знадобився б. А в ці дні мої послуги будуть вам дуже потрібні — і вздовж усього нашого узбережжя, і навіть в Ішарі. Весь світ повинен знати, що сталося. — Капітан гордовито задер підборіддя. — Але це за умови, що мені також буде дозволено торгувати.

Пенда посміхнулася.

— «Ґліссанд»... мій батько плавав на ньому.

Мак Дур вклонився.

— Так, завдяки Гейлу Орру ми мали багато пригод і отримали великий прибуток.

— Знадобляться десятиліття, щоб виплатити всі необхідні компенсації після цієї війни, — зітхнув Адан, — але це борг Співдружності перед вами. Так, нам точно знадобляться ваші послуги.

112

Рівний вітер надимав смугасті вітрила, підганяючи ішаранський флагман по морських хвилях. Семі стояла на носі корабля, а Вос, як завжди, був біля неї. Вона вдихала свіже повітря, згадуючи, як вони з емпрою Ілуріс пливли на острів Фулкор. Розташована там фортеця була похмурою й потворною, а сам острів являв собою безплідну скелю в стратегічно важливому місці. І те, що там сталося...

Коли Семі вдалося розгледіти вдалині узбережжя Остерри, вона побачила, що ця земля зелена й прекрасна, зовсім не схожа на виснажену посушливу пустку, якою, як стверджував верховний жрець Кловус, мав бути старий світ. Цей континент виглядав інакше, не так, як їх рідний дім, але він був живим. Навколо маленьких гаваней були розсипані рибальські селища, на воді гойдалися човни, а далі за береговою лінією виднілися пологі пагорби, вкриті строкатим полотном посівів, виноградників і фруктових садів.

— Їхня головна гавань називається Рівермут, — сказав Вос. — Ми маємо мапи, які Кловус забрав з торгового корабля утауків.

— Можна припустити, що вхід у порт буде охоронятися військовим флотом Співдружності, — промовила Семі, не в змозі приховати занепокоєння. — Ми повинні підняти мирний прапор. Вони ж взагалі не знають, що ми пливемо до них. І яка в нас мета.

— Дуже добре. — Вос сподівався, що вони не зіткнуться з флотом. Семі дивилася вперед, мовчки пообіцявши собі донести своє послання до конаґа.

Колись на носі їхнього корабля був встановлений залізний таран, але Семі замінила його на відполіровану фігуру емпри Ілуріс у легкій струмливій сукні, створену серепольським різьбярем по дереву. На носовій щоглі майорів ішаранський прапор — і це був не військовий стяг.

Протягом їхньої подорожі, що почалася в гавані Сереполя, Семі мала достатньо часу на роздуми, але вона вже не мала можливості передумати. Флагманом керували вправні мореплавці, яким допомагала дещиця магії, застосованої двома жерцями, що приєдналися до дипломатичної місії. Однак Семі не дозволила їм узяти з собою божка. Вона була впевнена у своїй мудрості.

Коли вони наблизилися до берега, Семі усміхнулася до Воса.

— Добре, що я нова емпра і не змушена триматися за якісь старі переконання. Я можу бути гнучкою, відкритою для нових можливостей. — Вона заговорила тихше. — І сподіваюся, що їхній новий конаґ теж такий.

Вони підійшли до широкої гавані в гирлі річки. Численні кораблі були пришвартовані до причалів, інші тримали курс у відкрите море, а деякі курсували вздовж узбережжя. Це були торгові й рибальські судна, не військові кораблі.

— Ми не знаємо, що зробив наш великий божок, коли прибув сюди, — зауважив Вос. — І навіть не знаємо, що сталося тут після... після подій на острові Фулкор, коли конаґа Конндура було вбито.

— Його вбив власний охоронець, — підкреслила Семі, — з того, що ми знаємо про ту ніч.

Вос нахмурив брови.

— Але вони, звісно ж, звинуватили в цьому нас, так само, як і верховний жрець Кловус звинуватив людину конаґа в нападі на Ілуріс, хоча сам влаштував це. Є люди, які прагнуть війни та руйнувань.

— Що ж, я не належу до таких людей. — Семі, тримаючись за поручень, подивилася вперед. — Я говоритиму з ними, і я буду сподіватися.

Дозорець з верхівки грот-щогли крикнув, що наближаються кораблі.

Семі глянула на примітні червоно-білі смуги на власних вітрилах.

— Я знала, що нас швидко помітять, — сказала вона, а потім тихенько додала: — Почуй нас, убережи нас.

— У мене на борту сотня бійців Яструбиної варти, Ваша Величносте, — нагадав Вос. — Хай би що трапилося, ми захистимо вас.

— Я не хочу, щоб до цього дійшло, — відказала вона. — Прямуйте до гавані. Я не приховую наших намірів. Підніміть прапор перемир'я.

