Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 127)

Кору поглянула на короля, і вперше за весь той час, що він її знав, вона виглядала невпевненою.

— Ми бачили, як над нами літає золотий переливчастий дракон, ловлячи сонячне проміння. Його блискуча луска сліпить очі, коли намагаєшся подивитися на нього, але він є нагадуванням для нас. Землі починають зеленіти. Сплюндровані пустелі та засніжені пустки починають змінюватися.

Королева, здавалося, сама була вкрай цим здивована.

— Я бачила це на власні очі, і це нагадування нам всім про те, яким світ був до того, як наші війни спустошили його. Ми, Люті, знищили так багато всього. — Вона випросталася у своєму кріслі. — Ми знаємо, що повинні робити. Кур повернув нам цей світ з новим наказом зробити його кращим. Якщо ми зможемо відновити ці землі, то мій народ матиме більше життєвого простору, ніж ми можемо собі уявити. І цього разу перед нами стоїть завдання зробити так, щоб ця земля розквітла. — Вона важко ковтнула. — А не спалити її дотла.

Колланан був радий бачити, що королева тепер зовсім по-іншому дивиться на світ та роль Лютих у ньому.

Вона вказала блідою рукою на стіни замку, але мала на увазі набагато більше.

— Ці землі твої, королю Колланане. Люди відновили їх, і ми сподіваємося, що ви теж будете процвітати. Тепер настала черга Лютих зробити те саме.

Колланана охопило якесь дивне відчуття, а потім він збагнув, що це було полегшення. До цієї розмови король не раз замислювався, чи зможе він коли-небудь знову почувати себе в безпеці, чи зможе його народ жити своїм власним життям, як це було раніше. Тепер, можливо, це стане реальністю.

Після того, як королева крижаних та піщаних Лютих закінчила основну частину своєї трапези, слуги принесли на десерт цукерки з кристалізованого меду. Кору з'їла одну і, вражена незвичним смаком, решту не надто делікатно віддала Бірчу.

Вона знову підняла очі на короля, відкинула назад світле волосся.

— Я прийшла до тебе з пропозицією, король Нортерри Колланан. Моя мати та її воїни зруйнували ваше містечко на озері Бакал, накривши його зимовою хвилею. Завдяки цьому хлопчику я зрозуміла, що це означало для вас.

Колл не знайшов слів для відповіді, і знайомий біль пронизав його серце.

— Мої крижані Люті хотіли б запропонувати відбудувати його. Наші робітники й маги можуть легко розчистити лід, відновити озеро, відбудувати місто, але вам доведеться допомогти нам розібратися, як влаштовані ваші оселі.

Такого Колл зовсім не очікував.

— Лейк Бакал — це рана, яку потрібно загоїти, якщо ми хочемо жити в мирі з Лютими.

— Добре, тоді домовились. — Королева була явно задоволена його відповіддю, а потім додала: — Мамули дуже наполягали на цьому. Вони хочуть відправитися туди і працювати над його відновленням.

Бірч зацікавлено перепитав.

— Мамули?

— Багато з них втекли з півночі і тепер живуть у лісах навколо озера Бакал. Вони допоможуть у відбудові. — Вона виглядала роздосадуваною. — Вони весь час хочуть щось робити.

— Це буде новий світ, — сказав Колланан. — Кращий світ.

— Північ змінюється, як і пустелі, — промовила Кору. — Твої люди зможуть знову заселити місто на озері Бакал, і ми присягаємося, що ніколи не дозволимо заподіяти їм шкоди. — Вона замовкла і, здавалося, не просто замислилася, а напружено намагалася прийняти якесь рішення. Зрештою вона подивилася спочатку на Колла, потім на Бірча. — І, можливо, хлопчик зміг би приїздити до нас у гості?

111

Після недоброї пам'яті, яку залишив по собі попередній правитель, Адан хотів, щоб його коронація була більш яскравою та радісною подією, ніж та, коли конаґом став його брат. Мандан був настільки розбитий і пригнічений жахливим видовищем по-звірячому вбитого батька — і при цьому навіть не підозрював, що це вчинив Уто, — що провів коронування квапливо й буденно. Але цього разу Адан і Пенда дали Конвері можливість підготуватися.

Сама церемонія мала відбутися через чотири тижні, щоб дати людям час з'їхатися з трьох королівств, і на ній очікувалися, зокрема, й усі племена утауків, які встигнуть добратися до Конвери. Це святкування мало бути щирим і зворушливим.

Але спочатку новому конаґу потрібно було зробити чимало справ, щоб загоїти хоча б частину найбільш серйозних ран, заподіяних цій землі та її народу.

У ці дні лорди-васали та воєначальники стежили за порядком у столиці на випадок заворушень, що могли виникнути після повалення Мандана, але городяни з радістю зустріли новину про нового правителя. Завдяки тому, що послання Доннана Ра широко розійшлося містом, вони вже знали, що зробили конаґ та Уто, і прийняли Адана з полегшенням. У всіх трьох королівствах він був відомий як мудрий та великодушний правитель Судерри, і вони сподівалися, що він так само буде правити і у всій Співдружності.

