Кевин Андерсон – Боги і дракони (страница 130)
— Ти... ти дівчинка з вулиць Прірарі! — ахнув Ерікал. — Ти пропонувала щура моїй божкині!
Молода жінка повернулася до нього, і по її очах було видно, що вона його впізнала.
— Ти виглядаєш інакше: пошарпаний, але ще не зовсім змарнілий. Ти — жрець Прірарі.
— Мене звати Ерікал, — відповів він. Каптані глянув на емпру, і та кивнула. Ерікал, стоячи перед нею, вклонився, не в змозі повірити в те, що бачить. — То ви тепер емпра? Дівчина, яку Ілуріс взяла під своє крило!
— Так, я емпра Семі. — Щойно вона заговорила, як в куточку його ока з'явилися різнокольорові вогники. Жрець струснув головою, намагаючись відігнати марево. Проте іскорки з'явилися знову, тепер уже ближче, спалахуючи ледь помітними веселковими барвами.
Емпра Семі озирнулася, теж помітивши їх.
Ерікал перевів подих і почав шукати, де вони, але мерехтливі блискітки закружляли й перемістилися в інший бік, витанцьовуючи десь за межами його поля зору.
Жрець відчув тепло в серці.
— Ваша Величносте, я жрець Ерікал. — З цими словами примарні залишки божкині розгорілися яскравіше й стали сильнішими.
115
Величезний натовп зібрався перед святилищем пам'яті у Конвері. Адан був радий бачити всіх присутніх: вірних охоронців — в тому числі його зобов'язаних Хоробрих, — радників, вдячних підданих і друзів, але разом з тим він ніколи не зможе забути, якою ціною далася їм ця перемога і що їм усім довелося пережити. На щастя, він бачив попереду світлий шлях для трьох королівств і для Ішари.
Двома днями раніше у Конверу прибув король Колланан з Бірчем У супроводі свого Хороброго Ласіса та вченої дівчини Шадрі. Колланан привіз звістку від королеви Лютих, що теж потішило Адана й додало йому впевненості. Але водночас він відчув полегшення від того, що піщані й крижані Люті не прибули на коронацію...
Незліченні утауки виділялися в натовпі своїми яскравими родовими кольорами; вони свистіли й кричали, вишикувавшись уздовж головної вулиці, що вела до великої площі, де мала відбутися коронація. Коли процесія на чолі з новим конаґом і його королевою поволі рушила вперед, утауки першими почали вітати їх радісними вигуками й оплесками, а за мить до них долучилася і величезна юрба. Адан знав, що утауки вітають Пенду принаймні з такою ж радістю, з якою вітають його, і він був дуже цим задоволений. Йому знадобляться племена утауків, їхня торгівля та їхні відомості, щоб знову об'єднати три королівства в одну сильну Співдружність.
Адан подивився вгору, слідкуючи за поглядом Пенди. У небі кружляли сотні різнокольорових ска, і Ксар був серед них. А набагато вище він побачив золотистий спалах, і, можливо, то був просто відблиск яскравого сонця в очах... а може, веселковий дракон, що пролітав ген-ген високо в небі.
Ксар, блиснувши зеленим пір'ям і смарагдовою лускою, шугонув униз, дражнячи Адана точно так само, як тоді, коли украв у нього золоту підвіску. Це було в Баннрії, дуже давно... і завдяки цьому Адан зустрів свою кохану Пенду. Аданові стало тепло на серці від цього спогаду. А Ксар, щось буркнувши, знову злетів у височінь.
Синя ска пурхнула неподалік, погнавшись за Ксаром. Ґлік засміялася, їдучи поруч із конаґом Аданом та королевою Пендою й притискаючи до себе маленьку Оук. Дівчина повернула дитину обличчям до натовпу, показуючи їй численні барвисті прикраси на честь святкування.
— Всередині кола, — сказала вона. — Всі ми тепер всередині кола.
Вони дійшли до святилища пам'яті, і в натовпі запанувала тиша. Король Колланан був уже там, він гордо стояв у розкішних нортерранських хутрах та вишитій туніці поруч із головною хранителькою. Вчена дівчина Шадрі стояла попереду натовпу й не зводила променистих очей зі святилища пам'яті.
Суворі кам'яні леви дивилися на море людей, а тим часом Адан і Пенда піднімалися сходами, тримаючись за руки. Разом вони повернулися до головної хранительки Віколії. Висока худорлява жінка була одягнена в коричневі шати, оздоблені золотом, і мала надзвичайно поважний вигляд. Позаду неї стояла полірована мармурова плита, на якій було викарбуване ім'я Адана, а поруч з ним — ім'я Пенди.