— Почуй нас, убережи нас, — промовив один із жерців на палубі.

Дозорець гукнув вниз.

— Я бачу коло! Коло на їхніх вітрилах.

Семі одразу ж відчула значне полегшення.

— Утауки.

Вос повільно кивнув.

— Це може бути добрим знаком, Ваша Величносте.

Два кораблі утауків підійшли достатньо близько, щоб їхні екіпажі могли докричатися до ішаранського флагмана через водний простір. Капітан торгового судна заволав:

— Ми не військові кораблі. Нам просто цікаво.

— У нас теж не військовий корабель, — відповіла Семі. — Я, емпра Ішари, прибула з мирною місією, щоб побачити вашого конаґа. Настав час вирішити наші розбіжності.

Другий утаукський корабель тримався подалі, дозволяючи капітану першого судна говорити за них обох. Він вигукнув:

— Конаґ Адан буде радий це почути. Ми всі втомилися від війни.

Семі на мить відчула проблиск надії.

— Дозвольте провести вас через Рівермут і вгору по течії до злиття річок, — прокричав капітан утаукського судна, а потім, подумавши, додав: — Більше за все ми хочемо відновити звичну торгівлю з Ішарою.

Флагманський корабель емпри рушив за двома суднами утауків у велику гавань.

113

Посланець, примчавши до замку дорогою, що йшла вздовж ріки, приніс термінову звістку: ішаранське судно прибуло до Рівермута — дипломатичний корабель, не військовий, — і утаукські торговці ведуть його до Конвери по річці З'єднання.

— На борту сама емпра Ішари! — вигукнув посланець. — Вона каже, що хоче укласти мир.

Адан був вкрай здивований, проте й задоволений цією новиною.

— Я не очікував такого. І не очікував, що до нас прибуде емпра. — Він глянув на Пенду.

— Але ми, звичайно ж, вислухаємо її, правда? — запитала вона.

Конаґ, намагаючись повірити в почуте, відчув, як у нього швидше забилося серце.

— Мій батько розмовляв з емпрою на острові Фулкор, робив спроби домовитися про мир, але зрештою скінчилося це зовсім погано. Я не знаю, чому вона захотіла спробувати ще раз.

— О, це не стара емпра, — сказав посланець. — Це молода жінка, нова емпра на ім'я Семі. Мені здається, їй ще й двадцяти років немає.

Адан викликав почесну варту, щоб достойно зустріти й супроводити емпру та її почет, як тільки ішаранський корабель пришвартується до одного з неушкоджених річкових причалів, а тим часом його міністри розбіглися по замку, щоб все приготувати для прийому очільниці Ішари.

Адан був сповнений надії. Можливо, це буде одна з найважливіших його зустрічей на посаді конаґа. Конндур уже робив мирні пропозиції — в присутності Уто й Мандана, — проте тоді все закінчилося повною катастрофою. Чи буде Ішара вимагати помсти й відшкодування або ж емпра захоче його слухати?

Але це була нова емпра, як і він був новим конаґом... і це був новий світ.

Він і Пенда сиділи на своїх тронах, а велика зала наповнилася лордамн-васалами, радниками, чиновниками, і всім було вкрай цікаво побачити й почути емпру. До них приєдналася і Ґлік, ще раз неохоче вмивши лице й одягнувши чисте вбрання.

Двома днями раніше прибули Елліель та Ондер з групою дітей Хоробрих і попросили, щоб їх поселили десь неподалік та дали роботу в замку, а вони з Ондером збиралися облаштувати школу для своїх нових підопічних. Тепер же, поки Ондер тренував учнів в одному з відкритих дворів, Елліель прийшла до тронної зали і стала поруч з троном Адана як його зобов'язана Хоробра, а Чет стояла поруч з троном королеви. Як охоронці вони справляли гідне враження.

Емпру Семі до замку супроводжував загін бійців її Яструбиної варти в яскравих червоно-золотих одностроях. Мініатюрна молода жінка була вродливою і випромінювала силу. Адан подумав, що вона, мабуть, опинилася на престолі несподівано для самої себе внаслідок якихось драматичних обставин, так само, як і він отримав корону мимоволі. Напевно, вони обоє мали багато про що розказати одне одному, мали знання, якими могли поділитися, мали спадок, який належало записати. Семі виглядала молодо й свіжо, проте в її очах читалася глибока мудрість, а від її ходи віяло впевненістю. Це була не тендітна маленька дівчина, а правителька, яка розуміла, що під її владою цілий континент.

Несподівано, порушуючи протокол, Адан при наближенні гості підвівся з трону, віддаючи шану емпрі Ішари. Пенда також підвелася, і вони вдвох простягнули руки у вітальному жесті.

Зупинившись перед двома тронами, Семі офіційно вклонилася у відповідь.