У замку Конвери, своєму новому домі, Адан проводив прийоми, зустрічався з численними дворянами й торговими радниками. Роботи в нього було дуже багато. Треба було розчистити дороги в горах, відновити постійну торгівлю, поспілкуватися з кожним зі своїх лордів-васалів: їх було п'ятнадцятеро із Судерри, більшість з яких він добре знав, восьмеро — з Нортерри та двадцять один — з менших, але більш густонаселених округів Остерри.

Він намагався повернути світ до нормального життя та миру.

Під час усіх зустрічей, які Адан проводив у тронній залі, він був вбраний у вишуканий одяг, а його плечі вкривав синій плащ, підбитий хутром, який належав його батькові. Він не одягав корону до церемонії коронації, проте він був конаґом, і ніхто не мав у цьому жодних сумнівів.

На троні королеви поруч з ним сиділа Пенда у барвистій сукні, пошитій із тканин усіх трьох королівств, а потім гаптованій візерунками утауків. Вона доповнила своє вбрання яскравим діамантом «сльоза матері» та витонченим намистом з морських перлів, незважаючи на зловісне походження самих перлин. Пенда погодилася носити перли лише за умови, що ішаранські бранці, які ще залишалися у володіннях Кейда, будуть звільнені і їм дозволять самим вирішувати свою долю, давши вибір між поверненням додому в Ішару або отриманням земельної ділянки в Остеррі. У будь-якому випадку кожен колишній невільник як компенсацію отримував невелику скриньку з морськими перлинами.

Страхітливу картину Мандана про битву при Янтоні зняли й спалили у дворі. Чим більше Адан дізнавався про те, що відбувалося в Співдружності впродовж останніх кількох років — а багато про що з цього не знав навіть Конндур, — тим міцнішою ставала його клятва правити трьома королівствами краще, ніж його попередник.

Це був новий світ, як сказав Кур, і підданим трьох королівств належало якнайкраще скористатися своїм другим шансом. Дракон Оссус справді був знищений, і його підступний лихий вплив більше не отруював землю. Адан допоможе своєму народові жити й працювати в злагоді.

Утауків, які були змушені переховуватися, рятуючись від жорстоких переслідувань, влаштованих Манданом, тепер знову з радістю прийняли в суспільстві. А завдяки тому, що донька Гейла Орра нині сиділа на троні поруч з конаґом, племена утауків почувалися набагато впевненішими у своїй майбутній долі. Вони горювали за вбитою праматір'ю, як і за багатьма іншими своїми одноплемінниками, що загинули в головному таборі, а крім того, вони були розгнівані несправедливими карами, які обрушив на них конаґ Мандан.

Серед потрощених наметів і перекинутих возів у колишньому таборі утауків хтось знайшов дивовижний візерунчатий килим Шелли дін Орр з незліченними нитками, що позначали родові лінії. Пенда дала вказівку вичистити й відремонтувати килим, а потім повісила його на ту стіну тронної зали, де раніше висіла кривава картина, написана Манданом. Наразі саме Пенда Орр говорила від імені об'єднаних племен, але утауки планували ще до настання зими провести великі збори, як тільки всі представники племен зможуть зібратися разом. Там вони оберуть вождя для свого народу і того, хто говоритиме з трьома королівствами від їхнього імені. Всередині кола, поза колом.

До тронної зали увійшла Ґлік з крихіткою Оук на руках. Дівчину вимили, хоч вона й протестувала, і одягли в пристойне придворне вбрання, оздоблене з використанням кольорів багатьох племен утауків, оскільки вона належала до них усіх.

Віднедавна вона стала нерозлучною з їхньою маленькою донечкою і наполягала на тому, щоб самій доглядати Оук, відганяючи Гома та інших замкових слуг, які намагалися долучитися до цієї важливої справи. Її синя ска літала по приміщеннях та коридорах замку і залітала до тронної зали, часто в супроводі Ксара. Ґлік не звертала жодної уваги на вимоги й правила поведінки при дворі, викликаючи цим жах у міністрів, лордів-васалів і торгових представників. Аданові це здавалося кумедним.

Одного дня, коли конаґ Адан і королева Пенда проводили прийом, до тронної зали увійшов чоловік, що представився як Мак Дур, колишній капітан торгового судна, чий корабель було захоплено та насильно включено до складу військово-морського флоту Співдружності. Це був темноволосий, впевнений у собі чоловік, який виявляв шанобливість і повагу, хоча й виглядав трохи самовдоволеним.

— Дорогий моєму серцю корабель «Ґліссанд» отримав пошкодження у нещодавній битві біля острова Фулкор, — почав розповідати він. — А потім був зруйнований, коли ми повернулися в гавань Рівермута. Це був прекрасний торговий корабель, він завжди залишався нейтральним і неодноразово виконував доручення конаґа Конндура та Гейла Орра, перш ніж флот Мандана захопив його та змусив нас воювати. — Його голос затремтів. — А Уто перетворив його на руїну.