За особливою домовленістю емпра Семі та її Яструбина варта розташувалися в лівій частині святилища, удостоєні такої почесті як важливі чужоземні гості. Звістка про мирні перемовини з Ішарою облетіла столицю, і, хоча багато людей ставилися скептично до давніх ворогів, інші відчули полегшення, дізнавшись, що їм не загрожує нова кровопролитна війна.
Адану було легко й радісно на душі.
Головна хранителька говорила й говорила, декламуючи пишну промову, яку вона написала для цієї знаменної події. Нарешті король Колланан вийшов уперед і перервав її.
— Дякую. Чудова промова, Хранителько. Але настав час дозволити конаґу Адану розпочати своє правління!
Король Нортерри взяв корону конаґа і благоговійно поклав її на голову свого небожа. Адан вклонився. Корона здавалася важкою, надто пишно прикрашеною численними коштовностями, але, коли вся площа вибухнула вітальними вигуками, Адан відчув себе сильнішим.
Головна хранителька вклонилася й широко розкинула руки.
— Довгих років життя і великого спадку, конаґу Адане!
Натовп підхопив:
— Довгих років життя і великого спадку!
— Це все має бути записано, — сказала Віколія. — У нас є групи хранителів, які запишуть усі події вашого життя, Володарю.
Адан якусь мить дивився на цю сувору, самовпевнену й бундючну жінку, а потім жестом вказав на сповнену нетерплячого завзяття дівчину, що стояла перед натовпом.
— Дякую, але я вже обрав свою хранительку. Я розповім їй всі подробиці, які зможу пригадати, а вона їх запише.
Для враженої почутим Віколії це виявилося повного несподіванкою, але Адан продовжив.
— Шадрі — хранителька конаґа. — Він підкликав її до себе. — Вийди вперед, щоб всі тебе бачили і знали, що повинні всіляко сприяти й допомагати тобі. — Піднявши брови, він кинув пронизливий погляд на головну хранительку.
Вчена дівчина піднялася нагору, і Колланан здивував усіх, обійнявши її, коли вона проходила повз нього. Очі Шадрі сяяли.
— Я довіряю тобі записати мій спадок, — сказав Адан. — Ти готова до цього?
— Так, — відповіла Шадрі. — Я запишу все до найменших дрібниць! Це буде видатна історія.
Пенда посміхнулася і глянула на Адана. Разом вони намалювали коло довкруж своїх сердець.
— Початок є кінцем є початком.
Подяки
Особлива подяка всім тим, хто допомагав мені у важкій роботі над цією трилогією, а передусім Тому Догерті, Крістоферу Морґану, Бет Мікем, Джону Сільберзеку, Даєн Джонс і, як завше, Ребеці Моесті.
Глосарій
ауґа: масивна двонога ящіркоподібна істота, на якій їздять піщані Люті.
божок: сутність, створена вірою та магією ішаранців.
ванти: канати для кріплення щогл і піднімання по них.
глосарій: (від лат.
грот: нижній великий парус на другій від носа щоглі.
грот-щогла: друга від носа щогла морського парусного судна.
димчасте скло: обсидіанова речовина, яку знайшли розплавленою на полях стародавньої битви Лютих; має незвичайні магічні властивості.
діамант «сльоза матері»: діамант, який використовують для збору зображень; його прикріплюють до коміра ска.
донжон: (від фр.
емпра: правителька Ішари.
емпрір: правитель Ішари.
жрець: ішаранський священик, здатний підтримувати зв'язок з божками.
кабошон: коштовний або напівкоштовний камінь, верхній частині якого надано округлу форму, а нижній — плоску або випуклу.
камергер: (від нім.
каптані: найвище звання в Яструбиній варті.
кармазиновий: темно-червоний.
конаґ: верховний король, правитель усієї Співдружності.
линва: товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту; канат.
Люті: стародавня раса, що створила людей як своїх слуг і солдатів. Піщані та крижані Люті, перебуваючи в стані війни, ледь не знищили одне одного.
мамула: невелика істота, яка є грубою подобою людини; створена крижаними Лютими як служка.
обсидіан: вулканічна гірська порода, що має вигляд темного скла.
реймер: зброя Хоробрих, золота манжета, що вбирає кров із зап'ястя і запалює полум'яний клинок.
святилище пам'яті: архів історій життів.